У 18 галузях лише авіакосмічна та оборонна залишаються глобально конкурентоспроможними — Європі слід відмовитися від наївності й діяти рішуче.
Це тривожний і виразний сигнал, що прозвучав у новаторському звіті Syndex, розробленому на замовлення industriAll Europe. Від автомобільної галузі до металургії, від хімічної промисловості до виробництва сонячних технологій — європейська промисловість втрачає свої позиції у світовій конкуренції. Мільйони високоякісних робочих місць ризикують зникнути, тоді як промислова база континенту опиняється на межі краху.
IndustriAll Europe закликає змінити підхід, оскільки європейські лідери та бізнес-менеджери надто зосереджені на регуляторних «застарілих механізмах», замість того щоб дійсно зосередитися на порятунку автобусного сектора. Одностороннє прагнення до дерегуляції лише поглиблює кризу попиту і не сприяє її вирішенню.
Сила Європи полягає у її соціальній моделі та висококваліфікованій робочій силі. Якісні й стабільні промислові робочі місця з гідною заробітною платою разом із впливовими профспілками формують фундамент суспільної єдності. Вони сприяють стабільності, підтримують людську гідність та забезпечують добробут, створюючи умови для активної участі працівників замість їхньої експлуатації. Верховенство права, а не хаотичне керування через соцмережі, саме це гарантує політичну стабільність і довіру інвесторів.
Проте, замість використання цієї переваги, політики займаються заграванням із дерегуляцією та політикою суворої економії. Падіння соціальних стандартів не стане магнітом для інвестицій, а скоріше знищить неповторну ціннісну основу, яка визначає Європу.
Від промислової потуги до залежності? Не за нашої присутності
Звіт Syndex чітко зазначає, що 2026 рік стане ключовим для ухвалення інвестиційних рішень, спрямованих на модернізацію наших енергоємних галузей. У суміжних секторах Європа поступово втрачає провідні позиції в сферах електромобільності, напівпровідників і чистих технологій. Інвестиції перебувають у застої, витрати на дослідження та розробки значно відстають від США і Китаю, а наша присутність у стратегічно важливих технологіях, таких як штучний інтелект, квантові обчислення та передова робототехніка, продовжує зменшуватися.
Інвестиції Європейського Союзу у сферу досліджень та розвитку продовжують залишатися на рівні менш ніж 2% від ВВП, що значно поступається показникам США (3,45%) та Південної Кореї (майже 5%). Водночас європейські бізнес-структури утримують світове лідерство за обсягами виплати дивідендів, навіть у тих галузях, які перебувають у складних економічних умовах. Ефективне використання прибутків мало б спрямовуватися на розвиток інновацій та розширення виробничих потужностей задля забезпечення довгострокового економічного зростання, а не відводитися на дивіденди в секторах, що не сприяють стійкому розвитку економіки.
Питання суверенітету стає все більш актуальним. Сьогодні рідкоземельні елементи, акумулятори та навіть базові медикаменти здебільшого імпортуються. Китай контролює 85% переробки рідкоземельної сировини, у той час як США покладаються на державні інтервенції для забезпечення постачання. Частка Європи у глобальному виробництві мікрочипів знизилася до менш ніж 10%, тоді як у 2000 році вона становила 24%. Тим часом надлишкові потужності на світовому ринку та демпінгові практики, особливо в сталеливарній промисловості та сфері сонячних панелей, руйнують позиції європейських виробників.
Без рішучих кроків зелений і цифровий перехід ризикують опинитися в руках інших країн, а Європа стане лише ринком збуту для технологій, створених за її межами. Ситуація змінилася: США та Китай діють жорстко і безкомпромісно. Європа має відповісти з такою ж рішучістю. У той час як Вашингтон і Пекін впроваджують агресивні промислові стратегії, Європа продовжує дотримуватись застарілих принципів вільної торгівлі та бюджетної економії.
Європа усвідомила необхідність проведення промислової політики, проте із запізненням. Тепер доводиться надолужувати втрачене, рухаючись швидше, об’єднаними зусиллями та з підвищеними амбіціями. Без негайних дій обіцянка справедливого зеленого й цифрового переходу може стати пустим звуком, поступившись простором для залежності та занепаду.
Гідні робочі місця, інвестиції та амбіції: останній шанс Європи зберегти лідерство
Не все втрачено; існує потреба опиратися на власні переваги та ресурси, які є фундаментом для подолання викликів і досягнення цілей.
Європа повинна відмовитися від наївності та перейти до сміливої промислової стратегії, заснованої на інвестиціях, справедливій торгівлі та якісних робочих місцях. Масштабні інвестиції, пов’язані з вимогами до якості праці та місцевої складової, — єдиний можливий шлях уперед.
Енергетична політика має не менше значення: без доступної, низьковуглецевої електроенергії проєкти з декарбонізації й надалі будуть буксувати. Європа повинна прискорити інвестиції в енергомережі та реформувати правила ціноутворення, щоб убезпечити промисловість від волатильності.
Вільна торгівля не повинна перетворитися на смертний вирок. Наш ринок, що оцінюється у 18 трильйонів євро, має сприяти посиленню внутрішнього попиту, створенню якісних робочих місць та залученню інвестицій завдяки підвищенню рівня споживання. Доступ до ринку ЄС, в якому проживає і працює 450 мільйонів людей, не може надаватися іноземним інвесторам та торговельним партнерам безкоштовно.
Зовнішньоторгова політика повинна одночасно побудувати міцні, взаємні міжнародні партнерства і забезпечувати рівні умови гри завдяки дієвому механізму коригування вуглецевих викидів на кордоні, антидемпінговим заходам і правилам щодо місцевої складової, щоб захистити європейську промисловість у процесі трансформації.
Трансформація не відбудеться без фабрик — а фабрики не виживуть без якісних робочих місць. Сила Європи полягає у висококваліфікований робочій силі, проте всі проаналізовані сектори стикаються з дефіцитом працівників або навичок, незважаючи на реструктуризацію, а також через старіння кадрів. Новий “Акт про якісні робочі місця в Європі”, оголошений президентом Комісії у промові про стан Союзу у вересні, має гарантувати, що ми передбачатимемо зміни, а не постійно реагуватиме на кризи — через обов’язкові плани переходу та програми набору персоналу.
Нашій промисловості потрібна «молода кров». Уроки післявоєнної програми “GI Bill” у США мають стати натхненням для запуску програм стажувань та набору випускників для молодих працівників, що виходять на ринок праці, а також для жінок, які входять до промисловості.
Європа не приречена на занепад. Але наївність означатиме залежність — а залежність веде до деіндустріалізації. Вибір очевидний: інвестувати зараз у чисті промислові ланцюги доданої вартості та якісні робочі місця або здатися під зовнішнє домінування. Подальше зволікання означає нові закриття підприємств, втрату навичок і руйнування спільнот. Працівники європейського виробництва, гірничої та енергетичної галузей однозначні: час діяти настав.
Europe’s Industrial Crisis: Invest Now or Accept Decline
оригінал доступний за наступним посиланням: Europe’s Industrial Crisis: Invest Now or Accept Decline
27 листопада 2025 року
автори
Джудит КІРТОН-ДАРЛІНГ, є генеральним секретарем Європейської профспілки industriAll. У період з 2014 по 2020 рік вона була членом Європейського парламенту від Великобританії, а також конфедеральним секретарем Європейської конфедерації профспілок.
Ізабель БАРТЕС, є заступником генерального секретаря Європейської профспілки industriAll.
переклад з англійської – Едуард ФІЛІППОВ, студент – політолог КНЕУ, стажер Навчально-наукової лабораторії протидії дезінформації КНЕУ
