Існують фазові переходи. Наприклад в термодинаміці лід за певних умов переходить у воду, вода в пар, пар в плазму і т.д. При фазовому переході базова субстанція змінює свою внутрішню структуру і переходить в новий агрегатний стан, як свою форму прояву, при цьому зберігається послідовність таких переходів в обидві сторони. У випадку з водою “певними умовами” є температура та тиск, для інших субстанцій вони будуть іншими.
Існують соціальні фазові переходи, коли за певних умов змінюється базова структура суспільства, воно переходить в інший агрегатний стан себе як соціальної системи. Зазвичай “певними умовами” тут виступають революції, громадянські війни, стихійні лиха і т.д.
В українській традиції є свій особливий спосіб виявлення внутрішнього стану фазового переходу – Майдан. За класичною соціально-термодинамічною наукою після цього має виникнути новий стабілізований соціальний агрегатний стан. Всі його чекають/шукають, дехто навіть пропонує приліпити щось готове, як досвід проходження фазових переходів іншими системами. Виходить поки що не дуже – ми продовжуємо бути “в процесі”.
А якщо допустити, що є самодостатній стан фазового переходу, як якість, як явище, як сутність, як жива істота, як цільна тканина буття і в ньому можна жити не короткий проміжок часу, а постійно? Такий стан можна назвати квантовим фазовим переходом – досягненням парадоксального квантового нуля, котрий відкриває прямий доступ до квантової суперпозиції Всього з Усім в першозданному вигляді. Десь там може бути вгамовано і наш суспільний запит на тотальну безперервну неунормовану справжність всього – людей, рішень, дій, процесів.
Тоді виходить, що Українство, як природній прояв такого квантового фазового переходу не повинно зараз ставити собі за мету матеріалізовувати якусь одну стабільну соціальну систему, як базовий агрегатний стан самої себе, а може стати квантовим середовищем, де можлива парадоксальна зустріч/взаємоіснування різних світоглядних платформ, політичних систем і економічних укоадів. Не змішування зовнішніх форм , а наскрізне тотальне сутнісне взаємоіснування. Не отаманщина, як лише один з агрегатних станів системи, а квантове соціальне сережовище.
Тобто, виходить ми робимо поки що стратегічну помилку, коли в точці зустрічі Минулого з Майбутнім намагаємося йти за плином лінійного системного часу в Майбутнє. Квантовий перехід, як Поцілунок Прийдешнього, знаходиться в перпендикулярі до існуючої системи послідовних змін агрегатних станів, він знаходиться в кожній точці лінійного часу одночасно і має доступ і вплив одразу на всі існуючі і поки що навіть не існуючі соціальні системи.
Як таке середовище Українства могло би виглядати в цивілізаційному вимірі? По-перше, етика, яку породив/виявив Майдан і яка кардинально відрізняється від існуючих загальнолюдських гуманістичних “цінностей”. По-друге, оформлення етики відносин в нову Правову Систему (Правовий Організм), що унеможливлює на рівні соціального імунітету відновлення суб’єкт-об’єктного підходу в соціальних відносинах. По-третє, практика вирішення протиріч між сторонами не на основі компромісів чи односторонніх покарань, а на основі квантових парадоксів (прямий доступ до того самого квантового нуля).
Найдивніше те, що людей, котрі проживають це на особистому рівні та у відносинах між собою, в Україні вже достатньо. Наше Дике Поле на початку війни показало це дуже чітко. На рівні Єдності все вже відбулося, залишилося тільки зорієнтуватися на рівні Цілого і оформити все це як нову якість буття соціального тіла під назвою Українство.
автор – Олександр ДУДКА-БУЛИГА
картина Олег Шупляк, “Український космос”, 2024
Техніка акрил, папір, олівець
