додому Економіка ПОВНОЦІННИЙ ПОЧАТОК ЯДЕРНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УЗБЕКИСТАНІ. ЯК РЕАЛІЗУЄТЬСЯ УНІКАЛЬНИЙ ПРОЄКТ ТА ЯКІ...

Економіка

ПОВНОЦІННИЙ ПОЧАТОК ЯДЕРНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УЗБЕКИСТАНІ. ЯК РЕАЛІЗУЄТЬСЯ УНІКАЛЬНИЙ ПРОЄКТ ТА ЯКІ ПЕРСПЕКТИВИ У НЬОГО?

Тра 26, 2025

144

У 1994 році Узбекистан став членом Міжнародного агентства з атомної енергії. На сьогодні країна має більш, ніж 50-річний досвід у ядерних дослідженнях і є одним з найбільших виробників урану в світі. При цьому, Узбекистан не має жодної атомної енергостанції.

Проте потреба в ній давно є очевидною. Виступаючи перед ЗМІ у 2019 році, міністр енергетики Алішер Султанов зазначив: «Узбекистан запізнився на 10-15 років із будівництвом атомної електростанції. Ми знаємо, що це делікатне питання, але в усьому світі більшість фахівців енергетичного сектору розуміють, що ядерна енергетика – це зелена енергетика».

Виходячи зі статистичних даних Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй (ЄЕК ООН), 70% електроенергії Узбекистану надходить з газу, 14% – з гідроенергетики, 13% – з вугілля та 3% – з нафти. Однак, таке використання обмежених природних ресурсів, а особливо газу, не дозволить країні активно розвиватися. Ташкент скорочує експорт газу та планує повністю припинити його. Натомість, пропонується переробляти його у продукти з доданою вартістю, а потреби в електроенергії покривати мирним атомом.

Не можна забувати й про екологічний аспект – з початку проєктування АЕС він розглядався як один із ключових. Узбекистан належить до країн, особливо вразливих до зміни клімату: країні загрожують дефіцит води, опустелювання, деградація земель і посухи, що можуть підірвати продовольчу безпеку. Від 1950-х років середня температура в країні зростає на 0,29 °C за десятиліття — більше, ніж удвічі швидше за глобальний показник. Додаткову екологічну напругу створює катастрофа Аральського моря — одна з найсерйозніших в історії регіону. Враховуючи глобальний характер кліматичних викликів, екологічно-безпечна та ефективна ядерна енергія є чудовим вирішенням проблеми.

Варто також зазначити, що Узбекистан – це найбільш густонаселена держава Центральної Азії, де населення зросло на 65% між 1991 і 2018 роками. При цьому, країна вже зараз виробляє на 5 ТВт-год менше електроенергії щорічно, ніж їй треба. За прогнозами, цей розрив збільшиться до 53 ТВт-год до 2030 року. Всі вищезгадані фактори були ключем Узбекистану до дверей ядерної енергетики.

Як Узбекистан вийшов на шлях атому

Перші кроки у напрямку побудови АЕС почалися у 2017. Тоді Узбекистан і Росія підписали міжурядову угоду про співробітництво у використанні ядерної енергії в мирних цілях. У березні 2018 року Узбекистан визначив 10 місць для будівництва атомної електростанції, але основна увага була зосереджена на східній та західній ділянках озера Тудакуль, розташованого за 25 км на північний схід від Бухари. Того ж року було підписано ще одну міжурядову угоду про будівництво «Росатомом» двох реакторів ВВЕР-1200, які мали ввести в експлуатацію приблизно у 2028 році.

Однак, у 2019 році узбецькі чиновники згадали про амбіції щодо будівництва вже чотирьох атомних енергоблоків. У жовтні 2019 року директор Росатома Олексій Ліхачов в інтерв’ю припустив, що контракти на будівництво будуть підписані до кінця року. Але цього не сталося. Протягом наступних кількох років проєкт застопорився.

З цього приводу, директор «Узатом» Азім Ахмедхаджаєв заявив: «Згідно з прогнозами, попит на енергетичні ресурси в Узбекистані майже подвоїться до 2050 року. Очевидно, що для стабільної роботи енергетичної системи та економічного розвитку наша країна повинна забезпечити базове джерело енергії на додаток до відновлюваних джерел енергії. Ми спостерігаємо глобальне зростання інтересу до нових ядерних проєктів, як у сфері електростанцій великої потужності, так і малих модульних реакторів. Ми вважаємо, що розширення співпраці з «Росатомом» зміцнить наш енергетичний сектор завдяки передовим технологіям ядерної енергетики».

Проте у 2022 році, під час візиту до Узбекистану, прем’єр-міністр Росії Михайло Мішустін відновив розмови про проєкт, заявивши, що «необхідно пришвидшити реалізацію досягнутих домовленостей» щодо будівництва атомної електростанції.

Варто зазначити, що будівництво традиційних АЕС – це дуже дорого. Наприклад, будівництво АЕС Аккую в Туреччині з вищезгаданими реакторами ВВЕР-1200 обходиться у $22 млрд. Звісно, що потужність такого об’єкту (4800 МВт) вражає, але Узбекистан не може дозволити собі таких витрат. Був обраний альтернативний шлях.Під час візиту Путіна до Узбекистану у травні 2024 було підписано новий контракт. План передбачає будівництво майданчика вже не у Бухарській, а у Джиззацькій області.

Заплановано будівництво шести реакторів РИТМ-200Н по 55 МВт із загальною потужністю 330 МВт. Унікальністю цього проєкту є використання малих ядерних реакторів. На землю будуть встановлені малі установки з російських атомних криголамів, а вартість станції складе менше $2 млрд. Генеральним підрядником буде російська державна корпорація «Росатом», а до процесу будівництва залучать місцеві компанії. Про перспективи малої АЕС – далі.

Аналітика «Узатом» щодо можливих підрядчиків проєкту.

Що збираються будувати

Технічні характеристики РИТМ-200Н:

Тип реактора: Реактор з водою під тиском, адаптований з морських реакторів, що використовуються на російських атомних криголамах.
Електрична потужність одного блоку: 55 МВт.
Теплова потужність: 190 МВт.
Кількість блоків: 6.
Загальна потужність станції: 330 МВт.
Термін служби: 60 років.
Паливо: Слабо збагачений уран (до 20% U-235).
Паливний цикл: 6 років для наземного варіанту

Перша наземна версія нині будується в Якутії, а запуск першого блоку заплановано на 2027 рік. Згідно із заявою «Узатом» для Spot, перший реактор АЕС планується запустити за п’ять років. Кожен наступний реактор буде вводитися в дію з інтервалом у півроку — це означає вихід на проєктну потужність не раніше 2033 року.

Стан реалізації проекту

У квітні 2025 року розпочато підготовчі роботи з будівництва в Джиззацькій області Узбекистану. За словами директора проєкту з будівництва Павла Безрукова, Росатом нині проводить підготовку технічної документації.

Президент Узбекистану Шавкат Мірзійоєв на нараді 10 лютого 2025 дав вказівки щодо підготовки фахівців для майбутньої малої АЕС, а також для забезпечення безпеки на рівні вимог МАГАТЕ.

Глава «Узатом» зазначив в інтерв’ю телеканалу «Узбекистан 24», що філія російського Національного дослідницького ядерного університету МІФІ в Ташкенті вже закінчила навчання 117 фахівців, які братимуть участь у реалізації проєкту.

Міжнародна співпраця в рамках реалізації проекту

Це питання розкриває Глава Дирекції будівництва атомної електростанції при агентстві «Узатом» Отабек Аманов: «Атомна станція складається з двох великих компонентів – це ядерний острів та допоміжний об’єкт. Ядерний острів ми реалізовуватимемо з нашим генеральним підрядником «Росатомом». А допоміжний об’єкт ми хочемо якось комбінувати, щоби брали участь міжнародні компанії, щоб це був міжнародний проєкт. Зараз опрацьовуємо варіанти».

А вже директор «Узатом» зазначає, що для будівництва будуть застосовані неядерні технології з Китаю, а також програмне забезпечення та апаратні комплекси з Європи. Так, вже 20 травня 2025 року «Узатом» та угорська енергетична компанія MVM EGI Zrt домовилися про співпрацю. У ході домовленостей узгодили, що саме Угорщина буде постачати та впроваджувати в Узбекистані системи сухого охолодження для атомних електростанцій. Також угорська сторона організує підготовку та підвищення кваліфікації фахівців.

Перспективи проекту:

Цей проєкт є унікальним. Сьогодні малі атомні електростанції (МАЕС) функціонують лише у двох країнах світу — Росії та Китаї. Водночас саме цей формат АЕС вважається одним із найперспективніших напрямів розвитку ядерної енергетики. Завдяки меншим масштабам та модульній структурі, МАЕС дають змогу створити більш гнучку та розгалужену систему енергопостачання, а також знижують ризики серйозних аварій.

Велике значення нові потужності матимуть для промисловості. Особливо, у видобувному секторі, який потребує стабільних та локалізованих джерел енергії. Завдяки таким станціям з’явиться змога не лише модернізувати наявні виробничі об’єкти, але й створювати нові, з урахуванням високих енергетичних потреб.

Запуск проєкту у Джиззацькій області дозволиться стабілізувати енергопостачання в умовах існуючих дефіцитів Узбекистану. Викопне паливо ж можна буде направити на створення продукції з доданою вартістю. Її продаж буде приносити значно більші кошти до бюджету.

Крім того, розвиток атомної енергетики матиме позитивний вплив на побутовий сектор. При збільшенні виробництва можуть поступово знижуватися тарифи для населення. Водночас для молоді відкриються нові можливості у ядерній сфері, яка потребуватиме нових спеціалістів.

Відсутність або зменшення проблем з енергією може підсилити позиції Узбекистану в регіоні. Туди можуть інвестувати, відкривати на його території нову промисловість тощо.

Можна сказати, що проєкт малої АЕС майже не має мінусів. До них можна віднести малу потужність станції, але це також може бути позитивним фактором. Як зазначалося вище, це сприятиме гнучкості та кращому розподілі енергії за рахунок різному розташуванню.

Узбекистан давно демонструє інноваційне лідерство в Центральній Азії, і проєкт МАЕС лише доводить це. Варто чекати прогресу в будівництві та оцінювати наявні результати.