У сьомому листі Платон пов’язує своє рішення присвятити себе філософії з безбожними політичними умовами міста, в якому він жив. Після того, як він усіляко намагався брати участь у суспільному житті, він пише, що зрештою усвідомив: усі міста політично зіпсовані (kakos politeuontai), і тоді відчув себе змушеним залишити політику і присвятити себе філософії.
Філософія постає в цій перспективі як замінник політики. Ми повинні займатися філософією, тому що – сьогодні не менше, ніж тоді – займатися політикою стало неможливо.
Слід не забувати про цей особливий зв’язок між політикою та філософією, який робить філософування сурогатом політичної дії, заміщенням і компенсацією, яка, звісно, не є цілком втішною заміною чогось, що ми більше не можемо практикувати.
Якої ж вартості тоді цей замінник, якого ми б не обрали, якби політичне життя було ще можливим? Філософія показує тут своє справжнє значення, яке полягає не в розробці теорій та думок, які можна запропонувати тим, хто вірить, що ще може займатися політикою. Філософія – це форма життя, яка дозволяє нам жити в політично нестерпних умовах. У цьому – оскільки вона дозволяє нам облаштуватися в непридатному для життя та аполітичному місті – філософське життя показує себе як єдина можлива політика в часи неможливості політики.
18 лютого 2026 року
автор – Джорджо АГАМБЕН,
Переклад з італійської ПолітКом
