ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛ-РАДИКАЛЬНОЇ ДЖИНСИ

Відверта реклама радикально-націоналістичної партії ВО «Свобода» вже декілька років виходить на українському телебаченні. Переважно політичну джинсу подають під виглядом публіцистичних програм або навіть журналістських розслідувань.

Свіжий приклад – випуск програми «Особливий погляд» на телеканалі ТВі від 18 квітня 2011 року . Ця програма, як і попередні, виглядала так, ніби її автори поставили собі на меті в подробицях висвітлити погляди лідерів ВО «Свобода» на теперішній стан студентського руху країни. Адже цілком у дусі цього завдання експертами й коментаторами виступали майже виключно керівні кадри свободівців: Олег Тягибок, Андрій Мохник, Андрій Іллєнко та Юрій Михальчишин.

Представники інших інституцій та організацій з’являються в програмі лише як хлопчики для биття. Принаймні, саме в такій ролі, мабуть, відчув себе керівник представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні Кирило Савін, фрагменти інтерв’ю з яким було включено до згадуваного тут випуску «Особливого погляду».

Інтерв’ю побудовано досить незвично: майже після кожної репліки Савіна у кадр потрапляв депутат Київської обласної ради від ВО «Свобода» Андрій Іллєнко, який нещадно критикував попередні висловлювання Савіна. Наприклад, після фрази Кирила Савіна про підтримку фондом ліберальних громадських ініціатив Іллєнко вдався до тверджень на кшталт «лібералізм, як ракова пухлина, знищує націю». І так далі.

Ми зв’язалися з Кирилом Савіним. Він вважає, що автори програми «Особливий погляд» і телеканал ТВі, який демонстрував її, пішли на грубі маніпуляції. Пан Савін повідомив: його не попереджали про те, що фрагменти інтерв’ю вийдуть на телеканалі ТВі. За його словами, люди, які те інтерв’ю брали, представилися журналістами 5-го каналу. «Цей факт можуть підтвердити мої колеги. Оператор був у жилетці 5-го каналу, та сама емблема була на мікрофоні. Я спитав, для чого знімаєте. Але конкретної відповіді не отримав. Повідомили лише, що знімають про студентській протест», – розповів пан Савін. За його словами, його також ніяк не повідомили про те, що в програмі фігуруватиме партія ВО «Свобода» або її представники. «Про це не було й слова. Але найбільше мене обурює, що автори вирвали мої коментарі з контексту. Мене взагалі не проінформували, як саме буде використано мої слова. Що є абсолютно некоректним. Раніше я вважав, що 5 канал і ТВі поважають принципи журналістики», – заявив Кирило Савін.

Представники студентської профспілки «Пряма дія», якій не пощастило бути згаданими в «Особливому погляді», вважають, що автори програми і телеканал ТВі грубо порушили стандарти об’єктивності та журналістської етики. «Насамперед, ідеться про прямий лейблінг, навішування ярликів, до якого вдався журналіст. Профспілку “Пряма дія” в сюжеті назвали “необільшовиками” та “маргінальними лівими угрупованнями”. В сюжеті представлено тільки позицію однієї із сторін конфлікту – позицію членів ВО “Свобода”. Брати коментар у нас ніхто і не збирався. Ну і зрештою було подано абсолютно неправдиву інформацію про сутичку біля стін Верховної Ради. На відео- та фотозйомці чітко видно, що в нашій колоні йде близько 300 студентів, на відміну від групи ультраправих провокаторів із 40 чоловік, які прийшли зірвати акцію, заблокувавши прохід колони під комітети парламенту. Саме вони спровокували сутичку», – засвідчив активіст профспілки «Пряма дія» Андрій Мовчан.

На телеканалі ТВі не змогли надати жодних пояснень щодо того, на яких засадах виходить програма «Особливий погляд». Наразі не відомо, чи отримує канал гроші за розміщення «Особливого погляду», чи, може, платить за право транслювати цю програму. Невідомо, хто є замовником і виробником програми «Особливий погляд». Також без відповіді залишається питання, чому експерти в цій програмі всі як один є членами партії ВО «Свобода». Натомість офіційний веб-сайт телеканалу ТВі повідомляє, що програма «Особливий погляд» – це «публіцистична програма у форматі журналістського розслідування». Це має вигляд невдалого жарту.

Цікаво, що за три тижні до виходу згадуваного «Особливого погляду» на ТВі на ТРК «Ера» 26 березня 2011 року транслювалася програма «Ультра. Тема», теж присвячена студентам. Більшість коментарів надавали ті ж самі «експерти»-свободівці. Інтригує, що великі фрагменти програми на «Ері» від 26 березня повністю співпадають із фрагментами програми на ТВі від 18 квітня. Ніби обидві програми готувалися в якомусь одному продакшні з одного й того самого матеріалу.

Програма «Особливий погляд» із тим самим складом «експертів» виходила на Першому національному з 2009 року, тепер виходить на каналі ТВі. Перелік тем програми нагадує докладний виклад політичних гасел ВО «Свобода»: «Ядерний статус України», «Загрози – нелегальні мігранти», «Люстрація», «Українська повстанська армія», «Герої Крут», «Голодомор», «Поле битви – українська мова», «Українофобія», «Свято злуки», «Більшовицький переворот», «Степан Бандера» і таке інше. Програми «Ультра. Тема» також виходять на ТРК «Ера» регулярно. І, як уже можна здогадатися, без участі свободівців її ефіри не обходяться.

Нещодавно відомий дослідник радикальних правих рухів Андреас Умланд на шпальтах британського видання Open Democracy дорікав українськім журналістам щодо надто активних, як на його думку, контактів із партією ВО «Свобода». Віддаючи належне політичним і соціальним причинам зростання правого радикалізму в Україні, вчений указує на ключову роль, яку протягом останніх двох років грали українські медіа у стрибку популярності праворадикальної партії.

«Провідні українські ЗМІ, такі як 5 канал або інтернет-видання “Українська правда”, регулярно надають майданчик Тягнибоку і його однопартійцям, які користуються цим для поширення своїх поглядів і популяризації своєї партії. Протягом двох років, що передували середині 2010 року, збільшення представництва “Свободи” в електронних ЗМІ було непропорційне її маргінальній політичній ролі на національному рівні. Тільки з недавнього часу зростання популярності “Свободи”, частково створене медіа, можливо, дещо виправдовує її часті появи в українських ЗМІ», – пише Умланд.

Саме деякі особливості нового політейнменту (тобто політичних розважальних програм) на українському телебаченні, як вважає дослідник, допомогли «Свободі» стати частиною українського політичного істеблішменту. В якості прикладу він наводить два основних політичних ток-шоу – «Шустер live» на каналі ТРК «Україна» та «Велика політика» на каналі «Інтер». Впродовж 2009 і 2010 років на багатьох дебатах у цих телевізійних шоу Тягнибоку і його молодому однопартійцю Андрію Іллєнку регулярно надавали слово.

На думку Умланда, це виглядало як мінімум дивно, враховуючи маргінальний характер «Свободи» на той час. «Присутність представників “Свободи” на “Шустер live” та “Великий політиці” була до недавнього часу не зіставна з відносною маргінальністю партії на національному рівні. Запрошення лідерів “Свободи” взяти участь у політичних дискусіях, очевидно, можна пояснити перчинкою, яку вони додавали теледебатам, особливо коли обговорення стосувалося питань національної ідентичності і суверенітету», – припускає німецькій дослідник. Проте, як ми зауважили вище, свободівські функціонери з’являються на телевізійних екранах не лише під час трансляцій головних політичних ток-шоу країни.

Стрибок популярності партії Тягнибока має багато пояснень: це і загальне зростання протестних настроїв у країні через економічну кризу, і розчарування у помаранчевому таборі, і швидке посилення влади Партії регіонів після електоральної перемоги Януковича. В цих умовах у суспільстві зростає попит на радикальну антисистемну риторику, що викликає відповідну пропозицію. Але це, безсумнівно, лише частина відповіді. На думку Умланда, існує зворотний механізм, описаний у знаменитому законі ринків Сея (1803). Відповідно до цієї теорії, пропозиція теж створює власний попит. Саме це, схоже, сталося в Україні, де медійні ксенофобські опудала перетворилися на реальність.

Велику частку відповідальності за це несуть топ-менеджери і власники ЗМІ, які за гроші готові рекламувати будь-який політичний проект. Але це не було б так легко, якщо б журналістська спільнота була здатна ідентифікувати мову ворожнечі або, більше того, не толерувала ксенофобську риторику і вияви расизму. На жаль, це ще далеко не так. Після грудневого погрому футбольних хуліганів на Манежній площі в Москві популярний українській журнал «Кореспондент» опублікував відверто расистську колонку під заголовком «Чорним по білому» . Автор жалівся на вихідців із Кавказу і переймався збереженням цноти російських дівчат, пропонуючи боротися з «кавказізацією» російських місць за допомогою режиму «нульової терпимості» – це коли влада або «жорстко пресує», або пропонує «їхати додому». Знайомі правозахисники, які професійно займаються моніторингом мови ворожнечі в українській пресі, віднесли матеріал у «Кореспонденті» до категорії «жорсткого».

Якщо такі публікації можливі в поважному «незалежному» щотижневику, то які можуть бути питання до численних менш професійних видань? Але про це треба говорити знову й знову, якщо ми не хочемо перетворитися на суспільство, смертельно хворе на страх і ненависть.