Сьогодні у випуску:
- «Переговори» про «мир» у стилі угод з нерухомістю
- Останні новини внутрішньоамериканського життя
- Центр Мистецтв імені Джона Кеннеді перейменовано на Центр Трампа-Кеннеді
- Публікація частини файлів Епштейна
- Президент оголосив, що Америка вступила в «золотий вік»
У Флориді зустрічаються ці вихідні та ведуть переговори люди, які обіймають небачені до теперішніх часів у дипломатичній ієрархії посади – «друг 47-го президента» та «зять 47-го президента» з одного боку та «чоловік подруги доньки кремлівського диктатора» з іншого боку.
При цьому офіційно вони ведуть переговори про мир між Росією та Україною.
Досить часто ставиться питання, чому Трамп обрав у якості переговорників свого друга та зятя. Відповідь на це питання, думається, досить проста. З двох причин. По-перше, ці люди йому близькі, і він їм довіряє. Просто тому, що один з них – його давній друг та бізнес-партнер, а інший – його зять і до того ж також його бізнес-партнер. А по-друге, 47-й президент абсолютно точно знає, що Віткофф і Кушнер досконало володіють його власною стратегією і тактикою ведення переговорів, принципом – «ти – мені, я – тобі». Керуючись таким принципом, ведуть переговори про купівлю-продаж великої нерухомості та про інвестиції у будівництво великої нерухомості. Це те, чим все життя займалися і Трамп, і Віткофф, і Кушнер.
Чому цей принцип працює в угодах з нерухомістю? Тому, що в цих угодах не буває програвших. Усі отримують свою вигоду. Покупець отримує заповітну нерухомість, яка принесе йому в майбутньому прибуток, як він сподівається. Продавець отримує бажані гроші. Інвестор вкладає гроші у нове будівництво, розраховуючи отримати прибуток, коли збудований об’єкт запрацює. Банк, надаючи кредит на будівництво нового великого об’єкту нерухомості, отримує хороші відсотки. Переговори в такому бізнесі цілком відповідають стратегії «ти – мені, я – тобі», і угоди в цій галузі в теорії ігор називаються win-win, оскільки програвших не буває, кожен отримує саме те, що хоче отримати, тобто свій виграш.
Але яке відношення все це має до дипломатії, до міждержавних політичних і торгових відносин, а тим більше до врегулювання міжнародних конфліктів?
Врегулювати міжнародний конфлікт, керуючись такою стратегією, в принципі, можна, але за однієї невід’ємної умови: конфліктуючі сторони повинні хотіти цього врегулювання, причому не просто хотіти, але розуміти, що протилежна сторона повинна отримати свою частину win-win. У минулому випуску новин ми вже зверталися з вами до історії встановлення миру між Ізраїлем та Єгиптом. Цей мир став можливим, коли обидві сторони захотіли його досягти, розуміючи, що інтереси протилежної сторони мають бути максимально враховані. У результаті Єгипет відновив свою територіальну цілісність, Ізраїль отримав тверду гарантію того, що Єгипет більше не буде загрожувати безпеці Ізраїлю, і обидві сторони от уже 47 років дотримуються укладеного між ними мирного договору.
У випадку російсько-української війни дана стратегія просто непридатна. З тієї простої причини, що путін не прагне взагалі ні до якого миру, а його мета знищити Україну залишається незмінною. Про який же мир у такій ситуації може йти мова? Капітуляція жертви агресії перед агресором – це не має до миру жодного відношення.
Той же Дмитрієв, та навіть і путін можуть розмовляти з Віткоффом та Кушнером у рамках зрозумілої їм стратегії торгівлі нерухомістю. Ви нам віддайте Україну, а ми вам дамо можливість робити у нас інвестиції у такі-то і такі-то проекти, на яких ви і ваші друзі заробите сотні мільярдів.
Але Україна не є «нерухомістю», що належить Віткоффу, Кушнеру і навіть Трампу. Україна є незалежною, суверенною, демократичною державою, що належить народу України.
І як би 47-му президенту та його «дипломатам від нерухомості» не хотілося отримати мільярди від путіна (це вони ще не знають, що означає в Росії «кидалово»), вони не можуть торгувати тим, що їм не належить.
Трамп увесь час тисне на Україну, щоб вона погодилася бути його «нерухомістю», яку він зможе «продати» путіну. Звідси і «у вас немає карт», і «Україна непоступлива», і «путін хоче миру».
47-й президент не зміниться. Вся ця його «дипломатія від нерухомості» корелює і з його поглядами на світ.
Але ці погляди далекі від реальності. Країни та народи – це не об’єкти нерухомості. Це не раби «сильних чоловіків», яким вони повинні підкорятися.
А досягти миру у війні, в якій є агресор і є жертва агресії можна лише перемігши агресора, змусивши його припинити агресію. Але це зовсім не те, чим займаються Віткофф та Кушнер.
Про останні американські новини.
– У Вашингтоні є Центр Кеннеді – Національний центр мистецтв, названий на честь президента Джона Кеннеді відповідно до закону, прийнятого Конгресом та підписаного президентом Джонсоном у 1964 році.
У 2025 році 47-й президент звільнив усіх членів ради керуючих центром та призначив нових членів ради. І ця рада у новому складі вирішила віднині називати Національний Центр Мистецтв імені Джона Кеннеді – Трамп-Кеннеді центром.
Абсурд. Який, звичайно, буде припинено, як тільки Трамп залишить Білий Дім. Будь-який нормальний генпрокурор просто подасть до суду позов, що Центр, створений відповідно до закону, прийнятого Конгресом і названий відповідно до іншого закону, спеціально прийнятого Конгресом, не може перейменовуватися інакше як Конгресом шляхом прийняття нового закону. Будь-який наступний нормальний президент змінить раду керуючих центру, повернувши туди людей, зацікавлених у розвитку мистецтв, а не у створенні еклектичних назв на зразок «сталінський індустріальний інститут імені Хрущова» (так називався протягом 12 років Донецький Національний Технічний університет) або ордена Леніна і ордена Трудового Червоного Прапора московський державний університет шляхів сполучення імені імператора Миколи II (так називався протягом двох років, уже при путіні, російський університет транспорту).
– 19 грудня міністерство юстиції відповідно до закону, прийнятого Конгресом у листопаді, мало опублікувати всі матеріали кримінальної справи серійного насильника та торговця людьми Джеффрі Епштейна. Як і слід було очікувати, міністерство юстиції закон не виконало, опублікувавши лише частину матеріалів. Заступник генпрокурора, колишній адвокат Трампа у кримінальних справах Тодд Бланш заявив, що міністерство юстиції не в змозі так швидко підготувати всі файли до публікації, що воно має подбати про цензурування імен та облич на фотографіях жертв Епштейна.
Досить очевидні дві речі. Перша полягає в тому, що, якщо у справі Епштейна є які-небудь матеріали, які можуть представити у негативному світлі Трампа, ці матеріали теперішнє міністерство юстиції не опублікує. Друга ж полягає в тому, що скільки б матеріалів із справи Епштейна не було опубліковано, завжди будуть ті, хто не знайдуть у цих матеріалах те, що шукали і, отже, будуть вважати, що влада продовжує щось приховувати.
Але чекати, що генпрокурор Бонді та її заступник Бланш опублікують які-небудь матеріали, які, можливо, компрометують 47-го президента, точно не доводиться. Якщо такі матеріали існують, ми їх не побачимо, поки він президент. Однак, уникнути тиску у зв’язку з цим і знизити інтерес до «файлів Епштейна» Трамп не зможе. Саме тому, що безліч людей будуть продовжувати вважати, що міністерство юстиції приховує щось, що стосується 47-го президента.
– 47-й президент удруге протягом тижня виступив на мітинзі своїх прихильників, цього разу у Північній Кароліні. Протягом півтори години він розхвалював свою політику в галузі економіки і у всіх інших галузях, запевняв, що ціни знижуються (хоча вони ростуть) і що його митні тарифи приносять трильйони, які, нібито, платять іноземні держави за право торгувати з США (хоча насправді всі його митні тарифи платять американські покупці імпортних товарів – компанії та жителі США, всі ці тарифи – небувалий додатковий податок на американських споживачів).
Він стверджував, що виправляє «катастрофу попередніх чотирьох років» і повторив свій постійний тезис – «ми були вмираючою країною і зараз ми вступаємо в золотий вік Америки, і це всього за 10 місяців»).
Президент розхвалював себе, говорив, що у нього прекрасне здоров’я, що він пройшов багато когнітивних тестів (хоча його все частіше ловлять телекамери дрімаючим на різних засіданнях), що його самопочуття не змінюється протягом останніх 50-ти років.
Він лаяв своїх політичних опонентів – Байдена, Хілларі Клінтон (яку він, як він сказав, хотів назвати словом на букву б…, але його Меланія йому не дозволила).
автор – Ігор АЙЗЕНБЕРГ
