Сьогодні у випуску:
– Конгрес 118-го скликання закінчив роботу, ухваливши тимчасовий бюджет до 14 березня
– Ілон Маск і влада республіканців
– Експорт американського газу та американської нафти в Європу: чи є сенс у погрозах від Трампа на адресу ЄС?
* Ухваленням у ніч на суботу тимчасового бюджету до 14 березня 2025 року завершив свою роботу Конгрес 118-го скликання. Формально повноваження членів 118-го Конгресу закінчаться опівдні 3 січня, і в разі екстреної необхідності обидві палати можна скликати на позачергові засідання, однак на сьогоднішній день вони не плануються. Члени Конгресу в суботу роз’їхалися по домівках. Більшість із них повернуться до Вашингтона до 3 січня, щоб продовжити роботу вже в Конгресі 119-го скликання. Але когось ми в Капітолії більше не побачимо, наприклад, сенаторів Ромні, Манчіна і Сінема, які відмовилися від переобрання, сенаторів-демократів Тестера, Брауна і Кейсі, які зазнали поразки на листопадових виборах.
Конгрес 118-го скликання завершив роботу в умовах кризової ситуації, створеної самопроголошеним олігархічним «лідером» чи то країни, чи то всього світу, чи то всього Всесвіту Ілоном Маском (важко сказати, лідером яких масштабів він себе вважає сьогодні) і обраним президентом Дональдом Трампом. Кризова ситуація, викликана закликом Маска до республіканських членів Конгресу взагалі не голосувати за бюджет і закликом Трампа голосувати за бюджет тільки, якщо в нього буде включено пункт про скасування обмежень на зростання суверенного боргу до червня 2027 року, могла перерости у велику кризу, якби країна опинилася без бюджету. Стався б шатдаун – зупинка роботи федерального уряду, зупинка платежів за всіма контрактами федерального уряду, зупинка виплати зарплати всім службовцям федерального уряду, зупинка фінансування більшості його агентств і відомств. Це загрожувало б великими проблемами мільйонам американців, які залишилися б без зарплат (тисячі приватних компаній працюють за контрактами федерального уряду), без пенсій, загрожувало б бізнесу тих самих компаній, що працюють за урядовими контрактами.
Усього цього не сталося. Однак, країна була в напруженому очікуванні з ранку середи до ночі з п’ятниці на суботу. Погоджений лідерами обох партій у Конгресі бюджетний законопроєкт був готовий до ухвалення в середу вранці і мав бути ухвалений без проблем ситуативною двопартійною більшістю в обох палатах. Але в середу вранці Маск і Трамп вибухнули Твіттер-атаками. Спікер Джонсон злякався. Він поставив у четвер на голосування бюджет із трампівською вимогою зняти обмеження на зростання суверенного боргу. Голосування було провалено. Виникла безвихідь. Що відбувалося за лаштунками цього глухого кута, ми дізнаємося хіба що з майбутніх мемуарів його учасників або ж із книжок журналістів, з якими учасники поділяться, якщо захочуть, деталями. Але в п’ятницю ввечері Джонсон поставив на голосування бюджет у первісному, узгодженому варіанті. І він, природно, пройшов, набравши 366 голосів. Проти були тільки 34 ультраправих республіканці. Так само бюджет пройшов і в Сенаті, де за нього проголосували 85 сенаторів, і тільки 11 були проти.
* Усе, що сталося останніми днями, приводить до двох важливих висновків.
Висновок перший. Ілон Маск уявив себе всесильним повелителем, як уже було сказано вище, чи то країни, чи то світу, чи то всього Всесвіту. Очевидна його спроба встановити в США олігархічне правління, за якого він за сприяння інших мільярдерів-однодумців реально керуватиме країною. Історик, професор Тімоті Снайдер нещодавно висловив припущення, що цілком можливо, що мрією Маска є керувати світом за сприяння мільярдерів-однодумців з інших країн. А всі інші повинні будуть виконувати його волю. Чи вдасться ця спроба, принаймні в межах і масштабах США, покаже тільки час. Але дії Маска з очевидністю показують, що саме це є його метою.
І якщо його твіт здатний паралізувати на дві доби волю спікера Палати Представників і волю багатьох республіканців у Палаті, створити кризову ситуацію в країні, то про його бажання та можливості точно варто замислитися.
Якщо спікер Джонсон після ухвалення бюджетного законопроєкту Палатою Представників, коментуючи цю подію для журналістів, каже, що «щойно розмовляв із президентом Трампом, а 45 хвилин тому розмовляв з Ілоном Маском», то це свідчить тільки про те, що на сьогоднішній день без приватної особи Ілона Маска спікер Палати Представників не може ухвалити рішення про те, щоб винести на голосування бюджет, який у такому разі буде ухвалено – ухвалено всупереч волі приватної особи Ілона Маска.
Характерно, що ультраправий «лібертаріанець» (як він себе називає) республіканський сенатор Пол уже порадив республіканській фракції Палати Представників 119-го скликання обрати спікером Палати Ілона Маска. І цей заклик уже був підхоплений низкою ультраправих рупорів. Особливістю регламенту Палати Представників є те, що її спікер може не бути депутатом.
Ілон Маск разом із Дональдом Трампом програли свій бій проти бюджету. Обидва вони погрожували республіканським конгресменам, які підтримають бюджет (Маск) або не підтримають необмежене збільшення стелі суверенного боргу (Трамп), що виставлять проти них на праймеріз перед наступними виборами лояльних і слухняних собі кандидатів. Маск обіцяв цих кандидатів фінансувати. У тому, що його гроші здатні впливати на результат виборів, світ переконався. Він вклав в останні три місяці кампанії Трампа на його підтримку $250 мільйонів – більше, ніж усі дрібні донори разом узяті. Телереклама, реклама в соцмережах – усе це коштує дуже дорого. Маск поставив куплений ним колишній Твіттер на службу Трампу, і надавши на ньому трибуну ультраправому пропагандистові Такеру Карлсону, і маніпулюючи тим, як поширюється в колишньому Твіттері інформація, зокрема, прибравши бар’єри на шляху поширення дезінформації, яку так полюбляють поширювати ультраправі пропагандисти.
Однак, вибори щойно пройшли. Наступні вибори до Конгресу лише через два роки. До праймеріз далеко. І принаймні наразі погрози ні Маска, ні Трампа не спрацювали. Але очевидно й те, що чим ближче до виборів, тим більший тиск зможе чинити Маск на республіканських членів Конгресу, багато з яких у якийсь момент неминуче почнуть боятися втратити свої місця, якщо проти них буде виставлено на праймеріз лояльних Маску (Трампу) суперників.
Багато хто вважає, що Трамп і Маск скоро посваряться, оскільки дві такі нарцисичні особистості не зможуть ужитися разом і ділити пальму першості в тому, хто з них впливовіший. Так, це цілком може статися.
Однак не слід забувати, що якщо у США продовжуватиме діяти Конституція, то 2028 року обиратимуть нового президента, і Трамп не може бути переобраний ще на один термін. А це означає, що одразу після виборів до Конгресу 2026 року почнеться боротьба за те, щоб стати новим республіканським кандидатом у президенти. І тоді Ілон Маск і його гроші матимуть більший вплив, аніж Дональд Трамп, якого тоді вже вважатимуть за американською традицією «кульгавою качкою» – президентом, якому лишилося бути в Білому Домі лише до вже скорих найближчих виборів, у яких він сам не бере участі. Буде Маск у цей час близький до Трампа чи ні, не матиме значення. Він цілком може до того часу взяти реальний контроль над республіканською партією.
Історія становлення Маска-олігарха ще буде вивчатися. Але неможливо вже зараз не відзначити те, що Маск-олігарх виник за потурання і сприяння двох адміністрацій – Буша-молодшого й Обами, за яких створена Маском 2002 року компанія SpaceX поступово стала фактичним монополістом у всьому, що стосується американської космічної програми, проєктування і побудови ракет, космічних кораблів і супутників. Зробивши державу, громадянином якої він став не так давно – 2002 року, фактично залежною від себе в дуже важливих для держави сферах, Ілон Маск одночасно став і найбагатшою людиною у світі.
Те, як великі гроші працюють за бажання їхнього власника в американській політиці, Маск продемонстрував на минулих президентських виборах, придбавши за вкладені в кампанію Трампа $250 мільйонів необмежений вплив на все, що відбувається в країні.
З огляду на величезні бізнес-інтереси Маска в Китаї (де в нього розташоване дуже важливе для нього виробництво його компанії «Тесла», що випускає електромобілі), його зв’язки з Путіним, що дають йому змогу спілкуватися безпосередньо з російським диктаторам, його ультраправі політико-ідеологічні погляди, його швидке перетворення на впливового олігарха, викликає велику тривогу.
Висновок другий. Республіканцям, незважаючи на те, що всі гілки влади в США з полудня 20 січня будуть ними контролюватися, буде не так просто втілювати в життя все, чого хотілося б Трампу та (або) Маску. Мінімальна більшість у два голоси в Палаті Представників робить для них необхідним практично одноголосне голосування за всіма важливими для Трампа (Маска), але неприйнятними для демократів законопроєктами. Однак, республіканська фракція не єдина. У ній є група радикальних ультраправих, яким і Трамп не указ, як вони це продемонстрували в четвер, коли спікер Джонсон ставив на голосування бюджет із дозволом на необмежене збільшення суверенного боргу. 38 радикалів голосували проти.
У п’ятницю 34 з них проголосували проти бюджету без збільшення боргу. Просто тому, що вони не хочуть голосувати за жоден бюджет, у якому не буде значного скорочення видатків на соціальні програми та наукові дослідження. Це означає, що для того, щоб ухвалювати багато потрібних законів, необхідне створення ситуативної двопартійної коаліції, яка дасть потрібну кількість голосів. Тільки в такий спосіб, на основі створення двопартійних ситуативних коаліцій, ухвалювали всі закони в Конгресі 118-го скликання. Знаходити голоси – робота спікера. Джонсон, до речі, показав, що, коли він хоче, він уміє це робити. Однак, чи залишиться він спікером у Палаті Представників 119-го скликання, абсолютно не факт. Серед радикальних ультраправих є ті, хто не хочуть голосувати за Джонсона, і вони відкрито про це говорять. У республіканців у новій Палаті, яка почне працювати 3 січня, буде 220 депутатів. А для обрання спікера потрібно 218 голосів. Зрозуміло, що демократи не дадуть жодного голосу за обрання республіканського спікера. І Джонсон або будь-який інший кандидат у спікери, може дозволити собі втратити лише два голоси.
До речі, якщо припустити, що спікером оберуть Маска, можна з великим ступенем упевненості передбачити, що це паралізує роботу Палати Представників, оскільки Маску з його праворадикальними поглядами та нарцисизмом, точно не вдасться домовлятися з демократами про ухвалення законопроєктів на двопартійній основі.
Доводиться повторити, що США вступають у дуже складний час, коли відбуватиметься спроба ламання системи, спроба встановлення в країні правоавторитарної влади, спроба перетворення країни на олігархію, чергова спроба проведення політики ізоляціонізму в міжнародних відносинах. Усьому цьому буде сильна протидія всередині країни. І тому, на жаль, виникатимуть кризові ситуації, які можуть переростати у великі кризи.
Багато в чому новини визначатимуться і твітами Трампа та Маска.
* Про те, що стоїть за багатьма твітами, через які тільки й буде скоро транслюватися інформація про те, в чому полягає політика адміністрації, можна подивитися на одному прикладі.
У п’ятницю о 1:08 ночі за часом Східного Узбережжя, коли країна гадала, чи буде шатдаун, чи буде Конгрес голосувати за бюджет, обраний президент Трамп опублікував у своїй мережі Truth Social наступний твіт:
«Я сказав Євросоюзу, що вони повинні покрити свій величезний дефіцит зі Сполученими Штатами шляхом великомасштабної закупівлі нашої нафти і газу. Інакше будуть одні тільки ТАРИФИ!!!»
Тобто, Трамп погрожує запровадити тарифи, тобто митні збори за ввезення до США всіх товарів з ЄС, мита, які платитимуть американські споживачі, не європейські країни, якщо країни ЄС не будуть закуповувати рекордну кількість американської нафти і газу.
Для прихильників Трампа це звучить, ймовірно, як улюблена пісня. «Правильно!» «Так і треба!» «Так їх, цих європейців!»
Звернімося тепер до реальності. У 2014 році тодішня адміністрація, тобто адміністрація Обами, ухвалила рішення стимулювати експорт зі США скрапленого газу. Було дано дозвіл на будівництво кількох терміналів для скраплення газу і закачування його в танкери. Перша адміністрація Трампа також підтримувала це будівництво. Воно зайняло час, але нові термінали були врешті-решт збудовані і запрацювали. Адміністрація Байдена, особливо після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, щоб компенсувати відмову Європи від російського газу, стимулювала значне збільшення експорту американського скрапленого газу в ЄС.
Результати цієї політики такі: У 2021 році 27% скрапленого газу, імпортованого країнами Європи, припадали на американський газ. У 2022 році ця частка зросла до 44%. У 2023 році – до 48%. Очікується, що за підсумками 2024 року, ця частка становитиме 50%. Тобто, половина скрапленого газу, що закуповується зараз країнами Європи – це американський газ.
На Європу припадає 66%, тобто дві третини експорту американського скрапленого газу.
Очевидно, що різко збільшити обсяг експортованого газу без будівництва нових терміналів неможливо. Будувати їх можна і потрібно. Але будівництво займе час. Чи є сенс у цьому твіті Трампа? Вирішуйте самі. Коментарі тут зайві.
І про нафту. Видобуток нафти в США неухильно зростає в останні 4 роки, тобто в роки правління адміністрації Байдена. У 2024 році США вийшли на перше місце у світі з видобутку нафти, випередивши Саудівську Аравію. У 2016 році Конгрес ухвалив закон, що скасовує заборону на експорт американської нафти. І поступово експорт став нарощуватися. Він неухильно зростав протягом останніх чотирьох років. У 2020 році США експортували приблизно 3.3 мільйона барелів нафти на день, а у 2023 році 4.1 – мільйона. У 2024 році експорт збільшиться ще більше. У червні 2024 року 2.2 мільйона барелів нафти на день, тобто більше половини американського нафтового експорту, йшло до країн Європи. Це зростання на 23% протягом року, з червня 2023 року.
Чи був і тут сенс у твіті Трампа? Знову ж таки, коментарі зайві.
автор – Ігор АЙЗЕНБЕРГ
