Сьогодні в випуску:
• Трамп перейшов у наступ всередині країни
• Судовий позов штату Міннесота та міста Міннеаполіс до федерального міністерства безпеки: припинити вторгнення до штату федеральних сил
• На вимогу 47-го президента федеральною прокуратурою порушено кримінальну справу на голову ФРС Джерома Пауелла
• Сенатор Марк Келлі подав судовий позов проти глави Пентагону Хегсета
• Зовнішня політика: венесуельська нафта, Іран, і кінець історії про «мирний план» Дмитрієва (Трампа)
– Трамп і його найближче оточення не могли не побачити в листопаді-грудні, що їхній рух до цього режиму уповільнився. На місцевих виборах, що проходили в низці штатів і міст 4 листопада, республіканці зазнали нищівних поразок, поступившись демократам з двозначною різницею у відсотках отриманих голосів. Президент і всі аспекти його політики рекордно непопулярні серед американців. Згідно з двома останніми опитуваннями, листопадовим і грудневим, найавторитетнішої соціологічної служби – Gallup, рейтинг Трампа – 36%. Це історично рекордно низький рейтинг для президента другого терміну (нижчим був лише у Ніксона, але це особливий випадок, оскільки Ніксон через рік після початку свого другого терміну стрімко мчав до своєї швидкої відставки, оскільки його вина у Вотергейтській афері до того часу була очевидною для величезної більшості людей).
Усі опитування кінця минулого року показували, що демократи мають виграти восени вибори до Палати Представників. І це, як нещодавно публічно визнав сам Трамп, загрожує йому третім імпічментом. І, крім того, створенням потужного противаги його авторитарно-диктаторським прагненням.
Історія з файлами Епштейна та ігнорування міністерством юстиції закону, практично одноголосно ухваленого Конгресом, про їхню повну публікацію до 19 грудня, відвернула та продовжує відвертати від Трампа ще більше людей.
Верховний Суд у грудні визнав незаконною федералізацію Трампом Національної гвардії та використання її в якості силової структури федеральної влади на вулицях Чикаго. І президенту довелося відступити – скасувати свої укази про федералізацію Національної гвардії та направлення військовослужбовців до Чикаго, Лос-Анджелеса та Портленда з єдиною метою – залякування населення цих міст, що в переважній більшості голосувало проти Трампа на виборах.
Федеральні суди відхилили незаконно пред’явлені кримінальні звинувачення колишньому директору ФБР Комі та генеральному прокурору штату Нью-Йорк Джеймс. Також федеральні суди визнали незаконним призначення Трампом своїх колишніх адвокатів в.о. федеральних прокурорів у Вірджинії та Нью-Джерсі.
Республіканці в Конгресі стали виходити з беззаперечного послуху президенту, проголосувавши всупереч його бажанню за публікацію файлів Епштейна. Дві республіканські конгресвумен – Грін і Стефанік, які вважалися безумовними прихильницями Трампа, вирішили піти з політики.
Рух подій у такому напрямку не влаштовував Трампа, оскільки всі ці події почали перетворювати його на «кульгаву качку» – так називають в США президентів, які досиджують свій другий термін, з якими вже не так сильно рахуються, оскільки вони неминуче знаходяться на шляху до уходу з політики і в їхніх власних партіях відбувається пошук нових лідерів.
І з перших днів наставшого 2026 року 47-й президент вирішив перейти в наступ з метою залякати своїх політичних опонентів, як серед чинних політиків, так і серед рядових виборців, та переключити увагу з усього, що ослаблює його позиції.
Саме цей наступ Трампа і є основною глобальною американською темою сьогодні.
– Не маючи більше можливості після рішення Верховного Суду використовувати Національну гвардію в якості військової сили, що залякує населення великих міст, 47-й президент знайшов більш ефективне для себе рішення. Як таку силу він зробив ставку на імміграційну поліцію – ICE, яку він за рік свого правління перетворив фактично на власну, діючу поза рамками законів, силову структуру.
До 2025 року дуже мало хто з американців стикався з імміграційною поліцією. Вона була створена після терористичних актів 11 вересня 2001 року в структурі створеного тоді ж міністерства внутрішньої безпеки, і її завданням було виявляти людей, що нелегально перебувають у країні. 47-й президент вирішив перетворити імміграційну поліцію на щось на кшталт своєї особистої гвардії, яку він вирішив використати для того ж, для чого збирався використовувати Національну гвардію у великих містах – для залякування їх населення. Але Національна гвардія пов’язана законами та армійськими статутами. А імміграційна поліція, як виявилося, не пов’язана нічим, крім наказів міністра внутрішньої безпеки.
З перших днів наставшого року «десант» із 2000 імміграційних поліцейських висадився в містах-близнюках у штаті Міннесота – Міннеаполісі та Сент-Полі. Ця кількість перевищує чисельність усіх співробітників поліції в цих містах. За твердженням 47-го президента імміграційна поліція шукає «вбивць, насильників та пацієнтів психіатричних лікарень», що «проникли в нашу країну», «жертвами яких стали мільйони американців».
Насправді вона влаштовує в Міннеаполісі, Сент-Полі та їх передмістях облави, перегороджує вулиці, хапає вибірково всіх, у кого «латиноамериканська» зовнішність, хто говорить англійською з іспанським акцентом, б’є їхні машини. При цьому затриманими та тими, чиї машини розбиваються агентами імміграційної поліції, виявляються громадяни США.
7 січня агент імміграційної поліції Джонатан Росс холоднокровно застрелив у Міннеаполісі громадянку США Рене Гуд, що на своє нещастя їхала на машині по вулиці, перекритій імміграційною поліцією у зв’язку з проводимою облавою. Вбив трьома пострілами, з цинічною жорстокістю, 37-річну жінку, матір трьох дітей, яка нічим йому не загрожувала.
І президент, і віце-президент, і міністр внутрішньої безпеки наперебій почали говорити про те, що Рене Гуд – «внутрішня терористка», що її вбивця – не вбивця, а служитель порядку, життя якого вона, мовляв, загрожувала.
По всій країні в минулі вихідні пройшли масові демонстрації протесту у зв’язку зі сталося.
Президент відповів тим, що направив до Міннеаполіса ще більше агентів імміграційної поліції.
Штат Міннесота та місто Міннеаполіс подали в понеділок судовий позов проти міністерства внутрішньої безпеки та імміграційної поліції, попросивши суд визнати незаконними та безпідставними дії міністерства та ICE, саме направлення підрозділів імміграційної поліції до міста. Лише 1.5% населення штату Міннесота становлять іммігранти (значно менше, ніж у багатьох інших штатах). Штат і місто стверджують у позові, що імміграційній поліції робити нічого в Міннесоті та Міннеаполісі, і послана вона туди для залякування людей. Реально – для помсти місту та «синєму», демократичному штату, що тричі голосував на виборах проти Трампа. У позові дії федеральної імміграційної поліції в Міннесоті названі «вторгненням федеральних сил».
У відповідь у вівторок послідували нові рейди та облави імміграційної поліції в Міннеаполісі та його передмістях, що супроводжувалися вкрай жорстоким затриманням людей на вулицях.
Коли озброєні люди, що прийшли кудись, поводяться агресивно, як загарбники, вкрай жорстоко поводяться з місцевим населенням, як загарбники, неможливо не погодитися з тим, що це саме вторгнення.
У вівторок вранці група з шести штатних, кадрових прокурорів, які працювали в офісі окружної федеральної прокуратури в Міннеаполісі, демонстративно пішла у відставку після того, як їм заборонили проводити розслідування вбивства Рене Гуд, передавати будь-які матеріали, що стосуються її вбивства, штатній прокуратурі Міннесоти, і від них вимагали проводити розслідування щодо убитої Рене Гуд та її одностатевої дружини з метою «довести», що вони члени якихось екстремістських організацій або скоювали якісь протиправні дії.
Також у вівторок вранці у Вашингтоні пішли у відставку ще шість штатних, кадрових прокурорів відділу з розслідування кримінальних злочинів при офісі з громадянських прав федеральної прокуратури (міністерства юстиції) – на знак протесту проти відмови генерального прокурора Бонді та її заступника Бланша відкрити кримінальну справу у зв’язку з вбивством Рене Гуд та розпочати розслідування. Зам. генпрокурора Бланш заявив, що у розслідуванні немає необхідності.
Коли в країні формується «спецслужба», яка може робити все, що завгодно, виконуючи волю влади, для якої немає закону і дії якої не підлягають розслідуванням, як це називається? Згадали?
– У неділю голова Федеральної Резервної Системи – американського центрального банку, Джером Пауелл виступив із відеозверненням, в якому повідомив, що проти нього федеральна прокуратура порушила кримінальну справу.
47-й президент із перших днів свого перебування в Білому Домі вимагає від ФРС різко знизити основну облікову ставку, від якої залежать процентні ставки за всіма кредитами. ФРС відмовляється від різкого зниження облікової ставки, побоюючись зростання інфляції через появу великих обсягів дешевих грошей на кредитному ринку. Трамп постійно нападає на Пауелла (хоча сам номінував його на посаду голови ФРС під час свого першого президентства), публічно ображає його, погрожував його звільнити (не маючи на це права), постійно публічно звинувачує Пауелла нібито в розтраті коштів, виділених Конгресом на реконструкцію будівлі ФРС у Вашингтоні.
Не домігшись від Пауелла різкого зниження головної облікової ставки, 47-й президент вирішив порушити на нього кримінальну справу. Побажання боса негайно було виконане генеральним прокурором Бонді. Термін перебування Пауелла на посаді голови ФРС закінчується у травні. І Трамп має можливість номінувати нового голову, слухняного та готового виконати будь-яке побажання президента. Але 47-му не терпиться.
Три колишні голови ФРС виступили із заявою на підтримку Пауелла та незалежності ФРС від виконавчої влади, що є основою для надійності фінансової та банківської системи країни. Різку незгоду з безсоромним тиском на голову ФРС висловив республіканський сенатор Тілліс із Північної Кароліни. Він погрожував заблокувати затвердження нової кандидатури голови ФРС у Сенаті, якщо президент не припинить переслідування Пауелла.
Але сенатору Тіллісу тепер можна не слухатися вождя. Тілліс відмовився від переобрання до Сенату на майбутніх у листопаді виборах.
– Сенатор-демократ, колишній військовий льотчик, учасник війни в Перській затоці 1991 року та колишній астронавт (чотири рази побував у космосі) Марк Келлі подав до суду на міністра оборони Хегсета. Глава Пентагону розпорядився понизити Келлі у званні (при тому, що Келлі у відставці) та знизити йому військову пенсію відповідно. За те, що Марк Келлі разом із п’ятьма іншими демократами – членами Конгресу, колишніми військовими та співробітниками ЦРУ, виступили із відеозверненням до чинних військовослужбовців, нагадавши їм про те, що вони не повинні виконувати незаконні накази. Після цього відеозвернення 47-й президент назвав усіх його учасників зрадниками і оголосив, що вони заслуговують повішення.
ПРО МІЖНАРОДНІ СПРАВИ.
– Про Венесуелу вже все сказано. Мета 47-го президента – не зміна авторитарної влади у Венесуелі, не встановлення в країні демократії, а венесуельська нафта. Однак американські нафтові компанії поки що дуже холодно ставляться до можливих інвестицій у проекти у Венесуелі. Поговоримо про це детальніше наступного разу.
– Чи вирішить Трамп атакувати Іран? Чи буде Іран у відповідь атакувати Ізраїль, якщо США вдарять по цілях в Ірані? Чи розгориться нова велика війна на Близькому Сході? Відповідей на ці запитання на даний момент немає. Такий розвиток подій, однак, можливий.
Безумовно одне – дуже хотілося б, щоб морокобісний режим в Ірані впав, з осі зла випала його дуже суттєва складова, а народ Ірану здобув свободу, якої позбавлений уже 47 років, після встановлення в країні жорстокої клерикальної диктатури.
– Історія з «мирним планом» Дмитрієва (який називають планом Трампа) закінчилася. У цьому перемога української та європейської дипломатії. 47-й президент не зміг звинуватити Україну в тому, що вона «не хоче миру». І США навіть захопили п’ять танкерів російського тіньового флоту (мали, правда, відношення виключно до Венесуели та венесуельської нафти). І в Раді Безпеки ООН заступник посла США в ООН навіть засудила удар по Україні ракетою «Орєшнік». Рідкісний випадок для адміністрації Трампа, щоб її офіційний представник засудив Росію.
Те, що путіну не потрібен жодний реальний мирний план, очевидно. Він продовжуватиме війну доти, доки у нього є ресурси для її продовження. «Орєшнік» у цій ситуації підвів риску під «мирним планом» Дмитрієва, який дозволив кремлю водити 47-го президента за ніс з другої половини жовтня – тобто протягом майже трьох місяців. путін не зміг перешкодити Трампу запровадити санкції проти «роснафти» та «лукойлу» (заправки якого все ще працюють у США – їхню примусову продаж відтермінували до квітня). Але жодних інших дій проти Росії адміністрація за це не вживала (п’ять затриманих танкерів, ще раз повторю, пов’язані виключно з Венесуелою). Військову допомогу Україні 47-й президент поновлювати не збирається.
Що далі? На жаль, буде, швидше за все, продовжуватися все те саме. Якщо путін побачить, що 47-й президент збирається то нові санкції запровадити, то нову зброю (чи більше зброї) Україні надати, або Трамп знову запросить Зеленського на зустріч, путін знову подзвонить Трампу, розповість йому, як він хоче надавати Україні «дешеву електроенергію», які величезні прибутки Трамп і його друзі отримають від бізнесу в Росії. І Дмитрієв напише новий «мирний план».
Поки що Трамп, як це з ним постійно буває, переключився на інші справи. Йому потрібно бути впевненим, що він постійно перемагає і є переможцем. І поки він знову не зацікавиться російсько-українською війною, у воєнного злочинця путіна немає необхідності йому дзвонити.
автор – Igor Aizenberg
