Завтра 4-та річниця великого вторгнення, а тому саме час підвести деякі проміжні підсумки та окреслити перспективи.
Російсько-українська війна, як елемент Першої Цивілізаційної Війни, пройшла два етапи і ми зараз знаходимося в перехідній фазі у третій етап. Нас вже не мало бути в цій точці в живих, але Українство по справжньому здивувало весь світ двічі, двома різними способами.
Перший етап вже досить детально описаний різними дослідниками. Це початок війни, бліцкриг, битва Давида і Голіафа, коли Голіаф мав можливість вбити Давида безліччю різних способів, натомість у Давида був один шанс з мільйона і він ним скористався бездоганно. Українське дике квантове поле перших місяців війни, як органічне продовження станів Майдану, здивувало весь світ, дозволило нам вижити, зламати стратегічні плани супротивника і перейти до другого етапу війни.
Другий етап війни тривав майже 4 роки і це війна на виснаження. Самовпевнений Голіаф рухнув, але замість нього на полі бою з’явилася його велика Мамка Чужих (аналогія з відповідного фільму). Потворний та огидний Левіафан некромантів, величезний гниющий труп намагався задавити нас масою свого безмежного розпадаючогося тіла. В нас не було жодних шансів встояти в цій війні “кількостей сили”, Левіафан повільно та невпинно стискав нас в своїх удушливих обіймах, а кремлівські упирі очікували на розвал фронту та повстання в Києві.
По всіх розрахунках і росіян і всього світу ми вже повинні були впасти, проте тут відбулося друге диво – джерело нашої стійкості виявилося набагато глибшим ніж очікувалося і спиралося воно на нашу глибинну справжність. Всі спроби впорядкувати нас в рамках існуючих геополітичних сценаріїв згідно наших “кількісних параметрів” завершилися нічим. Український хутір виявився тим порталом, тією квантовою безоднею, що поглинув всі імперські ідеологічні симулякри і не подавився. Українці як стояли рівно так і продовжують стояти. Кремлівські некроманти вже зареєстрували і відрефлексували цей момент аномальної стійкості через опосередковані параметри (економічні, військові, соціальні, психологічні, духовні, езотеричні і т.д.).
Війну на виснаження ми теж вже не програли, вона закінчилася внічію і не має сенсу до продовження, тому ми переходимо до третього етапу війни, який буде кардинально відрізнятися від двох попередніх і потребуватисе від нас продемонструвати третє диво. Способи і навички з двох попередніх етапів тут не спрацюють хоча нікуди і не зникнуть.
Третій етап – це війна за переродження. Нездатність пройти переродження призводить до внутрішньої битви з самим собою на самознищення. Вищим пілотажем третього етапу буде використання зовнішньої агресії супротивника для власного внутрішнього преображення. Перехід зовнішньої кількості у внутрішню якість – чим більше зовнішній тиск, тим швидше відбуваються внутрішні зміни.
На цьому етапі війну програє той, хто першим не зможе більше використовувати силу внутрішніх протиріч та зовнішніх атак ворога для переродження, а тому просто заклякне, застрягне в точці самознищення і саморозпаду.
Але програш нашого супротивника в цій війні не означатиме автоматично нашого виграшу. Якою буде наша Перемога і в чому буде наш подарунок для всього Людства ми взнаємо тільки по завершенню власного переродження.
автор – Олександр ДУДКА-БУЛИГА
