15 березня 2026 року у Казахстані відбудеться референдум щодо прийняття нового головного закону країни. Запропоновані зміни Конституції виявилися настільки обширними, що було прийнято рішення затвердити нову. Це відбувається в один з найважливіших моментів казахстанської незалежності, коли країна стоїть на роздоріжжі між минулий та майбутнім. Які нововведення очікують на Казахстан та як це вплине на народ – у матеріалі.
Проблемна Конституція
Конституція Республіки Казахстан, прийнята у 1993 році, зазнала за свою історію 7 змін та понад 1100 правок. Раніше вона була типовою для персоналістського режиму, про що говорять лише згадка титулу «Єлбаси» для Нурсултана Назарбаєва та його можливість безкінечно обиратися на найвищий пост.
З приходом до влади чинного президента Касим-Жомарта Токаєва республіка почала потрохи лібералізовуватися. Зміни до Конституції передбачали створення Конституційного Суду, збільшення строку повноважень президента з 5 до 7 років, але їхнє обмеження одним терміном, та заборону родичам президента обіймати високі державні посади. Також це був перший раз, коли зміни до головного закону впроваджувалися шляхом референдуму.
Нова ж Конституція має перед собою низку задач. Токаєв неодноразово заявляв, що після закінчення свого терміну у 2029 році не буде балотуватися знову. Це означає, що ера довгих правлінь в Казахстані має завершитися. Чинному уряду необхідно підготувати країну до цього та до всіх викликів майбутнього, що стоять перед нею. Головним серед них є забезпечення стабільності та стійкості держави і влади.
Новий парламент – нове представництво
Найгучніші зміни торкнулися парламенту, повноважень його і президента. Так, головний законодавчий орган стане однопалатним та буде перейменований на Курултай. Президент Токаєв неодноразово заявляв, що верхня палата – Сенат – більше не має сенсу існування, тому вона буде ліквідована. У новому парламенті буде 145 депутатів, строк їхніх повноважень складатиме 5 років. Звісно, парламентарі володітимуть недоторканістю.
Парламент Республіки Казахстан
Окрім цього, буде створена Народна рада Казахстану – найвищий консультативний орган у країні. Він замінить Асамблею народу Казахстану та Національний курултай. У Центральній Азії є «мода» на великі всенародні консультативні органи: аналоги існують у Киргизстані та Туркменістані. Нова Народна рада матиме право законодавчої ініціативи. До її складу входитимуть по 42 людини від масліхатів (аналог українських місцевих рад), громадських організацій та етнічних спільнот. Загальна кількість становитиме 126 людей, що обиратимуться раз на рік.
Орган має сприяти висвітленню позицій всіх верств населення та творенню такої державної політики, що влаштовувала б усіх. Ефективність Народної ради покаже час.
Сильний президент – благо для Казахстану?
Основною темою для обговорень стале очевидне посилення президентської влади. Токаєв оголосив про нову державну стратегію «Сильний президент – впливовий парламент – підзвітний уряд». Так, пропонується, щоб президент призначав за згодою парламенту всіх 10 суддів Конституційного Суду (на вісім років), всіх шістьох членів Центральної виборчої комісії (на п’ять років) та всіх вісьмох членів Вищої аудиторської палати (на п’ять років). Наразі більшу частину з цих чиновників призначає Сенат та Мажиліс (нижня палата парламенту).
Президент Республіки Казахстан Касим-Жомарт Токаєв
Більше того, якщо парламент двічі не погодить кандидатуру премʼєр-міністра та службовців вищеназваних органів за поданням президента, то він матиме право розпустити парламент. Окрім цього, у період дострокового припинення повноважень Курултаю, укази президента матимуть силу конституційних законів або законів Республіки Казахстан. Це значне посилення влади глави держави.
Серед іншого: строк перебування на посаді генерального прокурора збільшиться з 5 до 6 років, вводиться посада віце-президента. Він матиме допомагати главі держави із взаємодією з парламентом та урядом, але всі інші повноваження делегує сам президент. У випадку дострокового припинення повноважень президента, посаду отримуватиме саме віце-президент, а не спікер парламенту як раніше. Призначається віце-президент за згодою парламенту, і президент, знову-ж таки, може розпустити його, якщо той двічі не погодив кандидатуру.
Є й цікаве та доволі рідкісне у міжнародній практиці нововведення: кандидат на посаду президента має до цього пропрацювати не менше пʼяти років на держслужбі або виборних посадах. Очевидна мотивація – відібрати компетентну людину на найважливішу посаду, однак це також може створювати барʼєр. Така поправка стане цікавим експериментом.
Варто відмітити й вже існуючі параметри сильної президентської влади. Наприклад, парламент може оголосити імпічмент президенту тільки у разі здійснення державної зради – в інших випадках і діючий, і екс-президент володіють повним імунітетом.
З іншого цікавого:
Статус російської мови в Казахстані змінився. Її використання у державних органах замінили з «наравне» на «наряду» з казахською, що свідчить про символічну зміну рівності двох мов.
Викликає певні занепокоєння активне використання формулювання «національна безпека» та «національні інтереси» у контексті можливих обмежень прав, свобод та демонстрацій. Ці поняття є дуже розмитими, а держава може зловживати ними.
Також тепер офіційно забороняється подвійне громадянство. Якщо у людини знайдуть паспорт іншої країни, то це може бути підставою для анулювання казахстанського громадянства.
Зміни торкнулися й зовнішньої політики. У проєкті нової Конституції міжнародні договори більше не мають пріоритету над національними законами. Також прибрали норму про незастосування збройних сил першими.
Можна бачити типові ознаки «суверенізму» сучасності, коли країни намагаються все більше покладатися лише на себе. Зазвичай, це поєднується із ухилом на можливе «закручування гайок», для чого у новій Конституції створені всі підстави. У разі погіршення міжнародної обстановки або загострення внутрішніх протирічь влада може легко цим скористатися.
Варто звернути увагу й на преамбулу тексту Конституції. На відміну від старої версії, там сказано «…зберігаючи спадковість тисячолітньої історії Великого степу…», що свідчить про закріплення на найвищому державному рівні тяглості до кочового минулого казахського народу. Окрім цього, і в преамбулі, і в основному тексті неодноразово повторюється необхідність обережного ставлення до природи та захисту екології – незвичний та важливий акцент у головному законі країни. Іншою цікавинкою є постійні згадки про науку, освіту та інновації. Казахстан дійсно бере курс на активний розвиток сфери технологій, що й закріплює у Конституції.
Майбутнє
Республіка Казахстан наразі переживає ключовий етап своєї незалежності. Протягом 15 років у країни закінчаться контракти з міжнародними корпораціями щодо видобутку нафти, через що доведеться переглядати цю галузь. У 2029 році постане необхідність вибору нового президента в умовах, коли країна за майже 40 років незалежності матиме лише двох глав держав. Окрім цього, у Казахстані досі доволі сильною є клановість, а громадянське суспільство недостатньо сильне.
З одного боку, стабільність держави дійсно може потребувати сильної влади. З іншого ж, це буде сильно залежати саме від особи президента. Якщо наступник Токаєва буде ефективно використовувати надані йому можливості, то й розвиток держави буде аналогічним. В умовах Казахстану, на чинного президента накладена дуже велика відповідальність щодо вибору цього наступника. Скоріше за все, Токаєв представить свого кандидата у майбутньому.
Враховуючи це, серед казахів можна спостерігати певне обурення новим проєктом та відсутністю комунікації його змісту із громадськістю. Люди висловлювали й занепокоєння з приводу можливого посилення авторитаризму. Однак, щодо результатів майбутнього референдуму і прийняття нової Конституції сумніватися не варто.
автор – Олександр БУРЯЧЕНКО, керівник проєкту TransCaspianUA для ПолітКому
