Масована військова операція США та Ізраїлю, попри заявлені цілі зі знищення ядерної інфраструктури та баз КВІР, мала чітко виражений характер «війни на декапітацію» (decapitation strike). Знищення Алі Хаменеї разом із ключовими фігурами його найближчого кола — військовим радником Ях’я Рахімом Сафаві, екссекретарем Вищої ради нацбезпеки Алі Шамхані та командувачем сухопутних сил КВІР Мохаммадом Пакпуром — завдало нищівного удару по системі прийняття рішень в Ірані. Той факт, що удар було завдано під час закритої зустрічі за участі всього керівного тріумвірату (Хаменеї, Шамхані, Ларіжджані), свідчить про високий рівень розвідувального проникнення. З тактичної точки зору, операція досягла своєї основної цілі — фізичного усунення вищого керівництва, що створило безпрецедентний вакуум влади. Однак чи призведе це до швидкої капітуляції чи хаосу, залежатиме від здатності решти еліт домовитися про наступника.
Найбільш інтригуючим питанням залишається позиція Моджтаби Хаменеї, сина загиблого лідера. Роками він вважався сірим кардиналом та потенційним спадкоємцем, обіймаючи неформальні, але надзвичайно впливові посади. Втрата батька, який був головним гарантом його висування, різко змінює розклад. Моджтаба не має офіційного релігійного титулу, необхідного для посади факига, і його просування блокуватимуть як вищі духовні особи в Кумі, так і конкуруючі фракції всередині КВІР та базар. Ймовірно, він спробує використати свої зв’язки в силових структурах та «Басиджі», щоб стати ключовим гравцем у торгах за владу, підтримуючи тимчасову фігуру, лояльну до клану Хаменеї, аби зберегти вплив і майно родини. Однак його відкрите висування на пост лідера зараз виглядає малоймовірним через спротив еліт, які не пробачать йому кулуарного впливу за життя батька.
За таких умов тимчасова рада, ймовірно, буде сформована з фігур, які вижили. Ключовими гравцями стають спікер парламенту Мохаммад-Багер Галібаф (який поєднує політичний досвід із зв’язками у КВІР) та досвідчений Алі Ларіджані, який також був на тій фатальній зустрічі, але вижив.
Доречі, Ларіджані вже став новим Секретарем Ради безпеки Ірану. 12 років був спікером парламенту, міністром культури. Уродженець Іраку, написав книгу про Іммануїла Канта. Глава КВІР, засновник власної партії «Послідовники Рахбара». Ларіджані є зятем покійного аятоли Муртази Мутаххарі (1919—1979).
Їхні (Галібафа та Даріджані) позиції посилюються тим, що вони є інституційними фігурами, визнаними як всередині країни, так і за кордоном. Експрезидент Хассан Рухані, хоч і згадується як можливий кандидат, належить до поміркованого табору, який зараз буде максимально ослаблений. США та Ізраїль досягли стратегічної мети, знеголовивши режим, але довгострокові наслідки непередбачувані. Іран може поринути у внутрішню боротьбу між фракціями КВІР та духовенства, що зробить його на деякий час менш небезпечним зовні, або ж, навпаки, агресія ззовні консолідує залишки еліт навколо найбільш радикальної фігури, яка візьме на себе відповідальність за помсту, що загрожує затягуванням конфлікту.
Питання в тому хто стане Дельсі Родрігес в Ірані?
автор – Віталій КУЛИК
