Moneta, латинський термін, від якого походить наше слово монета, походить від moneo — «нагадувати, пам’ятати, думати» — і спочатку був перекладом грецького Mnemosyne, що означає «пам’ять». Так Moneta стала в Римі назвою храму, де шанували богиню пам’яті та карбували монети. Саме з цього етимологічного зв’язку між грошима (moneta) та пам’яттю (memoria) слід дивитися на сьогоднішнє загострення дискусій про скасування єдиної європейської валюти та повернення кожною країною своєї традиційної грошової одиниці.
Під нагальною «грошовою» проблемою криється не менш нагальна проблема пам’яті, а саме — ніщо інше як відкриття власної пам’яті кожною з європейських країн, які, зрікшися суверенітету над своєю валютою, непомітно для себе в певному сенсі скасували і свою спадщину спогадів.
Якщо гроші є перш за все місцем пам’яті, якщо в грошах, оскільки вони можуть сплатити за все і замінити собою все, містяться для окремої людини та для суспільства спогади про минуле та померлих, тоді не дивно, що в розриві зв’язку між минулим і теперішнім, який визначає наш час, з неохитністю виникає грошова проблема. Коли видатний економіст заявляє, що єдиний спосіб для Франції (як, мабуть, і для будь-якої європейської країни) вийти з кризи — це повернути собі владу над своєю валютою, насправді він пропонує цій країні відновити зв’язок із власною пам’яттю.
Криза європейської спільноти та її валюти, яка вже на порозі, є кризою пам’яті, а пам’ять — це для кожної країни місце, безумовно, політичне. Немає політики без пам’яті, але європейська пам’ять так само неспроможна, як і її єдина валюта.
автор – Джорджо АГАМБЕН
*23 вересня 2025*
Переклад ПолітКом
