От викладу тут свої думки з приводу ізраїльсько-іранського конфлікту (війни), що порозкидані під постами моїх френдів на просторах Фейсбука.
- Панегірик Моссаду.
Моссад виявився на висоті. Вбили, здається, 14 іранських вчених і зо 2 десятки генералів, головним чином із КВІР. Ну і операція «Павутиння» по-ізраїльські, коли силами спецназу і агентури винищили дронами більшу частину іранської ППО і ПРО.
І все це не стільки завдяки якомусь там Руху опору, скільки повальній корупції в іранському суспільстві. Рахбару Хаменеї вже 86 років. Він мабуть не дуже впливає на поточні події, а від імені рахбара Іраном правлять інші люди. Наслідком іранського генералопаду стануть соціальні ліфти для полковників. Гадаю, що після цього іранці дієво почистять у себе ізраїльську агентуру.
- Чому почалася війна?
Суперечностей між Ізраїлем і Іраном завжди було досить, але конкретні події у «п’ятницю, 13-ого» (13.06.25) почалися в Ізраїлі з-за внутрішньо-політичних причин. Захиталася урядова коаліція і конкретно прем’єрське крісло під Нетаньяху. Це був привід для війни.
Причиною війни є вакуум сили у світі. Трампівські США не виконують ролі супердержави. І як у приказці: миші танцюють, коли немає кота. Так і Ізраїль вирішив взяти на себе роль супердержави на Близькому Сході. Так, він і раніше це робив, але десь з початку 60-их років ХХ ст. виключно з благословення США.
Чи довів Ізраїль свої плани нападу на Іран до відома Трампа? Взагалі-то, мабуть, щось обговорювали, але 100:1, що про дату нападу Трампа не повідомили.
Формальною причиною початку війни Ізраїль називає примусове ядерне роззброєння Ірану, тобто мета: розбомбити центрифуги та інші ядерні об’єкти з тим, щоб на певний час відтермінувати появу в Ірану ядерної зброї.
Звісно, що це напівміра. І Ізраїль вже бомбив ядерні об’єкти в Іраку (1981) і в в Сирії (2007). Тому Ізраїль називає ще одну мету – «остаточне вирішення» іранської ядерної проблеми шляхом повалення існуючого клерикального режиму і приходу до влади в Ірані якщо і не демократів, то принаймні якихось проізраїльських сил. Для цього Нетаньяху навіть звернувся до іранців… англійською мовою.
І щоб знов не повертатися до цієї теми… Загалом іранський режим тримається міцно. Хоча політична система Ірану досить унікальна, – правлячою верствою суспільства являється ісламське духовенство (аятоли). Все ж це тоталітаризм, хоч і в релігійній формі. Опора режиму – Корпус вартових Ісламської революції (КВІР), такий собі аналог СС. При КВІРі діє БАСИДЖ – ісламська міліція, далекий аналог СА.
Опозиція в Ірані частково знищена, частково емігрувала. Так, є і повстанці на окраїнах імперії. Це курди, белуджі (на кордоні з Пакистаном) і араби (остан Хузестан). Але фундамент держави – перси і південні азербайджанці. І вони в основному лояльні до правлячого режиму.
- Погрози Трампа.
Президент Трамп погрожує приєднанням США до проізраїльської коаліції, куди можливо ще доєднаються європейці і менш вірогідно – монархії Перської затоки. Більше всього, звісно, цього хочуть самі ізраїльтяни. Іран – велика країна за територією (1648,2 тис. кв. км) і населенням (90,6 млн.). А головне, в Ізраїлю немає протибункерних ракет і засобів їх доставки. Що ставить під сумнів досягнення формальної цілі – знищення устаткування для збагачення урану. Тобто наземні об’єкти, а саме: входи до бункерів, вентиляційні шахти, трансформаторні підстанції, лінії електропередач Ізраїль знищити може, а підземні об’єкти – ні.
Нам, на відміну від більшості аналітиків, здається, що Трамп не ризикне втягувати у війну США. Поставки Ізраїлю зброї і боєприпасів – так, участь у боях американської армії – ні!
- Роль Китаю.
Серединна імперія (кит. Чжунго) уважно слідкує за подіями на Близькому Сході. Іран – життєво важлива держава для КНР. Левова частка нафти з країн Перської затоки споживається Китаєм (57% або 5,86 млн. барелей на добу, 2022). А ще Іран – ключова держава на Великому шовковому шляху («один пояс – один шлях»). США панують на морі, але в Китаю є сухопутна альтернатива. Ну і потенційно інший морський шлях – російський Сєвморпуть. Звідси «вісь зла» – Північна Корея, Росія, Іран. Білорусь можна не рахувати. Стратегічне положення Ірану для КНР означає, шо це країна Перської затоки, знаходиться на маршруті «один пояс – один шлях» і через Іран проходить коридор «Північ – Південь», що зв’язує іншого китайського сателіта – Росію з Індійським океаном.
- Варіанти війни.
Наразі бачимо їх три:
- двотижнева війна по Нетаньяху в стилі «доктрини Джуліо Дуе»;
- війна зі знищенням іранської нафтової промисловості і перекриттям Ормузької протоки;
- глобальна проксі-війна на виснаження.
Двотижнева війна (початок рахується від «п’ятниці, 13-ого») – програма-мінімум для Ізраїля. Іран розбомблений і морально зламаний. В ідеалі підписується договір про відмову Ірану від виробництва збройового урану. Але Ізраїль готовий і на перемир’я де-факто. До нової війни з Іраном через кілька років, коли питання збагачення урану знов стане проблемою.
Наступний варіант війни передбачає не лише знищення об’єктів атомної промисловості, але й знищення основи іранської економіки – нафтовидобутку і нафтопереробки. В цьому випадку у керівництва Ірану не лишається іншої можливості, як ескалація та інтернаціоналізація конфлікту, а саме: перекриття (мінування) Ормузької протоки. Браття-хусити в цей час перекриють протоку Баб-ель-мандеб в Червоному морі. Ціни на нафту злітають до космічних висот, на Заході починається економічна криза і світу треба якось зупиняти війну між Ізраїлем та Іраном. Тим більше, що міжнародне право однозначно на боці Ірану, а намір обзавестися ядерною зброєю ще треба довести.
Керівництво Ірану може керуватися не європейською (торгашівською) логікою, а есхатологічними думками про прихід Спасителя (Махді) і кінець світу. Тому знищення іранської економіки не трагедія, а лише етап до приходу Махді.
Поділ війни на варіанти умовний, бо маємо ситуацію, коли сценарій попередній внаслідок ескалації конфлікту переростає у сценарій наступний. Як другий варіант війни випливає з ескалації першого, так і третій – з ескалації другого.
Вважається, що в Ізраїлі мало протиракет і не зважаючи на їх поставки з США, які теж будуть обмежені, може наступити момент, коли збивати іранські ракети стане нічим. Якщо це дійсно так, то ніякого перемир’я після двотижневої війни не наступить і Ізраїлю не лишиться нічого іншого, як переходити до другого сценарію війни.
Китай не може допустити втрату Ірану. А Ірану вже нічого втрачати, тому мирного договору з Ізраїлем чи з коаліцією підписано не буде. Іран почне воювати… корейською зброєю, бо Китай завжди за мир у всьому світі. Браття-корейці будуть чіпляти корейські шильдики на китайські ракети. Матимемо класичну проксі-війну. Україна воює з Росією, а Ізраїль – з Іраном. В такій війні Ізраїля може і не лишитись, поки Китай буде зточувати потенціал США.
- Перспективи України.
Позитиву для нас небагато, але він є. По-перше, Іран не зможе поставляти Росії комплектуючі до Шахедів, а Північна Корея – ракети, гармати і снаряди до них. Підвищення цін на енергоносії і взагалі їх (енергоносіїв) дефіцит де-факто нівелює санкції щодо Росії, збільшить надходження в російський бюджет і, відповідно, зменшить наше фінансування з боку Європи. Це мінус.
З іншого боку, навіть до Трампа дійде, що Америка не може воювати на два фронти. Навіть на один, бо Європа не буде дуже допомагати США у проксі-війні з Китаєм. З третього боку, Іран для Китаю набагато важливіший за Україну. З цього випливає, що європейці зможуть домовитися з китайцями про завершення війни в Україні. Європа і Китай від завершення війни в Україні нічого не втратять, а скоріш виграють. Без підтримки Китаю Путін не піде війною на Європу, маючи поряд українську армію, що гарантовано вдарить у фланг. Китай і далі зможе сточувати США у проксі-війні, не відволікаючись на Росію і Європу.
- Віддалені перспективи.
А чим же це все скінчиться? Маємо унікальну ситуацію від кінця XIV століття, коли доля «світового острова» (Євразії) вирішується в самій Євразії. Дві світових війни були розборками європейців між собою. Неєвропейці лише допомагали європейцям. Дві джучидо-чагатайських війни (інакше війни Тохтамиш-хана з еміром Тімуром) визначили розвиток людства на шість століть вперед, аж до нинішньої російсько-української війни.
Наслідком цих війн стало знищення Улуса Джучі (Золотої орди) і розпад імперії Тімура. Побічний наслідок – возвеличення Московії і Османської імперії. Побічний наслідок возвеличення Османської імперії – перекриття Великого шовкового шляху і Великі географічні відкриття (відкриття Америки і морського шляху в Індію). Наслідок відкриття Америки – поява у Європі великої кількості благородних металів, ріст цін на все і зрештою ріст капіталізму. Магістральний вектор історії – возвеличення колись периферійних країн.
Так, маємо на увазі неньку-Україну. За результатами російсько-української війни Росія повинна буде розвалитися. Америка вже не прийде їй на допомогу, як це було у двох світових війнах. Європа, як і Україна, заінтересована у знищенні Московії. Китай просто забере назад свої території на Далекому Сході, втрачені у другій пол. ХІХ сторіччя. На території Росії виникне з десяток держав, а російська мова стане для них об’єднуючою, подібно до іспанської в Латинській Америці.
Не витримавши конкуренції з Китаєм зірка США поступово закотиться. Канада не ввійде в США окремим штатом, а Гренландія лишиться датською.
Китай стане головним бенефіціаром двох воєн. Але зірка Китаю теж повинна закотитись через азійський спосіб виробництва. Китайці все можуть скопіювати, але не можуть винайти щось принципово нове, позаяк чиновник не може стати візіонером. Тому інтелектуальне лідерство лишиться за Європою. Поділ Європи на національні держави, що нещадно конкурують між собою у внутрішньовидовій боротьбі – оптимальне середовище для поширення нових ідей. І європейці будуть воювати між собою. Може й не будуть, якщо існуватиме реальна зовнішня загроза. Але коли її не буде, то точно воюватимуть. А може буде війна Європи з Нігерійською джамахірією…
Україна буде домінувати на Сході Європи і, сподіваюсь, приросте новими землями. В перспективі можливе створення конфедерації з Казахстаном. Нащо нам ті степи? А ми нація Великого степу. А ще, хартленд Євразії співпадає з кордонами Улусу Джучі (Зототої орди). А хто володіє хартлендом… так, той володіє Євразією. Тому ми за Велику Україну від Іртиша до угорської пушти. І все це згідно рішення Великого курултаю 1236 року.
Маються на увазі битви при річці Кондурча (1391) та на річці Терек (1395). (Прим. автора).
18.06.25
атор – Yury Stowisim
