Дмитро Галінський,
ІА «Stringer-Україна»,
Нещодавно Віктор Ющенко заявив про те, що «Нашу Україну» чекають великі кадрові зміни, і в першу чергу партія позбавлятиметься кар’єристів та одіозних персон. Щоб повернути у людей довіру до партії найближчим часом будуть зроблені рішучі кроки для того, щоб внести зміни в організаційну структуру партії, а з іншого боку – повернути людям здатність бачення того, що їхня партія є ідеологічною, тобто, які ідеали вона відстоює.
Та чи дійсно це так? Адже, зважаючи на останні повідомлення в українській пресі, складається враження про те, що якісного оновлення «Наша Україна» так і не дочекається, отримавши натомість не тільки одіозне, а й досить корисливе керівництво. Як повідомляється в ЗМІ, Президент України Віктор Ющенко визначився з кандидатурою голови ради партії “Наша Україна”. На засіданні ради, 16 травня, за пропозицією Ющенка на цій посаді була затверджена голова Київської облдержадміністрації Віра Ульянченко. Зупинитися на кандидатурі губернатора В.Ющенко вирішив після того, як від його пропозиції очолити раду партії відмовився народний депутат В’ячеслав Кириленко.
Зважаючи на такого роду інформацію, говорити про нові обличчя в «Нашій Україні» видається досить невдячною справою. Адже, під час «кардинальних змін» в керівництві НУ, про які говорив Президент, робиться ставка не на оновлення та покращення кадрового та керівного складу політичного об‘єднання, а на людей, яких досить часто пов‘язують зі всілякими можливими корупційними схемами.
Не є виключення В. Ульянченко. У свій час «баба Віра» проходила в справі Кудюкіна (губернатор працювала генеральним представником у Києві скандально відомої компанії ПМП “Бласко”, завдяки якій в 1990-х “розійшлись по рукам” активи потужного Чорноморського пароплавства) і навіть була оголошена в розшук по Україні, однак потім сховалася в США (з 1995 по 1999 рік), куди її вивіз чоловік – В.Івченко. До речі, комерційні структури, які пов’язують із його ім’ям, неодноразово згадувалися в земельних скандалах у центрі столиці.
Так, в 2005 році В.Ульянченко брала активну участь у відборі в «регіоналів», на користь “Нашої України”, потужного столичного поліграфічного підприємства “Бліц-інформ”. А в останні декілька років у неї встановився серйозний інтерес до розподілу земельних ділянок у Києві й області. Чим, як не наявністю такого “шкурного інтересу” можна пояснити її дивну позицію в постійних земельних скандалах. Згадати хоча б ситуацію у Бориспільському районі, де тисячі селян через корупцію залишилися без своїх ділянок. Приватні структури привласнили тисячі гектарів землі, і люди сподівалися на захист губернатора, проте Віра Іванівна й пальцем не поворухнула.
Або згадати ще один земельний скандал, коли керівництвом Київської ОГА в приватні руки було безкоштовно передано близько 70 га лісу “Київського лісгоспу” (Козинське лісництво) загальною вартістю 140 мільйонів доларів. Що це, як не кримінал і корупція? Але й це ще не все. Як відомо, губернатор Київщини збирається будувати нову столичну окружну дорогу, і пройти вона повинна саме по тим землям, які сьогодні передаються безкоштовно приватним особам. Потім державі доведеться викупити ці ділянки назад, але вже за тією ціною, яку назвуть власники. Досвід Росії, де чиновники в такий спосіб поклали в кишені сотні мільйонів доларів при будівництві траси Москва – Санкт-Петербург, показує, що ділянки викуповувалися за цінами набагато вище ринкових. Чиновники, знаючи, де пройде траса, і користуючись службовим становищем, дарували землю підставним особам, а потім благополучно продавали землю назад державі. Мабуть, і Віра Іванівна хоче скористатися досвідом північних сусідів?
Особливо близьке співробітництво по земельних питаннях на Київщині в Ульянченко встановилося з бютівцем Б. Губским і його ФПГ. За деяким даними, група Губского скупили 16 тисяч гектарів землі за ціною від ста до трьохсот доларів за гектар. А зараз сотку будуть продавати за десятки тисяч доларів. У підсумку – 16 тисяч гектарів продадуть за мільярди доларів!
Вартість землі навколо Києва вже давно переступила всі мислимі й немислимі рамки. Ті, хто займається справами в цій сфері, одержують надзвичайні бариші. Але для того, щоб вільно себе почувати в “земельному переділі” Київщини необхідно заручитися підтримкою й посильною участю однієї дуже важливої людини – губернатора Віри Ульянченко, що має значну вагу у вищих ешелонах української політики. Ульянченко давно й щільно водить дружбу з Ахметовим, Новінським, Пінчуком та Гайдуком. Віра Іванівна користується довірою Президента (той випадок коли слово “користується” краще замінити словом “використовує”), і тому вищезгадані українські олігархи наводять мости з В. Ющенко саме через неї.
Дивлячись на наведені приклади діяльності В. Ульянченко, можна тільки уявити яким чином буде функціонувати «Наша Україна». Не виключено, що саме Віра Іванівна стане тим «фільтром» в партійній організації, через який ітимуть корупційні фінансові потоки: продаватимуться місця в списках, братиметься плата за вирішення певних особистих питань і таке інше. Чи саме таке керівництво потрібне «Нашій Україні»? Мабуть, що ні! До того ж і довіра людей до самої В, Ульянченко – досить низька. Так, за даними Центру політичних досліджень, рівень довіри до губернатора Віри Ульянченко не перевищує 1,1%, тоді як її антирейтинг (рівень недовіри) просто вражає – близько 73%.
Для того, щоб внести якісні зміни потрібно в першу чергу набратися мужності і відмовитися від «послуг» тих, хто і так нічого не робить у партії, окрім задоволення власних потреб, і залучити до її керівництва людей, які здатні системно, спокійно, без істерики, повернути роботу партії у конструктивне русло. Такими дієвими лідерами можуть стати тільки нові обличчя, які зарекомендували себе як досить помірковані і чесні політики.
Так, наприклад, перехідним очільником ради партії «Наша Україна» міг би стати Ю. Єхануров, який зарекомендував себе як людина віддана партійним ідеалам і готовий виконувати свою місію. Він міг би стати тим елементом, який би дозволив партії відродити свій колишній позитивний рейтинг. Однак його кандидатурою даний список не обмежується.
Так, за даними соціологічного опитування Центру досліджень проблем громадянського суспільства «Уявлення виборців про перспективу оновлення політичної еліти в Україні», серед прізвищ осіб, кого б люди хотіли бачити на чолі країни та парламентських політичних партій, серед оточення президента Віктора Ющенко, респонденти відмітили нинішнього міністра молоді Юрія Павленка, заступника голови СП Марину Ставнійчук, та керівника ДУС Ігоря Тарасюка. Ці політичні діячі мають досить високий рейтинг довіри серед громадян, завдяки власній позиції, яка полягає в досить високому професіоналізмі та відданості справі.
Зокрема Юрій Павленко має найнижчий антирейтинг серед міністрів (всього 7%), його б хотіли б бачити на чолі «Нашої України» близько 17% опитаних.
Марина Ставнійчук є досить розкрученим в ЗМІ політиком та фахівцем-юристом. Вона єдина хто потрапив до ТОП-10 «нових облич» політиків з поміж працівників Банкової. Ставнійчук взагалі не має антирейтингу, а, навпаки, має власну політичну вагу – 1,3% загальноукраїнської підтримки та 5 місце за рейтингом «нові обличчя Українського політикуму» від Центру досліджень проблем громадянського суспільства.
Ігор Тарасюк, попри те, що йому пророчать посаду голови СП, міг би також з успіхом відродити партію. Залишаючись в тіні, він має налагоджені контакти з обласними осередками, не помічений у скандалах та явних корупційних схемах.
Прогнозувати подальші дії Віри Іванівни не важко. Якщо вірна інформація УП, і Ющенко має намір призначити Ульянченко ще й головою Секретаріату Президента, то очевидно, що в руках «баби Віри» буде замкнено партійну та адміністративну гілки президента.
Тоді всі інформаційні потоки про стан справ у партії та країні, справжні рейтинги та настрої у суспільстві проходитимуть фільтр Ульянченко. Не секрет, що група, яка зараз сформувалася навколо «баби Віри» підштовхує президента до інерційної виборчої кампанії. Мова йде про те, щоб конкурувати Ющенку на загальних засадах з Тимошенко та Януковичем. Замість того, щоб переформатувати політичний простір під себе, Ющенку пропонується йти на вибори «як всі» і на основі потужної роз’яснювальної кампанії перемагати (звичайно, що керівником штабу стане Ульянченко). Проблема лише в тому, що з рейтингом в 4% важко навіть стартувати не те щоб перемагати, а такими менеджерами як баба Віра взагалі можна закінчувати кампанію, її не починаючи.
За нашою інформацією, Ульянченко має намір з акумулювати кошти, надані певними олігархами в так званий виборчий фонд, який нібито має фінансувати кампанію Ющенка. Таким чином Віра Іванівна отримає непоганий заробіток. Що ж стосується самого Ющенка, то його роль, згідно попередніх планів баби Віри, проста, відібрати голоси в одного з фаворитів на користь прохідного кандидата (наприклад Тимошенко), а потім попрощатися з Віктором Андрійовичем.
Так чи треба «Нашій Україні» та Віктору Ющенку таке керівництво?
