Огляд…
Отже, сьогодні другий з серії “про плацдарми”,
поговоремо за Костянтинівський…
Це смуга від району с.Воздвиженка на Покровському напрямку й до району с. Оріхово-Василівка на Краматорському…
Побудуємо його за тією ж схемою, що й попередній, про Курахівський напрямок…
– склад та структура військ (сил) противника, які оперують в цьому районі
– поточна ситуація…
– декілька слів про “найближчі перспективи”…
1. Противник, який завдяки просування по дирекції Бахмут – Часів Яр на Краматорському напрямку та своєму сумновідомому “Очеретенському прориву” та подальшому просуванню на Покровському напрямку, зайняв по відношенню до українських військ, які обороняються в районі м.Торецьк (по напрямку на м.Костянтинівка) охоплююче положення, має у цьому районі наступні сили й засоби:
а) На Краматорському напрямку (зона відповідальності угрупування військ (УВ) “Юг”)
– Частина сил 3-ї загальновійськової армії (ЗВА) – представлена рядом підрозділів 4-ї, 85-ї та 88-ї окремих мотострілецьких бригад (омсбр) цієї армії. Так, це колишній “2-й армейский корпус народной милиции” ли-ни-ри.
– 3-й армійський корпус (АК) діє тут силами своєї 6-ї мотострілецької дивізії (мсд), а також окремими підрозділами 72-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр)
– Угрупування повітряно-десантних військ (пдв), оперує частинами та підрозділами двох повітряно-десантних дивізій (пдд) – 98-ї пдд та 106-ї пдд (з них, безпосередньо, на Краматорському напрямку діє – 98-а пдд, а 106-а націлена більше проти Сіверського виступу).
– Також тут діють підрозділи 177-го окремого полку морської піхоти (оп МП) та 7-ї військової бази з Абхазії. Вони підсилені формуваннями, так званого “Добровольческого штурмового корпуса” (ДШК), зокрема – 7-ю “бригадою” під назвою “святой георгий” та рядом формувань пвк “редут”.
– На цьому ж напрямку, зразу на кількох ділянках, діють підрозділи 200-ї омсбр зі складу 14-го армійського корпусу (АК), та 1-2 батальйона 102-го мотострілецького полку (мсп) зі складу 150-ї мсд 8-ї ЗВА. Яким чином ці приблуди тут опинились – достатньо цікаве питання, бо перше формування – зі складу УВ “Север” (у якого своїх проблем зараз – до фіга), інше взагалі зараз повинне “рваться на Курахово”…
б) На Торецькому напрямку та безпосередньо, Костянтинівському (південний фас виступуп) діють війська зі складу УВ “Центр”:
– Головним чином, тут діють частини та з’єднання 51-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника, але лише частково, бо більший комплект військ цієї армії зараз задіяний на Курахівському напрямку. Тут фіксуються підрозділи (лише окремі) 1-ї “славянской” омсбр, 9-ї омсбр та 132-ї омсбр (ця тут майже повністю). Так, це колишній, так званий “1-й армейский корпус народной милиции” ди-ни-ри.
– А також, окремі підрозділи зі складу 55-ї та 74-ї омсбр 41-ї ЗВА, головним чином – на крайньому західному фланзі південного фасу (напрямок на Новооленівку та Олександропіль (західн\верхн.)).
Кількісні показники, стосовно цих угрупувань військ противника, які діють на визначених у цьому огляді напрямках, відносяться до кінця жовтня, але не думаю, що вони сильно, з того часу, змінились… Просто, подумки “викресліть” з них середньодобові втрати противника проятгом листопада та додайте поповнення та доукомплектування (про них, я скажу трохи нижче)…
Тож…
а) На Краматорському напрямку противник має у складі розгорнутих ним формувань:
– Особового складу (о\с) – до 47.5-48 тисяч “тушок”
– Танків – до 210-212 одиниць
– Бойових броньованих машин (ББМ), всіх типів та “колірів”, включно із бронеавтомобілями та тягачами типу МТ-ЛБ – менше 840 одиниць (десь 832-834 одиниці)
– Артилерійських систем (АС), починаючи з калібру 100-мм й включно із 120-мм мінометами – десь трохи більше 560-и одиниць, може, навіть – під 570.
– Реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) – під 130 одиниць
– Для повітряної підтримки дій своїх військ на цих напрямках, середньодобово, противник використовує значні сили – до 10-12 одиниць “бортів” армійської (АА) та оперативно-тактичної авіації “за раз” (бували дні, коли фіксувалося до 18-20). Але переважно – саме зі складу АА…
Ймовірно, це відбувається через те, що зведені тактичні групи ракетних віськ (РВ) противника на ОТРК, сконцентровані більше на Донецькому та Маріупольскому напрямках, й авіацією противник намагається компенсувати на Краматорському напрямку їх відсутність. Хоча, періодично, у рамках діяльності свого РУК, противник підключає на Краматорський напрямок й підрозділи своїх ОТРК… причому, достатньо активно.
В оперативному резерві на Краматорському напрямку у противника “числится”…
– 1 парашутно-десантний полк (пдп), ймовірно 217-й зі складу 98-ї пдд, але він без 1-1.5 батальйну… який командування противника переодично “підключає” до боїв за Часів Яр
– 2 мотострілецьких полки, які відносять до так званих “резервних”
– й десь до 3-х “резервних” батальйонів…
Загалом, вважається, що противник може одномоментно додати на Краматорський напрямок десь до 9 тисяч бійців. Але, в реальності – не більше 1.5-2-х тисяч, бо більша частина “резерву” банально сидить на полігонах в Ростовській області. Причому, танків у них майже немає – до 10-и штук, а ББМ-ок взагалі – менше 100 одиниць (десь, штук 80-85, причому як мінімум половина – “в ремонті”)…
б) На Торецькому напрямку, у складі формувань 51-ї та 41-ї ЗВА противник має:
– о\с – до 21 тисячі “тушок”
– Танків – якщо півсотні є, то й “добре”
– ББМ-ок – під 235-240 одиниць
– АС – до 180-184-ї одиниць
– РСЗВ – до 42-х одиниць
– авіаційна підтримка – до 3–4-х “бортів” регулярно…
В резерві числиться лише 1 батальйон 132-ї омсбр, але кажуть, що туди ж перемістили ще, принаймні, 2 батальйону зі складу інших бригад 51-ї ЗВА (мова йшла про 1-у омсбр та 114-у омсбр). Але я в тому дуже сильно сумніваюсь, бо їх основні сили зараз задіяні на Покровському та Курахівському напрямках… не може так бути, що основні сили – в одному місці, а резерви – в іншому…
Тому, оцінемо резерв противника на Торецькому напрямку десь у 350-400 “рил”, при танковому взводі (до 3-4-х танків) та 4-х ББМ (2 БТР-а + 2БМП). Й наскільки я розумію, максимум що вони можуть виставити, в разі потреби – до посиленої роти…
2. Щодо поточної ситуації, то її особливо сприятливою, чи скажімо так – “вже стабілізованою”, не назвешь. Противник, хоча й концентрує основні свої зусилля значно південніше цього району (Покровський, Курахіввський та Времіївський напрямки), але й тут продовжує періодично проводити спорадичні наступальні дії. Очевидно, сподіваючись на суттєве покращення свого тактичного положення. В першу чергу, це стосується району м.Часів Яр, а також Торецької агломерації…
Зокрема:
а) На Краматорському напрямку…
– Підрозділам 98-ї пдд, при підтримці 200-ї омсбр та ДШК, вдалося вийти на південну околицю селища Григорівка, північніше м.Часів Яр, а також – не тільки утримати два тактичних плацдарму на каналі “Сіверський Донець – Донбас”, по напрямку Калинівка – район Північний (м.Часів Яр) та раойн “Канал” – район “Жовтневий”, а й відчутно їх розширити. Й тепер бої вже їдуть безпосередньо – в районі “Новий” (по обох боках вулиці Недогібченко) та північніше – в районі Рідкодуб’я та західної частини Калинівки.
– Але, головним успіхом противника стало просування його передових підрозділів (кажуть про бригаду “вЫтиранов” та інші формування ДШК) вздовж дороги Т-0504, південніше м.Часів Яр ЗА канал “Сіверський Донець – Донбас”, по напрямку на с.Ступочки… Й хоча, це просування на 1-1.5 км, особливо значним не назвеш, однак потенційно воно – достатньо загрозливе для всієї системи оборони у м.Часів Яр, адже дозволяє противнику накопичувати штурмові групи для атаки з півдня не тільки району “Новий” (через ліс, ускладнюючи для ЗСУ своєчасне виявлення їх розгортання та висування), а й у бік кар’єру, вул.Ціалковского та взагалі, у бік Центрального ставка міста (хоча у цьому випадку, це робити набагато складніше, бо противнику, в такому разі, доведеться пересуватися по відкритій місцевості…).
– Однак, разом з тим, противнику на Краматорському напрямку, “протягом звітнього періоду”, так й не вдалося вирішити свою головну проблему – ліквідувати плацдарм ЗСУ на каналі “Сіверський Донець – Донбас” по напрямку на Кліщіївку та Андріївку. Наскільки я розумію, командування противника зусиллями бригад 3-ї ЗВА, підсилених мотострілецькими полками 6-ї мсд 3-го АК, поперемінно намагалося це зробити. Причому, як з флангів, так й банальним “лобовим тиском”, але нічого суттєвого добитися так й не спромоглося…
Так, просування по напрямку Іванівське – Біла Гора у них були, так само, як в районі Кліщіївки, але навіть в тактичному відношенні вони видаються незначними…
Тому, основний, “сковуючий” дії противника на Краматорському напрямку, фактор – наш плацдарм на каналі південніше міста, продовжує існувати. Разом з тим фактом, що противнику так й не вдалося розвинути свій успіх в районі с.Григорівка північніше “часіка”, він сприяє тому, що противнику доводиться штурмувати “часік” виключно “у лоб”. Класичний російський метод “прорватися по флангах – обійти – примусити відійти”, тут банально не працює…
По суті, стійкість українських військ північніше та південніше Часів Яру (хоча вони й допустили окремі вклинення противника на тактичному рівні), зробила справу штурму міста, для противника – вкрай витратною справою…
б) На Торецькому напрямку, ситуація суттєво відрізняється…
– Передовим підрозділам 132-ї та 9-ї омсбр противника, зі складу його 51-ї ЗВА, у смузі від Нью-Йорка до району Дружба вдалося протягом звітнього періоду, суттєво просунутись (звісно, на тактичному рівні), як безпосередньо в самому м.Торецьк, так й південніше нього, по загальному напрямку Нью-Йорк – Неліпівка, а також північно-західніше Нью-Йорка , по напрямку на Суху Балку та Романівку.
Однак, на відміну від Краматорського напрямку, тут ЗСУ, час від часу, навіть контр-атакують наступаючі тактичні групи противника. Їх просування, як у міській забудові Торецька, так й в районі Неліпівки, коштує їм достатньо дорого. Причому, настільки, що у штурмових (а насправді “штрафних”) підрозділах 132-ї омсбр противника, час від часу, спалахують своєрідні “бунти”, які досить жорстко давляться місцевим командуванням.
Головний “объект вожделения” російського командування на цьому напрямку – район Торецька під неформальною назвою “Забалка”. По суті, противник атакує його зразу з 3-х сторін – через Нахаловку, з боку Залізного й з півдня, через Неліпівку…
Однак, на відміну від районів північніше вул.Дзержинського, де противнику таки вдалося вклинитись у центральну частину міста, Забалка стоїть й навіть “огризається”.
Я не знаю, хто там стоїть з нашого боку, але вони повністю заблокували просування противника з боку Залізного й переодично відкидають своїми контр-атаками штурмові групи противника між Забалкою та Неліпівкою східніше р.Кривий Торець, чим, по суті суттєво ускладнюють противнику дії, власне у Торецьку, в районі вул.Дзержинського, бо зберігають флангову вразливість цієї тактичної групи противника, яка при слушній нагоді, очевидно ризикує повторити долю своїх “колег” з Вовчанського Агрегатного заводу…
Окрім цього, варто відзначити й утримання ЗСУ рубежу Суха Балка – Валентинівка – Пантелеймонівка – Олександропіль (нижн.). Очевидно, 109-й стрілецький полк (сп) 132-ї омсбр противника, ніяк не може “занести фланг” своїм “товаришам”, які мали просування на Нью – Йорк та Неліпівку…
Так, вони зуміли північно-західніше Нью-Йорку просунутись у бік Романівки у кількох лісосмугах, але, очевидно, забезпечити в повній мірі лівий фланг своїх підрозділів, які намагаються з боку Нью-Йорку через Неліпівку прорватися на Забалку – не можуть… Й якщо Забалка встоїть й надалі, то очевидно, Нью-Йорк може згодом, при певних обставинах, перетворитися на дуже незручне місце для противника…
– Що стосується напрямкуів на Тарасівку та Калинове, то ймовірно, сили та засоби противника, які тут діють (частина сил 51-ї ЗВА та трохи 41-ї ЗВА) мають достатньо обмежаний наступальний потенціал. Й на даний момент, скоріш за все, через брак сил командування противника на цій ділянці обмежилось “активной обороной”.
Як на мене, це в більшій мірі обумовлюється сподіванням командування противника на свої “дальнейшие успехи” по напрямку на Новоекономічне та Мирноград (Покровський напрямок). Адже,в такому разі значення цієї ділянки різко зміниться, й сенс підготувати та провести якійсь більш інтенсивний наступ тут – суттєво зросте.
На початку осені, противник тут пробував в районі с. Воздвиженка прорватися на північ, у бік Баранівки та Зеленого Поля (силами 55-ї омсбр 41-ї ЗВА), але невдало. Так само, у той же період, пара його спорадичних спроб просунутись по напрямку Архангельске – Калинове та західніше дороги на Костянтинівку, закінчились “декількома посадками за Кераміком”… на цьому активність противника тут пригальмувала.
3. Отже, щодо подальших перспектив всього Костянтинівського виступуп (плацдарму)…
– Очевидно, на даний момент, командування УВ “Юг” та УВ “Центр”, війска (сили) яких, власне, й оперують в цьому районі, мають достатньо зрозумілий й цілком адекватний задум (план) своїх подальших дій – одночасним рухом своїх ударних тактичних груп, як з боку м.Часів Яр, так й через Торецьку агломерацію, вийти на ближні підступи до м.Костянтинівка з північно-східного та південно-східного напрямків…
– Але також, очевидно, що діяти із потрібним розмахом та масштабом, а головне – із відповідними ТЕМПАМИ наступу, по зазначеним напрямкам, для досягнення цієї мети, противник, на даний момент – НЕ МОЖЕ. По суті, обидві його наступальні тактичні групи “зав’язли” у боях за достатньо потужні райони оборони ЗСУ. Північна група – за м.Часів Яр, південна – за Торецьку агломерацію. Причому, явно – із дуже й дуже перемінним успіхом для себе…
Чому саме та в чому полягають основні причини цього…?
Думаю, тут наклалося два фактора:
– Скажімо так, “прорахувати” та передбачити це “зав’язування” російське командування могло й раніше, але все ж-таки, рішилося на те, щоб спробувати це зробити ОДНОЧАСНО із наступом на Покровському та Курахівському напрямках. Думаю, тут свою роль відіграв той самий випадок, про який я писав ще літом… доволі несподіваний, причому для самого російського командування, його тактичний успіх на Торецькому напрямку, в ході нанесення допоміжного, “відволікаючого” удару. Думаю, саме це й зіграло свою роль в тому, аби росіяне спробували все ж-таки “активізувати” на практиці свій план, щодо прориву у бік Костянтинівки ОДНОЧАСНО із наступом на Покровськ. Особливо, якщо згадати, як вони достатньо жваво перегруповували частину своїх сил й засобів, першочергово призначених для Покровського напрямку (27-а мсд 2-ї ЗВА та частина 41-ї ЗВА), на Торецький напрямок.
– Більше того, коли я літом писав, що десь ближче до осені командуванню УВ “Центр” таки доведеться робити вибір між Покровським та Торецьким напрямками, я саме нинішне становище й мав на увазі. Тобто, брак й нестачу ресурсів та сил противника для ОДНОЧАСНОГО наступу у смузі ОДНОГО угрупування військ.
Тому, далі, все стало на свої місця… противник прорвавшись у Торецьк, в ньому й зав’язнув… тепер “пожинає результат”. Йому просто не вистачає сил та ресурсів діяти у тому самому масштабі та із таким же розмахом, як на Покровському та Курахівському напрямках, ще й тут. Тому цю “неблагородну” справу доручили тим, кого “не жалко” – донецьким колаборантам-опаришам з 51-ї ЗВА…
Практично, точна така ж ситуація поступово та “плавно” складується й у смузі дії тієї частини УВ “Юг” противника, яка “вляпалась” у бої за Часів Яр…
Дорого, малорезультативно, а головне – ДОВГО…
Тож підсумуємо…
Треба, дійсно, бути пуйлом… щоб НЕ оцінити того, що ПОКИ ЩО, пуступово проступає на ОПЕРАТИВНОМУ рівні, але, очевидно, протягом якогось подальшого терміну проступить на СТРАТЕГІЧНОМУ рівні.
М’яко кажучі, сумнівні подальші перспективи противника відносно Костянтинівського плацдарму ЗСУ, особливо на контрасті із “офігенними” його успіхами у південно-східному куті фронту (Курахівський та Покровський напрямки, де противник дійсно має оперативно-тактичний успіх) свідчать не про “частный случай”, а про тенденцію…
Стратегічний наступ противника (ну або те, що я називав літньо-осінньою кампанію 2024-го року) поступово ВИДИХАЄТЬСЯ. Поки що, він “фрагментується” – від його ТОТАЛЬНОГО характеру противник ВЖЕ перейшов до спорадичних, окремих дій на оперативно-тактичному рівні. Причому, чим далі, тим більше це починає відбуватися далеко не у “взаємозв’язку” одне з одним, як має бути, а у режимі “само по собі” (а це, очевидна ознака того, що на стратегічному рівні, в першу чергу, стосовно планування та “ув’язування” дій – щось пішло “не так”…)
Більше того, загальна (стратегічна) тенденція вже стає все більш очевидною. По суті, командування противника ті ресурси, сили й засоби, які має у якості стратегічного резерву, вимушено ПОПЕРЕМІННО “ганяти” з напрямку на напрямок… по можливості, поповнюючи їх тим, що є під рукою, замість їх планомірного та поступового накопичення.
Коли розумні люди закликають Україну “триматися”, не дивлячись на те, як це важко робити, то вони знають, про що саме говорять…
Автор: Костянтин МАШОВЕЦЬ
Джерело тут
