У контексті російсько-української війни зростають ризики для національної безпеки Республіки Білорусь, що пов’язано з імовірністю втягування країни у реальне протистояння з Україною або країнами східного флангу НАТО. При цьому продовжують наростати ризики, зумовлені поглибленням економічної кризи в Росії та посиленням санкцій Європейського Союзу та України.
В умовах запровадження нових санкцій та уповільнення переговорного процесу зі США білоруське керівництво все більше покладається на співпрацю та підтримку з боку Росії. Європейський союз планує суттєво посилити санкційну політику проти Білорусі, поширивши низку обмежень, які раніше застосовувалися проти Росії. Новий пакет санкційних заходів має бути спрямований на скорочення технологічних, економічних та логістичних можливостей Мінська, а також на запобігання обходу санкцій, що вже діють. У контексті санкційної політики важливою стала публікація першої частини переліку білоруських компаній, які інтегровані з російським військово-промисловим комплексом та підтримують російську агресію проти України, підготовленого Об’єднанням колишніх білоруських силовиків BelPol.
Новий пакет санкцій ЄС може стати болісним ударом по білоруській економіці в умовах фактичного руйнування реального сектору. У січні 2026 року промислове виробництво скоротилося на 3,4%, обробна промисловість обвалилася на 7,5%. Складські запаси за місяць зросли на 800 млн рублів і встановили черговий історичний рекорд – майже 90% від місячного обсягу виробництва. ВВП за місяць просів на 1,2%. Для Білорусі підтримка з боку Росії не тільки значно зменшуватиметься через економічну кризу в самій РФ, але й обернеться політичними вимогами з боку Москви.
У цьому контексті гострим політичним сигналом стала публікація прес-релізу Служби зовнішньої розвідки РФ «Західні “демократизатори” знову націлюються на Білорусь» 9 лютого 2026 року. У цьому документі СЗР, посилаючись на «інформацію, що надходить», заявляє про те, що організації США, Великобританії, Німеччини, Польщі та інших європейських держав «акумулюють сили та засоби, щоб знову спробувати розгойдати ситуацію і домогтися зміни конституційного ладу в Білорусі». Враховуючи, що ця заява була опублікована наступного дня після переговорів О. Лукашенка та В. Путіна, дану публікацію можна розглядати як пряму загрозу російської сторони організувати чергову операцію під чужим прапором щодо дестабілізації політичної обстановки у Білорусі та зміни режиму у разі, якщо білоруська сторона не піде на поступки Москві.
Серед ключових поступок, яких Кремль вимагає від білоруського керівництва, можна назвати такі:
– виплати за державним боргом у 2026 році для підтримки російського бюджету (на обслуговування зовнішнього держборгу має бути направлено 4,7 млрд рублів, тобто близько 1,6 млрд доларів; російська сторона погодилася рефінансувати лише малу частину суми, що підлягає виплаті, – близько 250 млн доларів);
– передача під російський контроль критичних технологій, виробничих процесів та/або активів, що здійснюють постачання у сфері ВПК;
– інтеграція російських виробників у ланцюжки поставок успішних білоруських виробництв (перш за все, йдеться про білорусько-китайського виробника легкових автомобілів BelGee);
– інтеграція або, як мінімум, координація дій на третіх ринках білоруських і російських компаній у калійній галузі, що передбачає обмеження зростаючої конкуренції з боку білоруських виробників калію;
– використання зняття санкцій з білоруської цивільної авіації для постачання відповідних запчастин до Росії.
Ще одне недвозначне попередження на адресу О. Лукашенка прозвучало від заступника міністра закордонних справ Росії М. Галузіна, який закликав офіційний Мінськ зберігати пильність при переговорах і досягненні угод зі США. При цьому він не приховував роздратування Кремля спробою Вашингтона грати на протиріччях між Мінськом і Москвою, у тому числі через скасування санкцій проти авіакомпанії «Белавіа» за збереження авіаційних обмежень проти Росії.
На цьому тлі резонансною стала заява України про уведення 18 лютого 2026 року персональних санкцій проти О. Лукашенка, які включають 17 обмежень, більшість яких діятимуть 10 років. Вони передбачають блокування активів і капіталів, повне припинення торговельно-економічних операцій та транзиту, зупинення фінансових зобов’язань і дії дозволів, обмеження участі у приватизації та держзакупівлях, заборону окремих майнових і корпоративних операцій, припинення міжнародної співпраці в різних сферах, візові та майнові обмеження. Це чіткий сигнал України щодо ролі Білорусі у збройній агресії та оцінки дій білоруського очільника. Ретранслятори, встановлені на білоруській території, які допомагають Росії керувати дронами по території України, розміщення ракетної системи «Орєшнік» засвідчили продовження участі у війні. Крім того, у Білорусі розпочинається реалізація проекту з розгортання потужностей для виробництва боєприпасів, зокрема найбільш затребуваних артилерійських снарядів калібру 152 мм та реактивних снарядів для систем «Град». Йдеться про прискорення робіт зі зведення об’єкта спеціального призначення, що має на меті створення повноцінного центру серійного виробництва артилерійських і реактивних боєприпасів на користь Росії.
Таким чином системні й цілеспрямовані кроки білоруської влади на підтримку агресії Росії зумовлюють корекцію курсу Києва щодо Білорусі як країни-співагресора. Держава, яка переходить межу міжнародного права і визнається агресором, фактично потрапляє під дію механізмів міжнародно-правової відповідальності. Наслідки особисто для О. Лукашенка Україна назвала, що не виключає подальших кроків у разі масштабування участі офіційного Мінська у війні.
Як зазначив в інтерв’ю білоруському незалежному виданню «Зеркало» Президент України В. Зеленський, ми «демонструємо зараз політичними кроками наше ставлення до того, що він [О. Лукашенко] втягується у війну та допомагає Путіну. Але це виключно політичні чи економічні кроки, які не стосуються, до речі, фінансів пересічних білорусів. Йдеться виключно про одну цю персону» [1].
Вочевидь взаємодія між Білоруссю та США не стане гарантією захисту Мінська від запровадження нових санкцій і не забезпечить автоматичного виходу білоруського режиму з політичної ізоляції. Будь-які реальні домовленості Мінська й Вашингтона щодо нових форматів взаємодії без погодження з Кремлем наражатимуться на вкрай негативну реакції РФ. Показовою в цьому відношенні стала відмова О. Лукашенка під тиском Кремля від участі у першому засіданні Ради миру 19 лютого, яка була негативно сприйнята у Вашингтоні. Заміна Лукашенка на міністра закордонних справ Білорусі ситуацію не врятувала, американська сторона показово не видала вчасно білоруській делегації візи. На тлі консолідації санкційної політики проти Росії і Білорусі з боку Заходу та України Мінськ починає втрачати можливості для покращення свого міжнародного становища на американському напрямі.
Як зазначив В. Зеленський, Україна включатиметься в білорусько-американський трек з метою доведення до представників США доказової бази щодо злочинної участі О. Лукашенка у війні проти України, що може збільшити ризик ізоляції нинішньої білоруської влади.
У цьому контексті діалог української влади з Офісом Світлани Тихановської, контакти з незалежними білоруськими медіа, представниками демократичних сил спрямовуються фактично на подальшу делегітимізацію білоруської влади, унеможливлення участі Білорусі у мирних переговорах та притягнення поплічників агресора до міжнародно-правової відповідальності за злочин агресії проти України.
[1] «Ваша страна сильно рискует». Президент Украины впервые с начала полномасштабной войны дал большое интервью беларусскому СМИ — «Зеркалу» // https://news.zerkalo.io/economics/120832.html?c
автор – Марія ГУЦАЛО, експерт з питань Білорусі, PhD, спеціально для ПолітКому
