Том Купер говорить вже про ТРИ знищені російські бригади, говорить про кілька ГРУП російських полонених, які бачив на відео… Так, «шахеди» все ще летять, попереду підрозділів ЗСУ ще багато мінних полів та фортифікацій, проте українські сили тиснуть ворога невпинно та вперто.
Вітаю всіх!
Цей тиждень я знову дуже зайнятий, тому писатиму про події на фронті «телеграфічно»:
– 17 вересня росіяни запустили 6 «шахедів» і 6 ракет, ПС ЗСУ заявили про збиття їх усіх;
– 18 вересня росіяни запустили вже 24 «шахеди» і 17 ракет, ПС ЗСУ стверджують, що збили всі 17 ракет і 18 БПЛА;
– 19 вересня по Україні полетіло 30 «шахедів», 27 із них, за повідомленнями, збито.
– Загалом зараз триває «пауза» у великих операціях, багато говорять про «консолідацію» позицій, реорганізацію підрозділів. Це «природно» після інтенсивних боїв минулих двох тижнів (а взагалі — трьох з половиною місяців).
– Втім, ЗСУ продовжують наступати, наприклад під Новоселівським (західна Луганщина), на схід від Андріївки (під Бахмутом), на південно-західній Донеччині та на півдні Запорізької області (на схід від Новопрокопівки).
– Виявляється, крім 72-гої мотострілецької бригади, росіяни втратили майже весь склад 31-шої та 83-тьої бригад ВДВ. Точно відомо, що командира 31-шої було в вбито в бою, а один із колишніх командирів 72-гої вигулькнув у соцмережах, щоб поскаржитися на брак спорядження й боєприпасів, і що тепер його підрозділу більше не існує, «хіба тільки на папері».
Якщо інформація про втрату трьох бригад тільки під Бахмутом — правда, це значить, що росіяни — глибоко в ду…же великій прірві проблем:
• якщо поряд поставити одну навчену бригаду ВСрф і дві навчені бригади ВДВ в одному секторі — буде лінія оборони, але
• якщо замінити три знищені підрозділи трьома підрозділами недовчених мобіків — буде біда.
Не дивуюся повідомленням агентурної розвідки: кажуть, що гєрасімов десь здимів, щоб «писати книжку», останнім часом його рідко бачать у генштабі в москві. Ну, я на його місці теж був би в розпачі.
Чому?
Бо український контрнаступ хоч і не просувається на «сотні кілометрів», але дуже ефективно перемелює недобитки російського війська. Відповідно, в пудінга і «вишестоящих органів» у москві варіантів розвитку подій не так багато.
Їхні війська розбито вщент, а навчені резерви вже теж витрачено: вони не можуть атакувати навіть на локальному рівні, хіба тільки садити в танки нових людей і знову посилати їх на вірну смерть…
До речі, судячи з відео минулих днів, кількість російських військовополонених постійно росте. Ні, не «масово» (поки що). Але росте. Я бачив, якщо не помиляюся, 7-8 груп (так, цілих груп) військовополонених під конвоєм ЗСУ — і то за кілька днів. Звісно, багато з 72-гої мотострілецької, трохи мобіків, але серед них є численні представники ВДВ, і захопили їх не тільки під Андріївкою (тобто під Бахмутом), а й у районі Новопрокопівки-Вербового (південь Запорізької області).
«Насамкінець» хочу сьогодні поділитися з вами одним спостереженням стосовно мап бойових дій, що гуляють соцмережами. Коли йдеться про ситуацію на півдні Запорізької області та південно-західної Донецької, більшість картографів, схоже, все ще «в захваті» від російського подвійного протитанкового рубежу.
Його все ще (неправильно) називають «першою лінією оборони» росіян, тож український поступ вимірюється тим, скільки ділянок того рубежу контролюють (або не контролюють) ЗСУ…
Ще раз: це геть неправильний підхід. Так, ці два великих протитанкових рови дійсно нікуди не поділися. Їх нескладно побачити на супутникових зображеннях, тож вони привертають до себе найбільше уваги.
… чи, радше, відвертають її на себе…
Насправді російські оборонні лінії складаються з:
а) мінних полів, а також
б) десяток і сотень польових фортифікацій.
Під пунктом б) слід враховувати: «лисячі нори», окопи, окопні комплекси, цілі «форти» (деякі з них – під землею). Здебільшого ці фортифікації також перемежовані (або «захищені») ще більшою кількістю мін.
Тобто, навіть коли українці перебираються на «південний бік» велетенського російського мінного поля – на кшталт ділянки між Роботиним та Вербовим, вони все ще натрапляють на інші, менші мінні поля на підступах до російських позицій.
І між одними тільки Копанями та Вербовим таких позицій десятки, якщо не сотні (їх вистачило, щоб «закопати» в них зо три дивізії росіян), і більшість із них – заховані, по суті, у кожній посадці. А ще деякі з них захищені додатковими, меншими мінними полями. Тобто, щойно українці закріплюються в одній посадці, їм треба просуватися в бік наступної – і, відповідно, зачищати її від мін, штурмувати та нищити росіян вже там. І все це – для того, щоб дістатися до наступної російської позиції, у наступній посадці.
Здебільшого такі позиції зводилися перпендикулярно вісям українського наступу, та все ж подекуди їх будували поздовжньо. А це змушує українців «робити зупинку» та переспрямовувати свої атаки на такі позиції, розміщені у них на флангах.
Тобто, значення мають не ті два великих протитанкових рови – їх звели для того, щоб спинити та вповільнити механізований наступ. Менше з тим, ті дві лінії укріплень – надто широкі для піхоти, тож в них складно переховуватися. Відповідно, у цих боях, які тривають із середини червня вони, насправді, не мають значення.
Натомість значення має от що:
А саме – отакі «малі, переривчасті окопи/позиції», з яких насправді складається російська лінія оборони.
Будь ласка, беріть до уваги те, що ця мапа – дуже, дуже «приблизна». Перепрошую, та як би я того не бажав, я не володію інформацією про кожен російський окоп, щоб позначити його на мапі.
(а, і ще одне: «пробіли у мінних полях, які видно північніше» – це приблизне розташування, «безпечних смуг», зачищених ЗСУ. Тут я без проблем можу визнати, що я б не описував ці смуги «більш точно», навіть якби я мав таку інформацію).
Переклад: Антон Шигімага, Антоніна Ящук
Редакція: Ростислав Семків
Джерело тут
