Втрата світла і зв’язку бісить і драйвить однозначно. Прильоти по всій країні, сирени, черги на пошті, відсутність уроків в школі.
Це злить і виштовхує із зони комфорту, одночасно дисциплінує, фокусує на задачах. Адаптовуватись і гнути графік.
Ми не можемо зранку, давайте увечері. Не можемо в зумі, давайте по телефону.
Ви в місті, чекайте, я підійду.
По вулицях гудять генератори, в кав’ярнях повно людей, сидять при свічках в телефонах, заряджаються від павербанків.
Люди кооперуються, жартують, чекають на свою чергу. Наша бухгалтерія працює попри все в офлайні. Носить обіди в судочках.
Наші Чати по енергоефективності бурлять і закипають. Збираємо, тестуємо свіжі лайфхаки, рішення, канали, де придбати свіжі гаджети.
Щоби було світло, вода, тепло, на кілька годин довше Інтернет.
Ало! Є ідея! Треба ставити сонячні станції… однозначно треба. На всі поселення і надлишки продавати…
А шо там з вітряками, поки монтуємо. В процесі. Поки генератори рятуємось. Добре, що закупили.
Всі шукають рішення…
Згадую слова одного «харошого руского» дисидента, який наче вже все усвідомив;
«Ви можете відключити, розрушити Україну, підкорити – ніколи!»
Ні на кого не розраховуємо, ми кооперуємось і самі себе підтримуємо перш за все. І це головна пілюля групової терапії.
Виїжджай. Буде тільки гірше.
Пише товариш з Балі, шле фотки з морьком.
Кажу, спізнився десь на 2 місяці, у нас вже сніг і вже пофіг. Осіння ломка вже минула. Ми вже на драйві качати далі…
І та вся наглухо проросійська просвітлена шанті Азія в тонком планє.
Далі хочеться відправляти їх всіх за руським, славянським, савєцьким, правовєрним кораблями, потім знову і ще раз.
Видихнути, увімкнути шаманську музику і починати все спочатку. Планувати наступні події і з’їзди.
Нам своє робити.
Так дивно очікувати, що ми здамось…
Ми не те щоби не здаємось, ми дуже злі! І це надає нам внутрішнього світла в цій пітьмі, сил і енергії працювати з ще більшими зусиллями.
Автор: Максим Залевський
Джерело тут
