У 1932 році Ернст Юнгер опублікував працю Der Arbeiter — «Робітник» (або, можливо, точніше, «Працівник», адже Arbeiterklasse у Маркса — це «робітничий клас»), у якій ця нова постать людини поставала як уособлення нового світового порядку.
Центральному місцю праці відповідало панування техніки. Розвиваючи ідеї, викладені двома роками раніше у книжці «Тотальна мобілізація», Юнгер писав: «Техніка — це спосіб, у який форма Робітника мобілізує світ». Цей діагноз, що переосмислював марксовий аналіз у цілком іншій перспективі, справив значний вплив як на правий, так і на лівий фланг політичного спектра.
Тим дивовижнішим є те, що ця визначальна постать цілої історичної епохи вже протягом кількох десятиліть зникла. Техніка й надалі керує світом і, безперечно, повсюдно посилила свою владу, однак вона більше не є «способом, у який форма Робітника мобілізує світ». Навпаки, у формі штучного інтелекту вона, схоже, радше провіщає занепад центральної ролі праці, яку мав на увазі Юнгер. Замість поневолення, пов’язаного з експлуатацією та мобілізацією, техніка, поступово розмиваючи ідентичності соціальних верств і класів, сьогодні, здається, прямує до небаченої раніше форми підкорення — через своєрідну загальну демобілізацію.
автор – Джорджо АГАМБЕН
1 жовтня 2026 року
