3-4 квітня у Самарканді відбувся перший саміт Європейський Союз-Центральная Азія. У ньому взяли участь президенти всіх центральноазійських країн та голови ключових європейських інституцій: Президент Європейської ради Антоніу Кошта, президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, президент Європейського банку реконструкції та розвитку Оділь Рено-Бассо і керівництво Європейського інвестиційного банку. Чи став цей захід позитивним переломом у відносинах ЄС та ЦА обговоримо у цьому матеріалі.
Інтереси сторін
Спочатку варто розглянути стан та інтереси сторін перед самітом. Центральна Азія знаходиться на етапі активного поглиблення регіональної інтеграції. Яскравим вираженням цього стало підписання договору про стик трьох кордонів: Узбекистану, Киргизстану та Таджикистану. Важливо й те, що імпульс для цього рішення йшов зсередини регіону, а не від великих зовнішніх гравців. Президент Узбекистану Мірзійоєв каже про проведення саміту: “Ще сім-вісім років тому для цього не було навіть передумов. Кордони між окремими країнами були закриті. Не було ні торгівлі, ні транзиту, ні бізнесу, ніяких гуманітарних обмінів. Відносини були просто заморожені”.
Також Центральна Азія шукає сполучення зі світом через Каспійське море. У межах цього активно розвивається Транскаспійський транспортний маршрут, важливість якого багато разів підкреслювали місцеві лідери. Це відбувається й через зручне геополітичне “вікно”, коли Росія займається Україною, а Китай ще не має змоги блокувати подібні ініціативи регіону.
Окрім цього, ЦА шукає партнерів для вирішення своїх нагальних потреб: енергетика, зміни клімату (регіон знаходиться під загрозою засух у найближчі роки) та безпека. Сторони окремо обговорювали останній пункт, наголошуючи на небезпеках, що йдуть з Афганістану. “На превеликий жаль, світове співтовариство недооцінює всі виклики, що виходять з території цієї країни», – вказує президент Узбекистану
У Європейського Союзу можна виділити два основні інтереси: диверсифікація економічних зв’язків на фоні поступового розриву зі США та імпорт енергоресурсів з Центральної Азії. Важливими є також безпековий та політичний фактори, проте ЄС наразі значно відстає у цих питаннях від РФ чи КНР.
Що обговорювали?
Головними темами стала економіка та торгівля. Центральна Азія позиціонувала себе як транзитний регіон. Акцент був поставлений на просування Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту (ТМТМ). У планах Казахстану є збільшення обсягів вантажообігу по ньому з 4,5 млн. тонн у 2024 році до 10 млн. тонн до 2027 року. Узбекистан також має намір збільшити обсяг своїх вантажоперевезень ним. ЦА очікує взаємності від ЄС для збільшення обсягів торгівлі.
Дуже важливим в експорті нафти з регіону є Каспійський трубопровідний консорціум, який неодноразово став мішенню для українських безпілотників. Казахстан, як основний бенефіціар, може очікувати від ЄС певного впливу на Україну задля припинення цих атак.
Європейські лідери також робили кроки для збільшення співпраці. Так, президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн заявила про виділення 12 млрд євро інвестицій для регіону. Також вона заявляла, що Європа зацікавлена у ресурсах Центральної Азії, але не просто для експлуатації, а для партнерського використання. Голова Євроради Антоніу Кошта теж запевняв у великому потенціалі спільної співпраці. Окрім цього, він зазначив, що ЄС та ЦА мають діяти спільно у відношенні російсько-української війни. Питання демократії чи політичного устрою не піднімалися взагалі.
Були обговорені й популярні останнім часом рідкісноземельні метали. Казахстан нещодавно заявив про знаходження великого родовища рідкісноземельних металів та запропонував створити регіональний дослідницький центр по цій темі. ЦА та ЄС домовилися співпрацювати у цьому напрямку.
За підсумками першого саміту ухвалено Спільну декларацію, що передбачає встановлення стратегічного партнерства між двома регіонами, і декларацію про співпрацю в галузі критичних мінералів.
Що далі?
Перший саміт, очікувано, не зробив революції у відносинах двох регіонів. Між ними існує досить багато розбіжностей: віддаленість, різні політичні системи, надвеликий вплив РФ та КНР на Центральну Азію тощо. Однак, зобов’язання виводити відносини на стратегічний рівень каже про взаємне бажання сторін налагоджувати подальшу співпрацю.
Найважливішими наслідками саміту, на думку автора, є:
- Сприймання Центральної Азії як об’єднаного регіону. Щоб переживати виклики сьогодення та ефективно розвиватися, ЦА зобов’язані діяти разом;
- Виділення Європейським Союзом 12 млрд євро інвестицій, незважаючи на економічні та політичні труднощі, з якими стикається ЄС останнім часом. Це демонструє його бажання й надалі активно співпрацювати з регіоном;
- Закладення міцного ґрунту на майбутнє. Якщо сторони не зійдуть з цього шляху, то їх чекають великі перспективи. Президент Узбекистану Мірзійоєв запропонував, зокрема, підписати повноцінну Угоду про партнерство і співробітництво між ЄС та державами ЦА.
Вважаю, що наразі варто відчувати обережний оптимізм та очікувати подальших зустрічей. Поглиблення співпраці між регіонами має багато чинників, серед яких багато неконтрольованих. Наприклад, стан Росії та чи буде вона знову настільки активно включатися у справи Центральної Азії. Отже, на заході лунали як і красиві заяви, так і містилося перспективне майбутнє. Чи втілиться воно в реальність можна буде побачити згодом.
автор – Олександр БУРЯЧЕНКО, керівник проекту TransCaspianUA, експерт Центру досліджень проблем громадянського суспільства
