Військова кампанія Пакистану проти Афганістану, розпочата наприкінці лютого 2026 року авіаударами по схованках Tehrik-e-Taliban Pakistan (ТТР) та “Ісламської держави – провінція Хорасан” (ІДІЛ-Х) у Нангархарі, Пактіці та Хості, переросла в оголошену “відкриту війну” після ударів Талібану у відповідь та подальших пакистанських атак на Кабул, Кандагар та інші міста.
Міністр оборони Пакистану Ходжа Асіф оголосив про рішення Ісламабаду розпочати війну з Афганістаном 27 лютого 2026 року на тлі інтенсивних прикордонних зіткнень. Пакистан стверджує, що сотні бойовиків Талібану було вбито та захоплено десятки прикордонних позицій. Конфлікт підкреслює постійну відмову афганських Талібів ліквідувати сховища антипакистанських бойовиків на території Афганістану, що є фактором, який підживлює регіональну нестабільність.
Операції Ісламабаду, які, за повідомленнями, мають міжнародну підтримку, зокрема з боку США, схоже, спрямовані на те, щоб змусити Кабул змінити свою політику. Такі зміни могли б стримати регіональне поширення войовничості та підвищити безпеку в Південній і Центральній Азії, послабивши режим, який продовжує підтримувати екстремістські угруповання з моменту повернення до влади у 2021 році.
ПЕРЕДУМОВИ:
Напруженість уздовж пакистано-афганського кордону триває десятиліттями, але значно загострилася після захоплення влади Талібаном в Афганістані у 2021 році. З моменту повернення до влади Пакистан звинувачує Талібан у наданні притулку Tehrik-e-Taliban Pakistan (ТТР) — альянсу бойовиків, створеному у 2007 році, який має глибокі етнічні (пуштунські) та ідеологічні зв’язки з правителями Кабула.
З моменту виведення американських військ з Афганістану ТТР активізував атаки всередині Пакистану. Рівень терористичного насильства різко зріс в останні місяці: угруповання, що базуються в Афганістані, взяли на себе відповідальність за смертоносні інциденти, включаючи вибух шиїтської мечеті в Ісламабаді в лютому 2026 року, в результаті якого загинула 31 особа, атаки в районі Баджаур, де загинуло 11 військовослужбовців, та додаткові удари в Банну та інших районах. Використовуючи територію Афганістану для тренувань, вербування та транскордонних операцій, ці угруповання за останні роки забрали сотні життів пакистанців.
Відносини між Пакистаном і Афганістаном давно характеризуються взаємними претензіями. Пакистан підтримував Талібан у 1990-х роках і протягом усього повстанського руху в Афганістані після 2001 року. Однак останніми роками відносини погіршилися, оскільки очолюваний Талібаном уряд у Кабулі відмовляється від неодноразових вимог Пакистану приборкати ТТР, незважаючи на постійний дипломатичний тиск.
Зусилля Пакистану щодо облаштування кордону також призвели до зіткнень з афганськими силами, оскільки Кабул відмовляється визнавати “Лінію Дюранда” легітимним міжнародним кордоном. У 2025 році Пакистан вперше завдав авіаударів по території Афганістану, цілячись в опорні пункти ТТР у Хості та Пактіці у відповідь на транскордонні атаки бойовиків.
Економічні відносини погіршилися паралельно з напруженістю в сфері безпеки. Торгівля між двома країнами, яка колись сягала мільярдів доларів щорічно, зазнавала неодноразових зривів. Експорт Пакистану до Афганістану майже припинився, тоді як Кабул не має доступу до пакистанських портів уже понад рік.
Ескалація в лютому 2026 року розпочалася з пакистанських авіаударів 21 лютого по таборах бойовиків в Афганістані у відповідь на терористичні атаки в Пакистані. Талібан засудив удари як порушення суверенітету Афганістану і заявив про жертви серед цивільного населення, зокрема в медресе. Сили Талібану 26 лютого завдали удару у відповідь, атакувавши пакистанські прикордонні позиції.
Після цього Пакистан оголосив “відкриту війну”, заявивши, що військові операції триватимуть до ліквідації загрози з боку бойовиків. “Наше терпіння вичерпалося”, — заявив міністр оборони Ходжа Асіф.
Кампанія Пакистану, з кодовою назвою “Газаб Ліл-Хак“, була спрямована на військові об’єкти Талібану в Кабулі, включаючи склади боєприпасів, а також на об’єкти в Кандагарі, Пактії та інших провінціях. Примітно, що ці удари вперше включали прямі атаки на міські центри. Пакистан також завдав удару по авіабазі Баграм, де розташована військова інфраструктура Талібану. Крім того, Ісламабад стверджує, що захопив 32 квадратних кілометри території вздовж афганського кордону для створення буферної зони. Військові чиновники Пакистану заявляють, що операції триватимуть, доки не буде досягнуто всіх цілей.
НАСЛІДКИ:
Війна Пакистану з Афганістаном має значні наслідки і може змінити регіональну безпеку, протистоячи відмові Талібану діяти проти войовничих угруповань. За повідомленнями, понад десяток організацій, включаючи ТТР, ІДІЛ-Х та афілійовані мережі, використовують територію Афганістану для проведення транскордонних атак. В останні місяці ТТР активізував операції всередині Пакистану, тоді як діяльність ІДІЛ-Х поблизу кордонів Центральної Азії створює ризики для безпеки Таджикистану та Узбекистану.
Стратегічні цілі Пакистану видаються широкими та такими, що розвиваються. Ісламабад націлюється на інфраструктуру, яка сприяє транскордонній войовничості, включаючи табори та схованки ТТР у Нангархарі та Пактіці. Ці удари також спрямовані на знищення логістичних мереж, які Талібан використовує — або толерує — для забезпечення транскордонних операцій, включаючи мережі підготовки смертників та склади зброї.
За даними пакистанських військових джерел, сили захопили кілька стратегічних позицій через кордон для створення буферної зони. За повідомленнями, численні пости афганських Талібанів уздовж лінії Дюранда були знищені або захоплені в спробах обмежити транскордонне проникнення.
Пакистан також, схоже, намагається достатньо послабити режим Талібану, щоб виявити внутрішні тріщини. Це могло б дозволити конкуруючим фракціям або опозиційним групам, включаючи елементи, пов’язані з опором у Панджшері, кинути виклик владі Талібану. Такі дії покликані сигналізувати керівництву Талібану, що надання притулку антипакистанським бойовикам матиме серйозні наслідки. З точки зору Ісламабаду, постійний тиск може змусити Кабул переглянути свої зв’язки з войовничими організаціями.
Відмова Талібану розірвати зв’язки з ТТР, що частково зумовлено спільною деобандійською ідеологією та пуштунською приналежністю, ще більше ізолювала режим дипломатично та економічно. Удари Пакистану по складах зброї, базах, логістичних мережах та військових офісах Талібану в Кабулі та Кандагарі спрямовані на послаблення оперативної спроможності та згуртованості режиму.
Економічний тиск також зростає. Повне призупинення торгівлі Пакистаном значно скоротило афганський експорт. Триваючий конфлікт в Ірані може ще більше закрити альтернативні імпортні шляхи для Афганістану, посилюючи економічні обмеження для уряду Талібану.
На півночі Афганістану опір у Панджшерській долині на чолі з Національним фронтом опору (НФО) ускладнює контроль Талібану. За повідомленнями, останніми днями Пакистан завдавав ударів по базах, пов’язаних з Талібаном, у долині, потенційно послаблюючи владу Талібану і створюючи простір для розширення операцій груп опору. Це також може порушити доступ Талібану до центральноазійських торгових шляхів, якщо групи опору кинуть виклик контролю Талібану над північними коридорами.
Пакистан, ймовірно, продовжуватиме тиск, доки Талібан не припинить переховувати ТТР, залишки Ісламського руху Узбекистану та інші войовничі фракції. Ісламабад, здається, також заручився певним ступенем міжнародної підтримки. Державний департамент США підтвердив право Пакистану на самооборону від транскордонного тероризму. ЄС закликав до деескалації, але не засудив операції. Держави Центральної Азії та Росія також утрималися від критики дій Пакистану, що свідчить про мовчазне схвалення.
Така міжнародна позиція зміцнює позиції Пакистану, водночас посилюючи тиск на Талібан. Хоча тривалий конфлікт ризикує призвести до потоків біженців та гуманітарних проблем, він також може змусити Талібан переглянути політику, яка дозволяє войовничим групам діяти з території Афганістану.
Керівництво Талібану стоїть перед важким вибором. Підтримувати управління, одночасно переховуючи войовничі групи, які націлені на сусідні держави, стає дедалі складніше. За словами чиновників, пакистанські дії спрямовані не на зміну режиму, а на те, щоб змусити Кабул змінити свою поведінку.
Такий результат міг би відповідати ширшим регіональним інтересам. Ізольований Афганістан, де процвітає войовничість, не вигідний жодній державі регіону. Уряди Центральної Азії, які стикаються з загрозами з боку ІДІЛ-Х, можуть розглядати кампанію Пакистану як таку, що допомагає стримувати поширення екстремізму на північ. Таджикистан та Узбекистан могли б виграти від зменшення кількості сховищ бойовиків. Тим часом Китай, США та інші регіональні гравці постійно тиснули на Кабул, вимагаючи співпраці у протидії екстремістським мережам.
У сукупності ці події свідчать про те, що Пакистан може продовжити військові операції, не стикаючись зі значною міжнародною опозицією. Тим часом Талібан стикається з дедалі більшим економічним та військовим тиском, маючи обмежені можливості для реагування на постійні авіаудари.
ВИСНОВКИ:
Війна Пакистану з Афганістаном, хоча й несе ризики ескалації, страждань цивільного населення та гуманітарних криз, може в кінцевому підсумку слугувати ширшим регіональним інтересам, змушуючи Талібан протистояти своїм зв’язкам з бойовиками. Націлюючись на схованки ТТР та ІДІЛ-Х і переслідуючи такі цілі, як створення буферних зон та знищення інфраструктури бойовиків, Пакистан прагне вирішити проблеми безпеки, що дестабілізують Південну та Центральну Азію.
Міжнародна підтримка дій Пакистану, зокрема визнання США його права на самооборону, відображає зростаючий консенсус щодо того, що неконтрольований екстремізм в Афганістані становить регіональну небезпеку. Постійний тиск міг би змусити Кабул переглянути свою політику, зменшити операційний простір войовничих груп і потенційно відкрити шляхи до більш інклюзивного управління.
Зрештою, послаблення ідеологічно жорсткого режиму, який підтримується альянсами з бойовиками, могло б сприяти більшій стабільності в Південній та Центральній Азії та принести користь сусіднім державам, які давно потерпають від транскордонного насильства.
автор – Умаїр Джамал, кандидат наук в Університеті Отаго, Нова Зеландія, та аналітик у Diplomat Risk Intelligence (DRI). Його дослідження зосереджені на питаннях контртероризму та безпеки в Пакистані, Афганістані та ширшому Азійському регіоні.
переклад ПолитКом
