Наративи “руского міра” просуваються в Україні не лише московськими попами. Власне, після того як було винесено підозри ключовим діячам цієї псевдорелігійної організації, поступово її вплив на вірян починає знижуватися, вже не кажучи про вплив на владу. Натомість, на місце МП поспішають представники інших конфесій, які не далеко пішли від гундяєвців за своєю природою та поглядами. Інколи нам важко визначити таких прихованих носіїв вірусу рашизму через їх показну патріотичність, вишиванку, наявність української символіки та селфі з проукраїнськими лідерами думок. Вони не позиціонують себе як православні і не пропагують “русь єдіную” під оморфом Кремля. Такі посіпаки агресора діють витончено. Вони є ототожненням тези “нє всьо так однозначно”.
Сьогодні я хочу розповісти вам про одне таке середовище, що останім часом увірвалося в інфопростір і намагається виторгувати собі тепленькі місця в різних громадьких радах біля ЦОВВ, в капеланській службі ЗСУ та патронатах. Вони ховаються за вивісками благодійних фондів, організацій волонтерів та гуманітарної допомоги постраждалим від війни. А ще вони торгують “сімейними цінностями”, “традиційним способом життя”, гомофобією, “релігійними свободами” та хейтять тих, хто думає чи виглядає інакше.
Типовим представником такої спільноти є лідер організацій «Всі Разом!», “Любов проти гомосексуалізму”, асоціації “Новомедіа” та купи благодійних фондів Руслан Кухарчук. Це ім’я досить відоме в медіатусовці ще з нульових років. Руслан завжди називав себе “фундаменталістом” і захисником “сімейних і християнських цінностей”, ревносним борцем з “пропагандою гомосексуалізму” тощо.
В мирний час такі погляди навіть можна толерувати, якщо вони не загрожують загальній множинності та свободі думок. Ходять одні прайдами на захист ЛГБТ, а інші проводять антипрайди – нормальний плюралізм. Головне, щоб одні та інші не влаштовували публічні махачі та не нав’язували мені особисто своє світосприйняття, не тягли свої ідеї як освітні предмети до школи. А ще, щоб їх активність не була пов’язана з центрами в Росії та/або з структурами, що мають антиукраїнську позицію.
Про Кухарчука я сказати такого не можу. Починаючи з 2003 року, з моменту створення його організації “Любов проти гомосексуалізму”, Кухарчук постійно потрапляє у скандали за участю відверто проросійських істот.
Наприклад, сайт “Заборона” писав, що в 2008 році палким активістом двіжу Кухарчука був відомий проросійський пропагандон Толік Шарій. Разом з іншим учасником, Юрієм Шмуляром, у 2008 році Шарій виступав на телеканалі «Інтер» з палкою промовою про наступ «гомодиктатури». У свою чергу Шмуляр — пастор церкви «Нове покоління». Тієї самої, учасників та очільників якої неодноразово ловили на торгівлі людьми. Ось, наприклад, у розслідуванні Суспільного є кілька історій про «реабілітаційні» центри «Нового покоління» для алко- та наркозалежних і бездомних. Там били людей, знущалися з них, забирали пенсію або соціальні виплати та змушували їх працювати у нелюдських умовах.
Сьогодні Кухарчук стверджує, що Шарій та Шмуляр не мали стосунку до його організацій. Але чому тоді Шарій представляв організацію ЛПГ в ефірі “Інтеру”? В 2010 році Руслан Кухарчук відкрито називає Шарія своїм другом та колегою і вступається за нього на своєму блозі в “Українській правді”.
В 2011 році Шарій був активним учасником ще однієї ініціативи Кухарчука – Форуму «Нові медіа та вічні цінності» (потім була сворена асоціація “Новомедіа”). З 2014 року Шарій та Кухарчук видимо не перетинаються, але в мережі шаріївської партії в 2020 році дивним чином опинилися люди, які світилися на сімейних фестах Кухарчука…
В 2014 році під час Євромайдану Кухарчук потрапив у складне положення. З одного боку народний зрив та революційний протест, який ототожнюється з європейським вибором, а з іншого – антиєвропейська позиція самого Кухарчука. Він намагається якимось чином розвести європейській вибір та свою гомофобію (насправді антиєвропейську позицію). Але виходить слабка відмазка: “Коли почався Євромайдан у 2013 році, ми спеціально зробили заяву на сайті руху, що наша діяльність, просімейний рух і ніяк не пов’язаний з агітацією проти Європейського Союзу чи за Європейський Союз, проти Митного союзу або за. Це не політична діяльність, не політична справа, ми говоримо про цінності… В просімейному русі в Україні є багато дуже проєвропейських діячів, активістів, для них Європа — це мрія, місія їхнього життя. У той же час є багато людей, які абсолютно скептично налаштовані до Євросоюзу, до європейської інтеграції, але вони так само абсолютно скептично налаштовані і до Росії. Вони вважають, що Україна має будувати автономний власний шлях, не вступати у Європейський Союз”.
Закономірно, що Кухарчук опиняється в стані тих хто в 2014 році починає розводити пісню про “нє всьо так одназначно” на тому Донбасі. Відомий лист підписаний Кухарчуком до Турчинова та Яценюка, датований травнем 2014 року, де він говорить про те, що нова постмайданівська влада повинна почати “переговори з – УВАГА! – “лідерами повстанців” (це він про пушиліних, захарченків, гіві, моторол, гіркіних) з так званих “ЛДНР”. Пропонує надати їм “гарантії того, що усі регіони отримають право на повну автономність у формуванні своєї гуманітарної політики (мовне питання, трактування минулого, героїзація історичних осіб тощо)”.
Сайт організації Кухарчука “Любов проти гомосексуалізму” був задіяний у брудній кампанії проти журналіста Віталія Портнікова під час Майдану. Синхронно з російськими пропагандистськими помийками вони шерили відосики та тексти, які жодне українське пристойне видання не брало навіть за шаленні гроші.
Зараз Кухарчук веде свою “дошку хейту” – “дискваліфіковані” проти політиків, які обстоюють європейську інтеграцію. При цьому у списку цих ворогів перебувають в основному проукраїнські люди, відомі своєю позицією щодо російської агресії і майже відсутні зашкварені персонажі з числа ОПЗЖшників та русскомірців. Хоча б тих же московських попів, інтимні історії яких можуть слугувати прототипами для жорсткого гейпорно.
Чи змінилися позиції Кухарчука щодо російської агресії на сході України? Чи засудив він Шарія? Чи відмежувався від інших своїх партнерів-союзників з числа православних гомофобних організацій, що вітали “рускую вєсну” та окупацію Криму і Донбасу? Я не знайшов жодних текстів від Кухарчука на цю тему.
Є ще одні “вушка” в діяльності Кухарчука, які ведуть на болота. Іноземними партнерами його організації виступають американські клерикальні крайньоправі та трампістські групи, відомі своїми симпатіями до Москви.
У свій час Bellingcat опублікувало журналістське розслідування про причетність американської телемережі Christian Broadcasting Network (CBN) до підтримки діяльності Кухарчука в Україні. У розслідуванні стверджується, що CBN через український відділ і його керівника Стіва Вебера впливали на процес ухвалення у ВР законопроєкту щодо прав ЛГБТ. Також у розслідуванні йдеться про те, що CBN діє в Україні через асоціацію милосердя «Еммануїл», а також через громадську спілку «Альянс «Україна за сім’ю» (її очолюють Адріан Буковинський (голова оргкомітету Всеукраїнського форуму сім’ї) та Руслан Кухарчук (засновник асоціації журналістів «Новомедіа»).
Партнер Кухарчука Адріан Буковинський – це автор одіозного шкільного курсу «Основи сім’ї», у якому йдеться, що “контрацепція й аборт – убивство, а жінка – берегиня”. Курс мав на меті навчити старшокласників «будувати щасливу сім’ю» на основі христянської моралі. Як зазначала речниця Amnesty International Ukraine Марія Гур’єва, за практикою Європейського суду з прав людини основними принципами, які мають використовуватися в освіті, є принципи науковості та плюралізму. А підручник Буковського їх порушує, твердження з цього підручника можна вважати дискримінаційними. І не лише щодо сексуальних меншин, а й щодо жінок.
У попередній ВР партнером Кухарчука та Буковського називали нардепа Павла Унгуряна («Народний фронт»). До 2019 року «Альянс» входив до складу експертної ради міжпартійної парламентської групи «За духовність, моральність та здоров’я». У 2019 році «Альянс» співпрацював з протестантською організацією «Собор» (до якої мав стосунок Турчинов). Але справді дієву підримку двіжу Кухарчука після 2019 року надавали нардепи від забороненої ОПЗЖ.
Пам’ятаєте міжфракційне об’єднання “Цінності. Гідність. Сім’я”? Там була майже уся фракція ОПЗЖ. А його співголова екс-нардеп втікач Олег Волошин (ОПЗЖ) пропонував встановлення кримінальної відповідальності за «пропаганду неприродних статевих відносин». До них він відносив “публічні заклики та пропаганду відмови від народження дітей, руйнування інституту сім’ї, позашлюбних і протиприродних статевих відносин та розпусти”.
Кухарчук сам кілька разів ходив у політику, але кожен раз невдало. Останній раз в 2019 році він виник біля штабу “Слуг народу” на Херсонщині у 186 окрузі. Сам Руслан пише, що “зелені” вимагали від нього грошей за висунення кандидатом, але він рішуче “відмовився”. Проте не він сам відмовився, а ЦВК відмовила через те що не доніс усі потрібні документи. Чи може поступився округом? В 186 окрузі було обрано нині задвухсоченого колаборанта Олексія Ковальова. Знаєте хто Ковальова завів на округ? Тарас Козак – партнер Медведчука. Ходили чутки, що “випадіння” Кухарчука з перегонів сталося не через його “конфлікт цінностей” зі “слугами”, а через гарний “відступний”. Але то все злі язики кажуть…
Цього разу я хочу розібрати не спробу попів проникнути в школу, політичні контакти Кухарчука в Україні, а тему залученості українських клерикальних гомофобських груп в американську політику, а через них – зв’язок з кремлівськими замовниками.
Двіжухи, в яких бере участь Кухарчук в США, є базовими для трампістського руху. “Молитовні сніданки”, куди він возить своїх українських спонсорів, влаштовують люди з найбільш токсичних ультраконсервативних кіл республіканської партії, які дивляться американського рашиста Такера Карлсона та репостять всю ту конспіролічну дічь в дусі QAnon.
Саме такими палеоконсерваторами вважають Роберта Адерхолта (Robert Aderholt) чи Рона Камерона (як про нього пишуть: “a multi-million-dollar GOP donor and Trump supporter”), які організовують щорічні “молитовні сніданки” де виступає Трамп. Доречі, Адерхолта підозрюють у співпраці зі політтехнологом Трампа і Януковича Полем Манафортом для поширення російської мережі у США.
Назагал все виглядає чинно і респектабельно: молитовний сніданок, християнських рух за сімейні цінності, гуманітарні питання сімейного лідерства тощо, але актив цих тусовок – це найбільш проросійська частина трампістів.
І щось мені здається, що зустрічі Кухарчука з такими поціновувачами рускаго міра як пастор Шевченко з церкви “Дом Хлєба” у Сакраменто, того що був і є критиком Майдану, той для кого “нє всьо так одназначно” в нашій війні з Росією, це не про “наведення чіткості” в позиції пастора Шевченка, а про бабло та “кінці” для пана Кухарчука у США серед трампістів. Тому Кухарчук й йде до них на ефір та виступає російською мовою.
Богослов Анатолій Денисенко дивується як Кухарчук, в будинок якого прилетіла російська ракета, може мати справу з людьми, які є частиною “рускаго міра”. Як людина, яка пише про необхідність перемоги над росією, проклинає агресорів, потім у спільній молитві солідаризується з ними? А тут нічому дивуватися. Для Кухарчука досі “всьо нє так одназначно”, навіть попри російську ракету у власному домі.
Загалом, окрім геїв та лесбійок пан Кухарчук переймається ще протидією легалізації медичного канабісу, зовнішнім виглядом керівниці музею Голодомору, явно симпатизує всіляким антиваксерам Стахіва тощо. Теми ж хайпові…
Досить цікавими є й друзі та партнери Руслана Кухарчука по його “релігійному активізму”. Наприклад, за адресою офісу організації «Всі Разом!» (Київ, вул. генерала Жмаченка 20), яку очолює Кухарчук, фігурує Київська єврейська месіанська громада, на чолі з Олексієм Денісовим. В останній час це об’єднання суперактивне в просуванні власних капеланів та заявок на участь в різних радах при силових міністерствах та відомствах. Не берусь визначати кількість вірян цієї конфесії в Україні, проте вони явно не є надто поширеними. Зазначу, що, науково кажучи, КЄМГ не є іудейською громадою, але назвати їх християнською конфесією також можна з певною мірою умовності. Кого вони збираються духовно супроводжувати в українському війську?
Ще більше в мене запитань до таких колег Кухарчука як член Міжконфесійної ради з питань військового капеланства при Міністерстві оборони України, пастор церкви християн віри євангельської “Скинія” Рустам Фатуллаєв. У своєму нещодавному зверненні цей пастор та, очевидно, капелан заявив, що “українцям потрібно покаятися і всій країні змиритися перед Богом”, що ніби вони самі винні в усьому, що з нами трапилося, і не потрібно нікого засуджувати… Фатуллаєв також навів у приклад Фінляндію, яка в 1940 році віддала 10% своїх територій СРСР, щоб укласти мирний договір зі Сталіним. Він сказав, що “Україні не можна дивитися на Байдена і НАТО, це “непридатні люди”, “негідники і боговідступники”. А Путін, за його словами, “не сатана і з ним можна домовлятися”. І ця людина досі член Міжконфесійної ради з питань військового капеланства при Мінобороні…
Загалом, коли аналізуєш такого штибу борців за “сімейні цінності” стає трохи лячно за українську сім’ю. Якщо глибше потерти цих релігійних активістів, то виявляється, що через пастерські кафедри та “молитовні сніданки” вони тягнуть до нас все той же “рускій мір”, лише без московського попівського дрантя. Ці хлопці мають такі ж ідеї щодо домострою і суспільної моралі як і колишні жителі лаврських келій, якщо не більш жорсткіші. Такий собі світ в кольорах з фільму “Сповідь служниці”, християнський харизматичний шаріат…
P.S. Для критиків зазначу: я критично ставлюся до ЛГБТ-ком’юніті та їх публічних акцій, не підтримую таких речей як всиновлення дітей гомосексуальними парами. Я належу до спільноти, яка об’єднує саме сімейні пари, маю двох дітей та люблю жінок. Але ще з більшою огидою я ставлюся до спекулятивної гемофобії і переслідування меншин. Свобода є моєю релігією.
про мою позицію щодо релігії читати тут – “РЕНЕСАНС ВІРИ” ЧИ НОВІ “ТЕМНІ ВІКИ”
Віталій КУЛИК, політолог, атеїст
