Червона дитяча сукня на хресті поблизу колишньої школи для тубільских дітей символізує брутальне насильство католицьких шкіл проти своїх вихованців з числа автохтонів в Канаді (CNS photo/Jennifer Gauthier, Reuters)
«Біженці поділяються на перший та другий класи — за кольором шкіри, залежно від того, звідки він — з розвиненої чи слаборозвиненої країни. Ми расисти, і це погано», — заявив Папа римський Франциск. Так понтифік вкотре розписався у расистській упередженості Ватикану.
Заявам Франциска передувало рішення, за яким під час цьогорічної Хресної дороги на ХІІІ стації хрест пронесли українка та росіянка — Ірина та Альбіна, які переїхали до Італії десятиліття тому і разом працюють у хоспісі. На думку Франциска, це має сприяти примиренню жертви та ката. Митрополит УГКЦ Шевчук уже висловився про недоречність такого жесту, але у Ватикані протест проігнорували. Адже у Римі краще знають, що відбувається в Україні.
Витоки расизму
Расизм є продуктом колоніалізму. Представникам народів та культур, що залежать від метрополії, приписуються певні риси характеру та «природна» роль у розподілі праці. Колір шкіри не має значення. Наприклад, ірландці в Британії є традиційними жертвами расистської упередженості. Сьогодні їх змальовують як зарізяк і католицьких фанатиків. Це теж расистські упередження, але це ознака прогресу. У ХІХ столітті англійці описували їх як кримінальників, алкоголіків та «свиноїдів». І колір шкіри тут ні до чого.
«Брудні» ірландці були на дні британського та американського суспільства. Це і є расизм. І для того, щоб стати жертвою дискримінації, не обов’язково відрізнятися кольором шкіри. Бо колір шкіри не заважає для расизму. Головне, щоб ви мали виправдання своїх дій.
Той, кого ви позбавили надії на завтра, є не зовсім людиною. Ми це бачили у Бучі, де людей «несправжньої» нації гвалтували, катували та розстрілювали. Хохли та хохлушки не є справжніми росіянами. Вони «забруднені» українством. «Очищення» України, про яке мріють російські фашисти, є цілком расистським конструктом виправдання геноциду.
Расизм допомагає визискувати та вбивати без докорів сумління. Релігія, мова та звичаї можуть бути маркером «раси» так само, як і шкіра. Адже раса, на відміну від національної ідентичності, є продуктом фантазій про інших бідніших та знедоленіших. Несправжніх людей. Тож «кольорові», згідно офіційної американської демографічній класифікації, українці є теж трохи «сирійці» та «єменці». Расизм буває різний.
Понтифік правий, коли зазначає расизм європейців. Він огидний, коли не бачить власного. Адже в Італії українці — це не привілейовані білі, а ті люди, що виносять за однолітками Папи нічні горщики, будують та миють посуд. Протести лакеїв не варто слухати. Це ж не багаті російські пани на яхтах. Українці мають бути смиренними та мовчати.
Расистський орієнталізм
Однією із форм расистського бачення є «орієнталізм». Це спроба приписати арабам, тюркам та слов’янам певні риси та нав’язати їм рецепти від Макрона чи Франциска. Наприклад, «братство» із катами і расистами.
Саме через орієнталістські упередження католицька церква роздає патріарші звання очільникам східних католицьких церков, але не здатна на такий крок щодо УГКЦ. А це, нагадаємо, найбільша церква в унії з Ватиканом. Така позиція грунтується на орієнталізмі католиків, які бачать Україну як «канонічну» територію не стільки Константинополя, скільки етнофілетичної секти розкольників РПЦ.
Небажання давати патріархію УГКЦ не має жодного стосунку до канонічного права. Адже за ним тільки ця церква є єдиною канонічною деномінацією України яка зберегла апостольську спадкоємність із початковою Київською метрополією. Позиції Константинополя з точки зору права є слабшими, а російські претензії зовсім необґрунтованими. Тож це поступка «сестринському» державно-релігійному православному колоніалізму.
Також нас не має дивувати ігнорування Заходом (за виключенням США) теми геноциду. Адже і Німеччина, і Франція, і Британія вдавалися до таких дій. Якщо винахідник терміну «геноцид» Лемке вважав Голодомор геноцидом, то офіційне визначення цього злочину таке, щоб не тільки Голодомор, але і тотожні йому штучний голод в Ірландії чи Індії ХІХ століття ним не вважався. Бо ні Британії, ні Радянській Росії не хотілося відповідати за геноцид.
Церква гріха
Власне, і католицька церква причетна до геноциду. Священики та монашки (!) народності хуту винищувати тутсі. Пізніше церква не один раз зверталася до уряду Руанди. Ні, це були не вибачення. Католицька ієрархія просила про милосердя для кліриків, які мачете випускали кишки чи палили живцем людей, що просили їх про допомогу. Власне, і сам Франціск добре знає, що таке справжнє звірство.
У часи аргентинської диктатури він був байдужий до масового вбивства десятків тисяч своїх співвітчизників. Нагадаємо, що католицькі священики катували та вбивали членів католицького опозиційного руху Монтонерос, і це не примусило очільника єзуїтів щось робити. В Аргентині він має репутацію мовчазного поплічника катів.
Так що ваш папа таки расист. Він не радіє тому, що італійську прислугу гостинно приймають католики Польщі і Німеччини. Це його дратує. Певно, йому було б спокійніше, якби європейці були такими ж брудними, а любити українців у якості безмовних жертв простіше. Мертві не дратують вимогами членства в ЄС.
У цьому немає нічого дивного. Попри те, що організована релігія апелює до заповідей та Нагорної проповіді, мораль є, насправді, вторинною. Первинною функцією є відпущення гріхів. Бог є і все дозволено — от справжня мораль «воцерковльонної» публіки. Катував, згвалтував, вбив — поставив грубезну свічку, і Бучу тобі простять. Втім, є одне питання. Якщо Бог таки є, чи немає у нього окремого особливо лютого кола пекла для «християн»?
Ці слова не значать, що автор зневажає всіх католиків, православних чи протестантів. Серед них, попри церковний аморалізм є багато хороших людей. Моя бабуся для мене зразок милосердя, любові та добра. Серед моїх родичів є порядні та бідні священики. Я знаю десятки християн, яким я міг би довірити своє життя. Втім, особиста порядність не змінює суті. Організована релігія є аморальною, бо служить виправданням будь-якої людської підлості.
Автор: В.З.
Джерело: Нігіліст
