КИТАЙ. СУТНІСТЬ ІНІЦІАТИВИ ГЛОБАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Ініціатива Глобального Управління (GGI) має на меті вирішити проблеми у системі глобального управління, таких як ослаблення авторитету, невідповідне представництво та недоліки у законах. Ініціатива містить системний план для вдосконалення реформ глобального управління і є прикладом важливої теоретичної інновації у дипломатії Китаю – як великої держави у нову еру. GGI пропонує п’ять логічно узгоджених та взаємодоповнюючих принципів, а також детально представляє підхід Китаю у п’яти сферах глобального управління: найважливіша передумова, базова гарантія захисту, простий шлях, орієнтація на основні цінності та важливі принципи. Ці компоненти є складовими сучасних питань «яку систему управління слід побудувати, як правильно реформувати та вдосконалити глобальне управління?». GGI наголошує як на концептуальному керівництві, так і на практичній його реалізації. На теоретичному рівні ініціатива підкреслює ключові характеристики, такі як систематичність, справедливість і прагматизм, розширюючи наукове підґрунтя для побудови громади зі спільним майбутнім. На практичному рівні Китай, використовуючи GGI, може активно долучатися до таких трьох сфер: 1) підтримка засад широкомасштабних консультацій, спільного внеску та взаємної вигоди для покращення системи глобального управління на чолі з ООН; 2) активне впровадження багатосторонності та просування демократизації міжнародних відносин; 3) вирішення практичних питань та нагальних проблем у сфері глобального управління і надання варіантів для вирішення глобальних викликів. 

Ініціатива Глобального Управління (GGI), запропонована Сі Цзіньпіном на зустрічі «Шанхайської організації співробітництва+», є ще одним важливим суспільним благом після Ініціативи Глобального Розвитку, Ініціативи Глобальної Безпеки та Ініціативи Глобальної Цивілізації, які Китай пропонує усьому світу. На даний момент, міжнародні відносини переживають суттєві зміни, а існуюча система управління зіштовхується з такими викликами, як неефективність, дисбаланс у представленні інтересів та застарілі закони. Тому поява GGI є вчасною, оскільки вона наголошує на принципах суверенної рівності, дотримання міжнародного права, впровадження багатосторонньої практики через консультації, спільний внесок і взаємну вигоду, а також дотримання підходу, орієнтованого на людей та на дії. Вона відповідає очікуванням міжнародної спільноти щодо справедливої, розумної та інклюзивної системи глобального управління. 

1. Історичний контекст: проблеми та виклики глобального управління 

GGI – це системна відповідь на нагальні проблеми, такі як неефективність глобальних інститутів управління, зміна суб’єктів управління, зниження рівня ефективності управління. Наразі, світова економіка проходить етап повільного відновлення, геополітичні конфлікти відбуваються досить часто, а такі транснаціональні проблеми як зміна клімату та кібербезпека безперервно зростають, підриваючи довіру міжнародного співробітництва. Саме тому міжнародна спільнота має нагальну потребу у застосуванні більш справедливої, розумної та інклюзивної системи глобального управління. 

• Вплив Організації Об’єднаних Націй похитнувся, а її система управління працює неефективно

ООН – ядро міжнародної системи, утворена після Другої світової війни, і відіграє невід’ємну роль у підтримці міжнародного миру та захисту, заохоченні багатосторонньої співпраці та координації дій різних країн. Проте, теперішня система глобального управління, центром якої є ООН, зіштовхується з проблемою часткової дисфункції. По-перше, механізм вирішення конфліктів Організацією Об’єднаних Націй провалився, а геополітичні ризики залишаються високими. ООН та її дочірні структури мають проблеми в оперативній відповіді на глобальні кризи і не здатні ефективно контролювати інтенсивність, кількість та масштаб міжнародних конфліктів. По-друге, поширення практики виходу з угод та організацій, припинення фінансування підривають авторитет та результативність ООН. В останні роки США успішно вийшли з таких міжнародних організацій, як ВООЗ, ЮНЕСКО, Рада з прав людини та Паризької угоди, тим самим послабивши систему договорів, центом якої є ООН, і створивши негативні наслідки. По-третє, «закриті групи» намагаються обійти міжнародні механізми, підриваючи координаційні функції ООН.Розширення мережі регіональних представництв міжнародних організацій і новітніх багатосторонніх механізмів, попри посилення глобального врядування, певною мірою витіснило або перевершило торговельно-фінансові інституції системи ООН, що призвело до послаблення ролі Організації Об’єднаних Націй. Деякі великі держави порушують міжнародні угоди, укладенні відповідно до резолюцій ООН, прагнуть нав’язати правила «закритих груп» вище за принципи демократичності в міжнародних відносинах.

• На тлі піднесення країн Глобального Півдня, урядові структури потребують негайної інклюзивної трансформації 

Країни з ринками, що формуються, і країни, що розвиваються, поступово трансформуються з «тих, хто приймає правила», у «тих, хто їх створює». Водночас рівень їх інституційного представництва та реального впливу й надалі залишається непропорційним зробленому внеску. По-перше, попри  піднесення економік, що формуються, та країн, що розвиваються, Глобальний Південь зберігає стан суттєвої недопредставленості. Вищевказані країни стали основними рушіями глобального економічного зростання, однак правила глобального врядування й надалі значною мірою відображають уподобання розвинених країн у багатьох аспектах. Розподіл квот та права на голосування в деяких міжнародних організаціях вже давно відстають від змін у економічному середовищі. По-друге, багатополярність світу проявляється у різних сферах, і підтримка його стабільності стала серйозним викликом. Країни Глобального Півдня переживають подальше формування власної національної свідомості та починають дотримуватися більш об’єктивного, нейтрального, збалансованого й виваженого підходу до міжнародних справ. В той самий час як конкуренція між країнами посилюється, малі та середні країни все більше наголошують на незалежному розвитку під керівництвом національних інтересів та активно створюють механізми регіонального управління. По-третє, зменшується рівень взаємної довіри та бажання до співпраці серед суб’єктів управління. Дефіцит міжнародної довіри призводить до скорочення співробітництва між ними, а питання глобального врядування дедалі частіше «політизуються» та розглядаються крізь призму «безпеки», що призводить до поширення ексклюзивних і дискримінаційних підходів на шкоду економічній ефективності та зростанню. 

• Брак комплексних рішень, правил реагування на нові проблеми і сфери зумовлює потребу термінового вдосконалення ефективності управління 

Наразі зростає актуальність вирішення глобальних викликів та проблем сталого розвитку. Відсутність єдиних правил у таких передових сферах, як цифрові технології, ШІ, а також недостатня кооперація урядів в управлінні спільними ресурсами, такими як клімат, морські глибини і космічний простір, вимагають від країн негайного впровадження інноваційних рішень у сфері глобального управління та пошуку узгодженості. По-перше, у передових сферах, зокрема цифрових технологіях та ШІ, бракує належних правил врядування, а нормотворення не встигає за потребами управління. Властиве розробленню регуляторних норм часове відставання зумовлює суттєві прогалини в міжнародних правилах, що регулюють новітні сфери. Різні органи влади змагаються за право встановлювати правила, що призводить до розбіжностей технічних стандартів та фрагментованого управління. По-друге, нестача спільних дій між країнами у таких сферах як зміна клімату, біобезпека, експлуатація полярних регіонів, глибоководних районів та космічного простору призводить до незадовільних результатів. У сфері клімату, попри те що у 2024 році Конференція ООН зі зміни клімату (COP29) запропонувала нові колективні цілі, їх реалізація виявилася складною через відсутність юридично зобов’язуючих механізмів і чіткого розподілу сфер відповідальності. Внутрішні політичні розбіжності в подальшому можуть послабити лідерство Європейських та Американських країн у глобальному кліматичному управлінні. 

• Базові цінності GGI

GGI відображає загальну тенденцію розвитку людського суспільства та відповідає трьом іншим основним ініціативам Китаю. П’ять основних принципів GGI – суверенна рівність, верховенство міжнародного права, мультилатералізм, людиноцентричний підхід і принципи орієнтовані на дії: 

• Підтримка суверенної рівності та протидія усім формам гегемонії є теоретичним фундаментом для побудови справедливого та рівного міжнародного порядку 
•  Дотримання норм міжнародного права та неприйняття подвійних стандартів забезпечують стабільну й передбачувану підтримку для глобального врядування
•  Дотримання мультилатералізму та просування інклюзивних й спільних міжнародних механізмів перевершують логічність політики сили
•  Підтримка людиноцентричних принципів розвитку повертає глобальне управління до його головної мети – добробуту людей
•  Наголос на принципах, орієнтованих на дії, безпосередньо вирішує гостру проблему «надмірних обіцянок і недостатніх результатів» у глобальному врядуванні. 

У порівнянні з іншими підходами до міжнародного управління, перевага GGI полягає у систематичності, справедливості, практичності та моральних засадах. Ця ініціатива включає в собі абсолютно весь процес глобального управління, починаючи з розробки правил та їх впровадження до розподілу результатів. Забезпечуючи рівноправну участь усіх країн, GGI наголошує на ефективності й практичності глобального управління, корегує відхилення цілей управління від потреб людей і чітко визначає основну цінність глобального управління. 

• Дотримання суверенної рівності є основною передумовою глобального управління 

Принцип суверенної рівності, який відстоює GGI, в основному відображається у трьох аспектах, першим з яких є рівна участь. Усі країни, незалежно від розміру, мають право брати участь у глобальному управлінні. Жодна міжнародна проблема не повинна бути монополізованою окремими країнами. «Ми виступаємо проти односторонніх дій та зведення бар’єрів, а також рішуче чинимо опір блоковим конфліктам, заснованим на ідеологічних протиріччях». Другим є принцип рівноправного прийняття рішень. Усі країни, незалежно від їх розміру чи могутності, повинні брати рівну участь у прийнятті рішень щодо глобального управління. Цей принцип порушує логіку політики сили і протистоїть тому, щоб міжнародні інституції ставали інструментом маніпуляції для деяких великих держав. Усі країни повинні мати рівне право голосу та право приймати участь у розробці правил, а також відкидати підхід «права сили», який усуває переважну більшість держав від процесу ухвалення рішень. Третє – рівні вигоди. Усі держави, незалежно від рівня їхньої фінансової спроможності, повинні мати можливість на рівних засадах користуватися перевагами глобального управління. Цей принцип є потужним спростуванням давнього «нерівного розподілу» у глобальному управлінні. В усіх сферах глобального управління варто розірвати циклічність «багаті стають багатшими, а бідні – біднішими», надаючи кожній стороні можливість одержувати реальні вигоди від глобальних систем створення вартості, інноваційної діяльності та процесів формування правил, тим самим повертаючи багатостороннє співробітництво до його сутності — взаємної вигоди та взаємовиграшних результатів. 

• Дотримання норм міжнародного права є основною гарантією глобального управління 

Дотримання норм міжнародного права у GGI в першу чергу відображається у трьох вимогах. По-перше, вона вимагає всебічного, абсолютного та неухильного дотримання цілей та принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй та інших визнаних основоположних норм міжнародного права. Положення, встановленні Статутом ООН, такі як суверенна рівність, мирне врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи країн є юридичними зобов’язаннями, якихповинні дотримуватися усі країни. По-друге, надзвичайно важливо забезпечити рівне та послідовне застосування міжнародного права та міжнародних норм. Міжнародні норми не повинні підлягати вибірковому застосуванню та подвійним стандартам, заснованим на силі та інтересах впливових країн. Вона повинна повністю та неупереджено застосовуватися у кожній сфері глобального управління. У нових сферах, де правила глобального управління ще не сформовані, міжнародні норми повинні формуватися на основі консенсусу. Міжнародні судові інституції також повинні обережно здійснювати свою юрисдикцію та дотримуватися об’єктивності і неупередженості. По-третє, великі держави мають забезпечувати дотримання Статуту ООН та норм міжнародного права. Статут ООН та міжнародне право слід вважати непорушними, а впливові держави повинні служити прикладом у їх дотриманні. Якщо ці держави застосовуватимуть вибірковий підхід до міжнародного права і довільно тлумачитимуть правові норми, це призведе до ще більшого занепокоєння щодо неефективності Організації Об’єднаних Націй та неспроможності міжнародного права. Саме тому вони мають взяти на себе ініціативу дотримання цілей і принципів Статуту ООН, а також поважати рішення і процедури інституцій, таких як Міжнародний Суд ООН і Рада Безпеки ООН. 

• Дотримання принципу мультилатералізму є фундаментальним підходом глобального управління.

Дотримання мультилатералізму (*багатосторонності) є базовим підходом до глобального врядування. Аспект «прихильності до багатосторонності» у межах GGI передусім проявляється у трьох конкретних вимогах. По-перше, він підкреслює необхідність послідовно розглядати багатосторонність як ключовий принцип чинної міжнародної системи та міжнародного порядку. Історично Статут ООН заклав багатосторонню основу повоєнної міжнародної системи; у сучасних умовах торговельні правила Світової організації торгівлі, механізми Міжнародного валютного фонду щодо реагування на фінансові кризи, а також механізми кліматичного врядування Паризької угоди функціонують завдяки багатостороннім переговорам, багатостороннім угодам і багатосторонньому нагляду. Мультилатералізм є центральною умовою підтримання стабільності, інклюзивності та передбачуваності міжнародного порядку. По-друге, він послідовно утверджує концепцію глобального врядування, засновану на спільних консультаціях, спільному внеску та спільних вигодах. Сутність мультилатералізму полягає у розв’язанні глобальних проблем через рівноправні консультації, спільне будівництво та розподіл результатів. У практиці багатосторонності необхідно дотримуватися принципів консультацій, спільного внеску та спільних вигод. «Спільні консультації» означають рівність голосу всіх держав у глобальному врядуванні; «спільний внесок» підкреслює розподілену відповідальність і спільні відповіді на виклики; «спільні вигоди» гарантують, що плоди розвитку отримують усі країни, запобігаючи ситуації «переможець отримує все». По-третє, підкреслюється незамінна й ключова роль Організації Об’єднаних Націй у глобальному врядуванні. ООН є центральною платформою для реалізації багатосторонності та просування глобального врядування. Лише повною мірою використовуючи її незамінну роль у формуванні міжнародних правил, координації глобальних дій та врегулюванні конфліктів і спорів, можна забезпечити державам інституціоналізовані канали для рівноправних консультацій. Будь-які дії, що обходять або послаблюють ООН, фрагментують верховенство міжнародного права та підривають колективну довіру.

• Дотримання людино-центричного підходу є керівним принципом глобального управління 

Принцип «людиноцентричності», запропонований Ініціативою Глобального Управління, виявляється передусім у трьох аспектах. По-перше, він просуває людиноцентричний порядок денний врядування, визначаючи добробут людей як кінцеву мету реформування та вдосконалення системи глобального врядування. Глобальне врядування має бути спрямоване на посилення відчуття здобутків, безпеки та щастя людей, а також на постійне забезпечення їм упевненості та стабільних очікувань. Показники оцінювання ефективності врядування мають поступово зміщуватися від таких критеріїв, як розмір економіки, до індексів розвитку, зосереджених на людині, інтегруючи добробут людей у весь процес формування правил, їх реалізації та оцінювання. По-друге, надзвичайно важливо гарантувати право людей усіх країн брати участь у глобальному врядуванні. Лише забезпечивши різним групам населення інституціоналізовані канали участі, висловлення позицій і нагляду, можна вивести процес ухвалення рішень у сфері глобального врядування за межі замкненого кола елітарних клубів. Лише за умови, що знання, потреби та творчий потенціал людей постійно інтегруються у публічний простір на всіх рівнях, глобальне врядування набуває реальної спроможності до ефективної реалізації. По-третє, необхідно забезпечити право людей у всіх країнах на справедливу частку вигод від глобального врядування. Саме люди є кінцевими бенефіціарами глобального врядування, тому важливо, щоб пересічні громадяни країн, що розвиваються, мали доступ до можливостей підвищення добробуту, співмірних із тими, що існують у розвинених економіках. Право на участь у розподілі вигод має бути закріплене у юридично зобов’язувальних і фінансово забезпечених конкретних положеннях, що унеможливлюють структурні дисбаланси, за яких рішення ухвалюються на Півночі, а витрати покладаються на Південь, і зрештою забезпечують сталий розвиток для всього людства.

• Дотримання підходу, орієнтованого на дії, є важливим принципом глобального управління. 

Підхід GGI, орієнтований на дії, відображається у трьох основних аспектах. По-перше він наголошує на системному плануванні та загальному просуванні, уникаючи роздробленості урядування. У сучасному світі такі проблеми, як клімат, охорона здоров’я, фінанси та цифрові технології, є тісно взаємопов’язаними та взаємозалежними. Якщо різноманітні механізми продовжать працювати ізольовано, це призведе до неминучого збільшення витрат на реалізацію заходів. Саме тому надзвичайно важливо посилити систему координацій між урядами держав, встановити єдиний курс дій, узгоджену систему показників та відповідні міжнародні інституції. По-друге, дуже важливо вирішувати конкретні проблеми та досягати більш відчутних результатів.

• Перспективи практичного застосування GGI 

GGI є узагальненням, концептуальним осмисленням і піднесенням багаторічного та всебічного досвіду участі Китаю в глобальному врядуванні. Реалізація GGI передбачає конструктивну роль Китаю під керівництвом «п’яти принципів». У відповідь на три ключові проблеми врядування — труднощі реформування системи глобального врядування, недостатнє представництво та низьку ефективність дій — практичний шлях GGI можна поділити на три основні напрями.

(1) Дотримання принципів спільних консультацій, спільного внеску та спільних вигод і вдосконалення реформування системи глобального врядування на чолі з Організацією Об’єднаних Націй.

Ефективне просування ініціатив глобального врядування залежить від збереження провідної ролі ООН і, на цій основі, від розвитку спільного врядування, заснованого на справедливості та неупередженості. Китай послідовно підтримує центральну роль ООН і, керуючись принципами «спільних консультацій, спільного внеску та спільних вигод», сприяє реформуванню ООН і реалізації її різних порядків денних.

По-перше, дотримуючись цих принципів, Китай сприяє формуванню справедливої, неупередженої, інклюзивної та рівноправної рамки глобального врядування. Подальше поглиблення Ініціативи «Один пояс, один шлях» та використання розвитку Китаю як рушія глобального розвитку є необхідним вибором у реалізації його ініціатив глобального врядування. У практичній реалізації цієї ініціативи Китай втілює принципи «рівної участі, рівного ухвалення рішень і рівних вигод», надаючи іншим країнам, що розвиваються, різні форми допомоги, зокрема фінансування, технології та людські ресурси. Останніми роками ініціатива сформувала нову парадигму «обміну знаннями», зосереджену на розвитку самостійного потенціалу країн-реципієнтів. Китай співпрацює з Пакистаном та іншими державами у створенні ланцюгів підготовки кадрів і центрів співробітництва у сфері цифрових технологій; Китай сприяє індустріалізації Африки через трансфер технологій і підготовку людських ресурсів; Китай виконує зобов’язання щодо посилення можливостей країн, що розвиваються, у сфері штучного інтелекту — зокрема, у 2024 році офіційно запущено Міжнародний центр розвитку та співробітництва у сфері штучного інтелекту Китай–BRICS, а Центр Співробітництва Великих Даних Китай–Шанхайська організація співробітництва підготував понад 830 фахівців із цифрових технологій для її держав-членів.

По-друге, Китай відданий збереженню міжнародної системи, зосередженої навколо ООН, і сприяє реалізації її порядків денних. Конкретними діями Китай підтримує просування ініціатив ООН у сферах штучного інтелекту, зміни клімату, охорони здоров’я та подолання бідності. Китай підтримує тісну співпрацю майже з 20 міжнародними організаціями, зокрема з Всесвітньою продовольчою програмою, Програмою розвитку ООН, УВКБ ООН та Всесвітньою організацією охорони здоров’я, реалізуючи понад 130 проєктів майже у 60 країнах, що охопили понад 30 мільйонів людей. Китай підтримує Глобальний цифровий пакт ООН і активно сприяє розвитку Рекомендацій ЮНЕСКО щодо етики штучного інтелекту. Китай одним із перших розпочав пілотні програми для імплементації перших глобальних правил цифрової торгівлі — Угоди про електронну комерцію. З моменту створення Трастового фонду співробітництва Південь–Південь Китай–ФАО реалізовано низку відповідних проєктів, у межах яких через обмін досвідом і технологіями країни, що розвиваються, підвищують свій аграрний виробничий потенціал.

По-третє, Китай активно сприяє реформі ООН у сфері інституційних інновацій і зміни парадигми. Китай послідовно підтримує реформування Організації Об’єднаних Націй та сприяв створенню в її межах «Групи друзів Глобальної ініціативи розвитку», надаючи пріоритет реалізації таких напрямів, як подолання бідності та продовольча безпека. Виходячи з реальних проблем, пропонуються конкретні рішення для подолання глобальних викликів. Станом на кінець 2024 року до цієї групи приєдналися 82 держави. Китай активно просуває реформу Ради Безпеки ООН, підтримує вимоги країн «Глобального Півдня» щодо розподілу місць у Раді та заохочує зосередження її уваги на новітніх технологічних питаннях, зокрема на штучному інтелекті. У 2024 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила «Міжнародну угоду про співробітництво у зміцненні потенціалу у сфері штучного інтелекту», запропоновану Китаєм і співспонсоровану більш як 140 країнами; документ передбачає допомогу державам, що розвиваються, у нарощуванні можливостей у сфері ШІ. Крім того, під час Конференції ООН з питань океану Китай оприлюднив «Принципи блакитного партнерства», зробивши внесок до екологічного порядку денного ООН.

• Активна практика багатосторонності та сприяння демократизації міжнародних відносин.

Дотримання мультилатералізму є ключовим підходом до просування міжнародної демократизації та важливим інструментом реалізації ініціатив глобального врядування. Китай послідовно сприяє координації між великими державами, посиленню голосу країн Глобального Півдня, зміцненню готовності сторін до співпраці та розширенню можливостей багатосторонніх механізмів.

По-перше, керуючись баченням спільноти спільної долі людства, Китай просуває координацію і співробітництво великих держав у багатосторонніх справах, замінюючи конфронтацію співпрацею. Протягом останніх п’яти років Китай сприяв створенню міжурядового діалогового механізму зі Сполученими Штатами Америки щодо штучного інтелекту та підписанню «Спільної заяви Китай–США щодо подолання кліматичної кризи»; Народний банк Китаю ініціював фінансові робочі групи Китай–США і Китай–Європейський Союз та просував порядок денний сталого фінансування в межах G20. У 2025 році Китай і ЄС оприлюднили «Спільну заяву лідерів Китаю та Європи щодо подолання зміни клімату». Китай і росія ухвалили «Спільну заяву про підтримання авторитету міжнародного права», закликавши зміцнити систему договорів у сфері контролю над озброєннями, роззброєння та нерозповсюдження. Китай прагне виконувати роль відповідальної великої держави та сприяти врегулюванню регіональних конфліктів.

По-друге, передбачається посилення голосу країн, що розвиваються, та зміцнення співпраці держав Глобального Півдня. Китай послідовно сприяє підвищенню їхньої спроможності та впливу. Генеральний секретар Сі Цзіньпін запропонував відкриту й інклюзивну ініціативу співробітництва для Глобального Півдня та оголосив вісім заходів на її підтримку. З моменту запуску Глобальної ініціативи розвитку мобілізовано майже 20 млрд дол. США та реалізовано понад 1 100 проєктів. Новий банк розвитку BRICS надає кредити без політичних умов, підтримуючи сталий розвиток країн Глобального Півдня. Нині Китай є державою-членом G20 з найбільшим обсягом реалізованого списання боргів.

По-третє, формуються нові концепції та механізми для посилення регіонального багатостороннього співробітництва. У межах GGI Китай і надалі розвиватиме інноваційні підходи та інституційні інструменти глобального врядування. На рівні концепцій, ідея спільноти спільної долі людства визначає загальний напрям глобального врядування; чотири ініціативи розвиваються паралельно та взаємодоповнюють одна одну; а концепції сталого розвитку, як-от «чисті води й зелені гори так само цінні, як золото і срібло», «спільнота життя людини і природи» та «негативні викиди вуглецю океаном» (ONCE), дістали схвальні оцінки від Програми ООН з навколишнього середовища і Міжнародної організації зі стандартизації. У сфері інституційних інновацій створені за ініціативою Китаю багатосторонні механізми — зокрема Азійський банк інфраструктурних інвестицій (АІІВ), Фонд Шовкового шляху, Новий банк розвитку BRICS, механізм співробітництва Китай–Центральна Азія, механізм співробітництва Китай–країни Центральної та Східної Європи та механізм співробітництва Ланьцан–Меконг — зробили вагомий внесок у глобальне врядування. На прикладі АІІВ: станом на кінець 2024 року його членство зросло до 110 країн, що зробило його другою за кількістю членів міжнародною багатосторонньою інституцією розвитку у світі після Світового банку. Китай створив мережу центрів трансферу технологій BRICS для поглиблення інноваційної співпраці з країнами, що розвиваються, бере активну участь у переговорах щодо багатосторонніх механізмів, зокрема Угоди про партнерство у сфері цифрової економіки, а ініціатива «Цифровий шовковий шлях» нині охоплює 71 країну.

• Ідеї конкретних рішень для реальних проблем і глобальних викликів.

Китай послідовно прагне перетворювати свою відповідальність і відчуття обов’язку як великої держави на практичні дії. Він і надалі надаватиме пріоритет добробуту населення, забезпечуватиме впевненість і стабільні очікування, пропонуватиме ефективні відповіді на нагальні виклики сучасності та шукатиме фундаментальні рішення довгострокових проблем.

Активне виконання обов’язків великої держави та ефективне реагування на нагальні глобальні виклики. Китай послідовно виконує свої зобов’язання, забезпечуючи визначеність у подоланні таких викликів, як зміна клімату, екологічний захист і розвиток чистої енергетики. У сфері кліматичної політики за останнє десятиліття досягнуто значного прогресу у стримуванні викидів парникових газів і створено найбільший у світі ринок торгівлі викидами вуглецю. Китай активно розвиває «зелені» фінанси як ключовий інструмент екологічної трансформації економіки та сформував базу даних із понад 5 400 проєктів кліматичного інвестування й фінансування. Спільно з 32 державами започатковано Ініціативу партнерства зеленого розвитку в межах Ініціативи «Один пояс, один шлях» і надано фінансування для створення Куньмінського фонду біорізноманіття. Китай також сприяв заснуванню «Інноваційної бази екологічного та природоохоронного співробітництва Китай–Шанхайська організація співробітництва» та за допомогою інноваційних технологій — фотоелектричної генерації та «розумних» систем зрошення — допомагає країнам Центральної Азії долати екологічну кризу Аральського моря. Крім того, Китай створив найбільшу у світі комплексну національну мережу моніторингу якості довкілля.

Дотримання людиноцентричного підходу та подолання розриву розвитку між Північчю і Півднем. У межах Ініціативи «Один пояс, один шлях» Китай і надалі сприяє подоланню бідності та зростанню добробуту в менш розвинених країнах через створення фондів, трансферу технологій і розвитку інфраструктури. Засновано «Фонд миру та розвитку Китай–ООН», «Фонд Шовкового шляху» та спеціальний фонд Глобальної ініціативи розвитку, капітал яких постійно збільшується; також модернізовано «Фонд допомоги Південь–Південь» у «Фонд глобального розвитку та співробітництва Південь–Південь». У 2020–2024 роках у межах ініціативи реалізовано 395 проєктів «зеленої» енергетики. Китай сприяв будівництву лікарень, гідро- та сонячних електростанцій, мостів і доріг у країнах Південно-Східної Азії та Африки, поліпшуючи умови життя місцевого населення. За оцінками Світового банку, до 2030 року ініціатива може допомогти 7,6 млн людей у країнах-учасницях подолати крайню бідність і 32 млн — помірну бідність.

Лідерство у формуванні правил для новітніх сфер і внесок китайського досвіду. У сфері цифрової економіки Китай висунув Ініціативу співробітництва щодо транскордонних потоків даних і сприяв підписанню угод про взаємне визнання стандартів їх передачі; також він долучився до розроблення Угоди про всеосяжне регіональне економічне партнерство. У сфері кліматичного врядування Китай спільно з Європейським Союзом розробив «Спільну таксономію сталого фінансування — пом’якшення зміни клімату», зробивши вагомий внесок у зближення стандартів сталого фінансування. Саміт Шанхайської організації співробітництва у Тяньцзіні 2025 року сприяв створенню «Платформи енергетичного співробітництва Китай–ШОС», яка поширюватиме переваги відновлюваної енергетики, зокрема через сонячні та вітрові проєкти, на ширше коло країн Євразії. У сфері врядування штучного інтелекту в 2024 році Китай разом із Організацією Об’єднаних Націй з промислового розвитку створив Глобальний центр передового досвіду з індустріального ШІ; у 2025 році уряд Китаю запропонував заснувати Всесвітню організацію співробітництва у сфері штучного інтелекту та механізм спільного використання обчислювальних потужностей, що отримали підтримку більшості держав у Генеральній Асамблеї ООН.

Про авторів: 

Джан ЮСІНЬ – науковий співробітник інституту світової економіки та політики Китайської академії соціальних наук;

Рен ЛІНЬ – старший науковий співробітник інституту світової економіки та політики Китайської академії соціальних наук. 

джерело – Zhang Yuxin and Ren Lin. Understanding Global Governance Initiatives: Historical Context, Core Principles, and Practical Approaches / Chine – CEE Institute. Vol. 6, №4, 2026 

Переклад – Діана ШЕВЧЕНКО (Diana Shevchenko), студентка 3 курсу спеціальності “міжнародні відносини” Факультет історії, політології та міжнародних відносин Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, учасниця тренінгів Resources-Studio