Найбільше зацікавлені у відновленні судноплавства через Ормузьку протоку саме арабські країни Затоки. І у них насправді є більшість того, що потрібно. У складі флотів СА, ОАЕ, Катару, Оману, Бахрейну, Кувейту, Іраку загалом: 13 фрегатів, 31 корвет, 328 патрульних кораблів і катерів, 62 десантних кораблі, 5 тральщиків.
Основні загрози з боку Ірану для цивільних суден у Затоці – це протикорабельні (крилаті) ракети берегової оборони, балістичні ракети, «шахеди», морські дрони-камікадзе/брандери, міни. Арабські фрегати і корвети (багато з них нові сучасні, європейського – італійського, французького, британського – виробництва) можуть збивати протикорабельні ракети і шахеди, деякі з них (і також великий десантний корабель у Катара) взагалі можуть збивати балістику, а патрульні кораблі і катери – можуть працювати проти морських дронів-камікадзе/брандерів.
BTW, цікаво, що так багато десантних кораблів – з них більшість – у ОАЕ, які володіють найбільшим десантним потенціалом. Їхні середні десантні кораблі (власної побудови) здатні швидко перекидати війська (10 000 морських піхотинців, які є елітою армії ОАЕ) на острови або здійснювати десантні операції вздовж узбережжя. Причому вони мають бойовий досвід у Ємені, і здається досі окуповують кілька єменських островів. А з Іраном вони мають давній територіальний конфлікт за низку маленьких островів у Затоці, як раз на ключових маршрутах для проходу танкерів, які зараз контролює Іран – Абу-Муса, Великий і Малий Тунб. Якщо буде політична воля – то у ОАЕ є технічна можливість провести десанту операцію з повернення історичних еміратських територій.
Найслабша ланка арабських флотів – це мінні тральщики – всього 5 одиниць, що для такої акваторії замало.
До війни у Затоці, через Ормузьку протоку щоденно проходило близько 150 суден (танкери, контейнеровози). Якщо відновити хоча би третину трафіка – це означає 50 суден. Один конвой – це до 10 суден. Тобто 5, а скоріше 6 конвоїв (в обидва боки) щоденно. У кожному конвої має бути корабель ППО/ПРО (американські та/або японські або навіть китайські есмінці, а також арабські фрегати і корвети з спроможністю ПРО), фрегат(и) або корвет(и) проти берегових протикорабельних ракет, може ще й патрульний корабель/катер (або кілька) проти морських дронів-камікадзе/брандерів, і обов’язково один мінний тральщик. Прикриття з повітря – літаки, гелікоптери, розвідувальні дрони. Також дрони надводні і підводні для пошуку мін (це вже випробовується американцями, європейцями, японцями).
Для розуміння: американці зараз не заводять свої авіаносці у Затоку, а тримають подалі, на безпечній відстані. Але їхні есмінці і менші кораблі є у Затоці. Чекають на ще один авіаносець з ударними гелікоптерами, щоб випалювати іранський берег, попереджаючи будь-які удари по суднах.
Також недалеко від Затоки в Індійському океані зараз пара китайських есмінців – і зрозуміле бажання Трампа їх залучити до конвоїв, тоді звісно малий ризик, що іранці нападатимуть на них. Але чи треба це Китаю – побачимо.
Японці і європейці (у т.ч. українці), звісно, теж можуть допомогти. У першу чергу, як видно зі складу арабських флотів, їм бракує тральщиків (а ті ж японці мають дуже модерні тральщики, тому Трамп на них і тисне). Насправді, міни – далеко не найбльша небезпека, порівняно з ракетами і дронами, бо реально Іран навряд зміг поставити багато мін, але якщо навіть одна міна зупинить один супертанкер – то встане весь конвой.
Чи варто Україні туди посилати свої тральщики (і корвет?), як зараз пишуть мережі – імхо, це політичне питання з багатьма технічними складовими … можливо, разом/у координації з іншими європейцями (британцями? французами?), і на чіткий запит з боку саме арабів, а не лише Трампа?
автор – Dmytro Shulga
