Причиною енергетичного колапсу стали три серії масових атак: 25–27 грудня, 9 січня та 13 січня 2026 року
Саме ці удари призвели до руйнування так званого «великого кільця» генерації.
Основний вогневий вплив припав на ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6. Після атаки 9 січня близько 6 тисяч багатоквартирних будинків одночасно втратили теплопостачання.
Найгірша ситуація склалася на Лівому березі — у Дарницькому, Дніпровському та Деснянському районах. Через конфігурацію мереж і ураження локальних теплоелектроцентралей ці території отримують електроенергію лише на кілька годин на добу, а під час екстрених відключень можуть залишатися без світла по 10–14 годин поспіль.
На відміну від попередніх атак, коли ворог бив по відкритих розподільчих пристроях і трансформаторах, які відносно швидко замінюються, у грудні 2025 — січні 2026 року акцент був зроблений на машинні зали та котельно-турбінне обладнання.
Найпотужніша в Україні ТЕЦ-5 після ударів наприкінці грудня та 9 січня була повністю зупинена на певний період. Крім того, були уражені об’єкти інфраструктури «Нафтогазу», що забезпечують ТЕЦ паливом, через що виник дефіцит ресурсу для виробництва тепла у пікові морози.
У минулі роки ТЕЦ ще мали значний запас міцності та резервних потужностей, але кожне нове влучання поступово послаблювало ключові конструктивні елементи.
Попередні зими часто проходили за відносно м’яких температур +2…–5 °C. За нинішніх морозів зупинка ТЕЦ навіть на 6–12 годин стає критичною: якщо теплоносій не встигають злити, система замерзає, труби розриває — за сценарієм, подібним до алчевської катастрофи.
Рисунок 1 – Схема енергетичного кільця міста Київ (схематично складено автором)
Лівий берег (ТЕЦ-6). Найбільших втрат зазнали Деснянський і Дніпровський райони. Часткова зупинка ТЕЦ-6 призвела до найдовшого періоду повної відсутності опалення.
Центр та Голосіїв (ТЕЦ-5). Тут ситуацію ускладнили пошкодження магістральних тепломереж, які не витримали різких перепадів тиску під час аварійних зупинок станції. ТЕЦ-6 забезпечує теплом величезні масиви Лівобережжя. За температур до –20 °C і після зупинки насосів через обстріли виникла реальна загроза замерзання теплоносія в трубах. Диспетчерам довелося примусово зливати воду з систем опалення тисяч будинків. Навіть частковий запуск станції не означає миттєвого повернення тепла: кожен будинок потрібно повторно заповнювати водою, стравлювати повітря і ремонтувати розриви мереж, що не витримали гідроударів.
Багато вузлів ТЕЦ-6 ще з 2023–2024 років працювали за тимчасовими схемами — через перемички, обхідні врізки та нестандартні рішення. Січневі удари фактично знищили ті елементи, які ще утримували систему в робочому стані. Будь-які відновлювальні роботи постійно перериваються новими атаками: персонал змушений евакуюватися, а пошкодження — фіксувати знову і знову.
Наразі ТЕЦ-6 забезпечує підтримку життєздатності системи, щоб не допустити масового розриву труб, але недостатньо для повноцінного опалення квартир. Більшість споживачів Деснянського та Дніпровського районів переведені на резервні схеми від малих котелень, які не розраховані на такі навантаження.
Рисунок 2 – Кількість будинків, що залишилась без стабільних опалення електропостачання за адміністративними районами Києва, станом на 20 січня 2026 р. (складено автором). Кольором позначено кількість будинків без стабільного опалення, цифрами – без стабільного електропостачання
Система теплопостачання Києва створювалася як одна з найбільших у світі. Те, що десятиліттями вважалося її перевагою — висока ефективність і низька собівартість, — у 2026 році перетворилося на її головну вразливість.
Замість десятків автономних котелень, як у багатьох інших обласних центрах, Київ критично залежить від двох гігантів: ТЕЦ-5 (південний захід) і ТЕЦ-6 (північний схід). Одне влучання в машинний зал ТЕЦ-6 миттєво залишило без тепла Троєщину, Лісовий масив, Оболонь і частину Подолу. Якби ці райони обслуговували 40–50 окремих котелень, для досягнення аналогічного ефекту ворогу знадобилися б сотні ракет.
Невелику котельню можна запустити за кілька годин після ремонту. ТЕЦ — це складний паросиловий цикл: прогрів гігантських котлів і синхронізація турбін з енергосистемою тривають днями. Зупинка такого комплексу спричинила падіння тиску в магістральних трубах діаметром понад метр.
Щоб доставити тепло від двох «циклопів» — ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 — місто оплутує павутина з десятків кілометрів труб. Пошкодження будь-якої ділянки через гідроудари обвалює цілий сегмент мережі. Локально «відрізати» мікрорайон і перекинути тепло з іншої гілки практично неможливо — система на це не розрахована.
Крайня концентрація потужностей у двох точках стала ключовою причиною нинішнього замерзання столиці. Спроба опалювати 3-мільйонне місто з двох вузлів виявилася стратегічною помилкою минулого.
Обидві ТЕЦ будувалися в період активного розширення Києва — коли зводилися масиви Оболоні, Троєщини, Виноградаря.
ТЕЦ-5 «Південна» розташована в урочищі Теличка біля Видубичів. Це найпотужніша теплоелектроцентраль країни. Перший блок на 100 МВт ввели в експлуатацію у грудні 1971 року, а до 1978-го станція вийшла на повну потужність. Водогрійні котли для пікових зимових навантажень добудовували навіть у 1990-х, останній — у 1998 році.
ТЕЦ-6 «Північно-Східна»: перший блок запрацював у 1981-му, другий — у 1982-му. Третій блок почали будувати ще за СРСР, але через фінансову кризу він роками стояв недобудованим і був завершений лише у 2000-х після модернізації.
Гігантські машинні зали та відкриті розподільчі пристрої проектувалися з прицілом на максимальну ефективність, а не на захищеність.
Ще у 2016 році попереджали, що ТЕЦ-5 через масове підключення новобудов працює з перевищенням проєктних навантажень. Радянська логіка виходила з того, що 2–3 великі станції економічно вигідніші за десятки котелень. У результаті виведення з ладу одного об’єкта 1980-х років будівництва у 2026 році залишає без тепла сотні тисяч людей.
Харківська ТЕЦ-5 — фактичний аналог київської. Вона обігрівала 25–30% міста, включно з Олексіївкою та Салтівкою.
У Дніпрі модель була ще більш централізованою: лівий берег залежить від Придніпровської ТЕС, і її зупинка означає миттєвий колапс для сотень тисяч мешканців.
Енергосистема УРСР проєктувалася під фронтальну війну з НАТО, з розрахунком на ППО та масовість. Сценарій багаторічного енергетичного терору високоточною зброєю у проєктах просто не розглядався.
Київ, Харків і Дніпро стали заручниками власної інженерної величі. Тепер ці міста змушені в авральному режимі робити те, що треба було починати ще 20 років тому: розгортати сотні дрібних джерел генерації — газопоршневі установки, малі турбіни та модульні котельні, щоб розбити систему на дрібні, малопомітні для ракет елементи.
Антиподом такої моделі серед великих міст є Житомир. Після 2014 року там послідовно відмовлялися від газової централізації, будуючи мережу малих котелень на біопаливі та встановлюючи газопоршневі установки.
ПРОГНОЗ ЩОДО ВІДНОВЛЕННЯ ЕЛЕКТРО- ТА ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ
Короткостроково (1–3 тижні): ТЕЦ-6 залишатиметься в режимі 25–40% потужності. Це дозволить утримувати мережі від повного замерзання, але не забезпечить стабільне тепло в квартирах. Електропостачання на Лівому березі збережеться в режимі жорстких графіків.
Середньостроково (1–2 місяці): За умови відсутності повторних масованих атак можливе поступове підняття генерації до 50–60% і часткове повернення опалення в більшості будинків. Повна стабілізація малоймовірна без заміни ключового обладнання, яке не виготовляється швидко.
Довгостроково (після завершення опалювального сезону): Реальне підвищення стійкості можливе лише через децентралізацію — запуск модульних котелень, газопоршневих станцій і локальних мікромереж. Без цього наступна зима повторить нинішній сценарій навіть за менших атак. У 2026 році Київ зможе вижити, але не повернеться до довоєнного рівня стабільності без системної перебудови всієї моделі теплопостачання.
автор – Stanislav Ignatiev, асоційований експерт Українського інституту майбутнього, професор Національного університету “Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка”
