Сьогодні все частіше звучить критика західних суспільств за їх лицемірне декларування свободи слова, за яким приховується не менш жорстка, ніж в тоталітарних суспільствах, цензура. Хоча ця критика має під собою підгрунтя у вигляді появи нової “релігії” Заходу – толерування всього без розбору та цензури всього, що не відповідає цій незаперечній доктрині, часто забувають додати, що за неповагу відповідних догм людей на Заході все ще не саджають і не вбивають, як в тоталітарних країнах, а тому ставити їх в один ряд зарано, хоча бити на сполох вже варто.
Також слід розуміти, що проблема не в самих заборонах, які підтримують гомеостаз суспільних відносин, а в тому як вони вливають на загальний когнітивний рівень громадян і через них на відповідний рівень еліти. Важливо, чи достатньо цього рівня, щоб усвідомлювати наявні та нові виклики й знаходити в собі (в окремому індивіді та в суспільстві в цілому) сили і способи змінюватися заради виживання та/або прогресу.
Будь-яке навчання, що біологічної, що штучної, нейронної мережі є буквально її індоктринацією ідеями і практиками того, хто навчає. Це загальний для всіх шлях до розумності. Єдине, що можна зробити на цьому шляху корисного для прогресу, так це закласти в основу навчання схильність до критичного мислення та позитивне сприйняття змін (без чого складно буде навіть просто вижити у “швидкому часі”).
Розумна людина має повсякчас самостійно визначатися з межею толерантності щодо ідей та дій інших, визначаючи серед них ті, які неможна толерувати, бо вони заперечують саму ідею толерантності та необхідність критичного мислення.
автор – Э. Парэссэ
