Відповідь лежить в площині розуміння того, як відбувається прогрес. Думка про те, що прогрес – шалене благо і постійно покращує життя людей надто оптимістична. Таке сприйняття іде корінням в радянський проект, бо більшовики вважали, що вхопили Бога за бороду, освоїли індустріальні технології і тепер все буде експоненційно само собою розвиватися. Аж до яблунь на Марсі. А тих, хто не розділяв цієї квазирелігійної маячні, фізично знищили.
Серед знищених був економіст Микола Кондратьєв, який висунув теорію, що прогрес відбувається циклічно. Кожен технологічний уклад проходить стадії старту, розвитку, піку, кризи і поступового занепаду. Як пори року. Ви можете загуглити і детальніше ознайомитися з теорією Кондратьєва, я скажу лише, що на висхідному такті циклу у світі починаються війни набагато частіше, ніж на спадному.
Причина – у соціальній психології, з чим радянська школа не розбиралася, бо в СРСР був задушений живий соціум. Пострадянські інтелектуали ще досі цідять через губу про «соціальне» як щось не гідне їхньої сонцесяйної уваги.
Так от, коли стартує новий технологічний уклад, обивателі або не помічають змін, або байдужі до них, або налаштовані оптимістично. На початку минулого століття селяни цілком могли радіти появі тракторів замість коней, бо це реально полегшувало роботу. Але вони не могли припустити, що формується індустріальний уклад, у якому їхнє звичайне життя і діяльність стають зайвими. Що сільське господарство також індустріалізується, а їх зженуть з землі і в кращому випадку заженуть в міста на заводи. Ясно, що коли така перспектива стає реальністю, маса людей опираються змінам. Луддити розносять фабрики, селяни повстають з вилами, шахтарі не просто страйкують, а вдаються до самовбивчих дій за обіцянку повернути старі добрі часи.
Люди опираються, тому що з-під них реально вибивають звичну систему життєдіяльності, що прирікає на фізичне невиживання більшу частину популяції. На цьому тлі виникають колективізми токсичного ізводу, групова потреба захистити-відстояти традицію. Кількісно консерваторів завжди більше, ніж інноваторів. Плюс вони не розуміють, що з ними роблять, бо таке видно лише з надсистеми. І демонізують носіїв нового укладу. Але в інноваторів є аргумент непереборної сили: новий технологічний уклад вживає попередню систему, як ресурс. І нема на те ради.
Згодом до конфлікту долучаються еліти попереднього укладу, яким дуже сильно є що втрачати. І починаються різні грейтагени, які радісно вітає паства. При цьому інноватори одною рукою відбиваються від консерваторів, а другою – конкурують між собою за лідерство в новому технологічному укладі. Загалом це – сума гострих конфліктів, що невідворотно виливається у війну. У війні переважно знищуються поборники попереднього укладу, а його еліти сходять зі сцени.
Так що немає особливої різниці між ліваками і праваками на даному етапі, тому що і ті і ті переважно консервативні. Конфлікт розгортається між носіями укладів і мирно він не розрулиться. Ну просто тому що неможливо полюбовно домовитися, що от ми зараз будемо розвиватися і далі процвітати, а ви всі, будь-ласка, помріть, бо ви все одно приречені.
Ага, ще одне. Ця музика буде вічною. Всі люблять згадувати про мишачий рай, бо там експериментально щось було доведено. Але мало хто знає, що в одному з експериментів до раю доточили трубу, звідки віяло свіжим повітрям. Біля виходу з раю зібралися купа молодих самців і дуже рвалися з того раю вирватися і вирушити на пошуки необжитого простору.
Моралі з посту не буде, бо мораль тут не працює.
автор – Катерина ГЛАДКЕВИЧ
