Колись в далекому довоєнному 2018 році я навчався у Франції в акселераторі банку Агріколь. На вулицях ми бачили ось такі дивні електромашинки.
Тоді на одному з сейшенів виступав венчурний інвестор зі Сполучених Штатів, який сказав, що Франції настає кінець, якого вона навіть не помічає. Він сам француз і переїхав до США саме з причин відсутності розуміння керівництвом країни невтішних перспектив економічного розвитку (занепаду) Франції.
Чеки, які виписував Агріколь стартапам на розвиток, впиралися в стелю 10 000 євро. Француз казав, поки ви не стартанете з мільйона на кожну ідею, Франція не має шансів. Навіть США відстають від Китаю по цьому показнику – фінансуванню комерційних ідей.
Чому Китай обігнав увесь світ? Він фінансував і фінансує кожну ідею. А чому? Тому що це нічого йому не коштує. Для фінансування ідей не потрібні ані золото, ані долари. Для фінансування ідей потрібні юані. А звідки беруться юані? Вони створюються комерційними банками, муніципальними банками, регіональними банками, національними банками. Не іноземні інвестиції, не золото резервів, не кредити іноземних банків, не міжнародна допомога валютних фондів, а лише юані!
Ден Сяопін дізнався про цей секрет від керівництва Японії – нові гроші створюють комерційні банки під час видачі кредиту. Щоб пересвідчитися, що такий простий рецепт працює, Ден Сяопін полетів до Сінгапуру. Лі Куан Ю підтвердив цей простий рецепт економічного дива – гроші створюють комерційні банки під час видачі кредиту.
Але цього замало. Банки мають «примусово» роздавати кредити бізнесу у ті галузі, які політичне керівництво вважає за потрібним розвивати. Під час війни це перш за все зброя, металургія, хімпром, текстиль, машинобудування, літакобудування. У мирні часи це майже не змінюється, але додається акцент на мікробізнес, який є драйвером впровадження нових технологій, зайнятості та зростання добробуту широких верств населення.
Збільшення грошової маси шляхом зростання кредитування бізнесу, або як заведено зараз говорити, шляхом зростання капітальних інвестицій не вимагало золота та доларів, достатньо було в банківських кредитних книгах робити записи, а пізніше «малювати» цифри на моніторах банківських компʼютерів.
В той час, коли ФРС вводила обмеження на банківський ринок, коли тисячі американських банків зникали, коли замість дрібних кредиторів на світ зʼявлялися великі фінансові гравці, банківська система Китаю навпаки проходила шлях децентралізації.
Кількість банків постійно зростала і досягла надзвичайного показника в 5 млн відділень! Це приблизно 1 банківське відділення на 200 китайців. Жодна комерційна ідея жодного китайця не повинна була залишитися без фінансування!
Цікавий момент! США та ЄС під час відходу Китаю від радянської моделі єдиного банку, навпаки крокували й продовжують крокувати в бік радянської централізації. Хто виграє – децентралізована фінансова система чи централізована? Поки що мережева банківська модель виграє.
На шляху фінансування бізнес-ідей Америка зупинилися на створенні приватних венчурних фондів. Китай в додаток до приватних фондів створив державні венчурні фонди. Той, хто не зміг отримати кредит під 2-3% річних, був профінансований приватним інвестором. Хто не міг бути профінансований приватним венчурним фондом, був профінансованих державним венчурним фондом.
Наприклад, ви хочете зробити з пустелі місто-сад. Банк скоріш за все не надасть кредит. Приватний венчурний інвестор теж. А муніципалітет, на території якого знаходиться пустеля, сам візьме цей кредит в муніципальному банку і профінансує цей проєкт.
Ви спитаєте – а як же рентабельність? А як же повернення кредиту? А як же інфляція? Такі самі питання були й в Ден Сяопіна. Японські банкіри після значної дози саке посміювалися та знову і знову пояснювали глухуватому китайцю, що банки створюють гроші з повітря. І головна мета економічної політики створити як можна більше капітальних інвестицій в економіці саме з повітря! А збільшення капітальних інвестицій (нових грошей) веде до зростання економіки без зростання інфляції!
А від невдалого проєкту або банкрутства окремого підприємця гроші з економіки не зникають. Вони продовжують там працювати та збільшують споживання та внутрішні інвестиції. Тому і переслідувати банкрута не потрібно, потрібно реструктуризувати його борг під 0-1%, щоб підприємець далі навчався, і чекати, коли в нього виникне нова ідея та видати йому новий кредит!
Ден Сяопін повернувся до Китаю і надав наказ створювати не тільки офіційні банки, а й неофіційних тіньовий банкінг. Мета – постійно збільшувати капітальні інвестиції! Осушення пустелі, металургія, гаджети, електромобілі, космос – все має бути профінансовано! Будь-який комерційний проєкт!
Він памʼятав настанову японців – єдине, за чим потрібно слідкувати, щоб нові створені гроші не йшли на фінансовий ринок, ринок нерухомості та споживчі кредити. Усі нові гроші мають стати капітальними інвестиціями! Правда, про цей рецепт почали забувати наступники Ден Сяопіна.
Здавалось би, нескладна економічна політика, але сам факт створення нових грошей приватними структурами (банками) завжди напружує політиків. Вони завжди хочуть взяти цей процес під контроль, під контроль центральних банків. Усвідомлення керівництвом центральних банків сили створення нових грошей штовхає їх або на злочини привласнення цих грошей, або на гальмування процесу створення. Хоча це виглядає дивно.
Нічого не коштує українській банківській системі профінансувати виробництво десятків мільйонів дронів або виробництво тисяч пікапів. Нічого не коштує Нацбанку запровадити обіг цінних паперів для розрахунку міністерства оборони з виробниками зброї. Потрібне лише політичне рішення радикально збільшити капітальні інвестиції шляхом кредитування виробників ОПК. Та й усіх інших учасників «економічного фронту».
Боюся, що українські банкіри вже розучилися надавати кредити. Депозитні сертифікати розслабили їх. Висмоктування Національним банком під час війни по 200 млрд грн щорічно з бюджету кардинально змінило функцію банківської системи. З джерела фінансування економіки банки перетворилися на утриманця українського бюджету, на утриманця українського платника податків, на утриманця української армії.
Змінити поведінку НБУ міг би комітет з фінансів, але ви знаєте, хто там головує. Також вплинути на монетарну політику міг би уряд, але ви знаєте, з кого він складається.
Тож ми в дупі. Уряд через некомпетентність розраховує на західні гроші. НБУ через свій опортунізм розраховує на гроші бюджету. Армія залишається без належного забезпечення. Війна триває.
автор – Pavlo SEBASTIANOVYCH
