Бенджамін Кук міркує про те, яким міг би бути “залізний купол” над Україною – за зразком ізраїльської системи.
Привіт усім!
Не новина, що цей блог перетворився на «більше», ніж просто особистий блог Тома Купера. Тут публікують матеріали й інші чудові дослідники війни в Україні.
Зараз як «редактор» я прагну публікувати саме те, що пишуть ці дослідники, і саме так, як вони все написали. За винятком випадків, коли я випадково отримую «кращу» інформацію, я рідко щось змінюю.
Те саме буде і зі статтею Бена: опублікую її так, як вона надійшла.
Однак відчуваю, що спершу мушу оприлюднити свого роду «дисклеймер»: ідеї Бена чудові, як і його аналіз, але сумний… ні, трагічний факт, що нинішня українська адміністрація… кгм… «працює» у такий спосіб, а також нинішнє українське військове керівництво… кгм-кгм (мабуть, я сьогодні забагато курив)… «працює» так… що, як на мене, у цій статті описано хіба що ситуацію «а якби».
Тобто те, що навряд чи коли-небудь станеться.
Якщо у когось є сумніви — і для тих, хто вважає, що я постійно «пророкую кінець світу», — дозвольте мені навести два приклади. Один із них — скріншот допису в соцмережі від високопоставленого офіцера ЗСУ:
«Пане президенте Володимир Зеленський,
Я щиро не знаю, що саме Вам доповідають, але інформую: на лінії Покровськ – Костянтинівка без перебільшення повна пізда. І ця пізда наростає вже давно, погіршуючись з кожним днем.
Ті командування, які зараз призначають (чи вже призначили), щоб «виправити невиправне», найімовірніше звинуватять у тій пизді, яка вже відбувається. Лінії бойового зіткнення як сталої лінії — фактично не існує.
Покровськ та Мирноград майже в оточенні. Костянтинівка — у напівоточенні. Противник просувається в напрямку Краматорська та Дружківки.
Проблема збільшувалася ще з минулого року. Про це публічно попереджали, і саме так воно й сталося. Причина цієї проблеми — не новостворені корпуси, які прийняли у спадок провальну обстановку з підпорядкованими неукомплектованими підрозділами, і не ОТУ чи ОСУВ, які останні півтора року фактично не керували нічим, а лише передавали накази «відповідно до наказу з ГШ».
Системна проблема почалася зі стира́ння резервів, масового роздріблення підрозділів по всій лінії фронту, звітів про «взяте село» як про перемогу на тлі провалів цілих напрямків, розподілу мобілізаційного ресурсу “кумам”, а також абсолютної відсутності стратегічного і навіть оперативного бачення театру бойових дій у частини військового керівництва.
Я офіцер, і в мене є поняття гідності. Моя совість чиста. Доповідь закінчив.
Всім офіцерам, які прийняли «правила гри»,- я хуй зна що вам сказати. Я вас не розумію»
Богдан Кротевич
…а ще один – ілюстрація, що візуалізує те, що він описує:
Постійні читачі цього блогу не знайдуть у цьому нічого нового: адже впродовж минулих 12 місяців ми не раз аналізували та пояснювали причини загального занепаду ЗСУ під керівництвом Зеленського/Єрмака та головкома Сирського.
Адже не менше двох десятків контактів у ЗСУ пояснювали нам саме те, що Кротеви зараз опублікував.
… тому, як на мене, нам не варто «дивуватися» щораз більш тривожним повідомленням про прориви російських військ на північно-східному боці Покровського сектора.
Звичайно, ви як читачі завжди можете зробити власні висновки. Особливо «справжні українські патріоти» та «справжні прихильники України за кордоном» можуть негайно проігнорувати все зазначене, оголосити мене російським пропагандистом, пояснити, що я занадто покладаюся на Безуглу та/або Бутусова (або городити інші подібні нісенітниці) — і далі ігнорувати те, що Єрмак і Сирський (зокрема) роблять з Україною та її збройними силами (завжди «від імені президента», «героя Зеленського», звичайно). Ви також можете вчинити як та некомпетентна Ван дер Ляєн: вона наказала журналісту замовкнути, бо «в Росії вас би заарештували» (і це в той момент, коли його саме заарештовували)…
…то чому б комусь слухати якогось незрозумілого австрійця?
…а тепер до теми…
Щит Зеленського: створення масштабованого «Залізного купола» для України
Примітка Бенджаміна Кука: ми не знаємо, коли відбудеться перемир’я або закінчиться війна. Якщо це станеться, ми не знаємо, як довго воно триватиме. Знаємо лише те, що Росія ніколи не перестане прагнути знищити те, що прагне зватися «Україною». А ще я вибрав цей заголовок, щоб пожартувати над Томом Купером! Вибач, Томе.
Часто кажуть, що Україна має стати схожою на Ізраїль — швидко реагувати на удари і бути захищеною «залізним куполом». Це складне завдання, але саме в цьому напрямку, найімовірніше, і рухатиметься Україна. По-перше, на її площі вмістилося б більше 20 Ізраїлів. Тому архітектура «Залізного купола» в пропорції один до одного виходить надто дорогою. Але якщо розділити країну на регіони, кількість необхідних «куполів» зменшиться приблизно до п’яти, кожен з яких матиме зони відповідальності, що перекриватимуть одна одну.
Тут я описую, як могла б виглядати реалістична інтегрована система протиповітряної та протиракетної оборони в ізраїльському стилі для України — не на основі поточних можливостей, а на основі того, що Україні слід побудувати. Мета — створити багаторівневу, стійку національну оборонну мережу, здатну досягти таких цілей:
● Більше 90% відбиття повітряних загроз в основних міських та військових центрах.
● Більше 75% відбиття по всьому регіону.
● Ефективне виявлення та перехоплення ракетних пускових платформ та виробничої інфраструктури.
● Повна здатність до перехоплення балістичних ракет, зокрема систем короткого та середнього радіусу дії.
Архітектура має інтегрувати виявлення, багаторівневе перехоплення й точні удари — як реактивні, так і превентивні. Вона також має включати компоненти, які Україна може виробляти або застосовувати самостійно, а також ті, які потребуватимуть підтримки союзників у найближчому майбутньому.
Функціональна архітектура
1. Виявлення та відстеження
Україна повинна мати можливість самостійно – не покладаючись повністю на дані США чи НАТО – виявляти запуски ракет і БПЛА, відстежувати траєкторії та координувати перехоплення. Система має включати в себе:
● Стаціонарні й мобільні радіолокаційні станції.
● Модулі розпізнавання оптичних, акустичних та електронних сигнатур на основі ШІ.
● Модулі пріоритезації цілей на основі ШІ.
● Підрозділи радіоелектронної боротьби з можливістю виявляти та пеленгувати цілі.
● Транскордонну синхронізацію даних з Польщею, Румунією та країнами Балтії.
● Космічне спостереження національного рівня, у тому числі розміщення корисного навантаження або власних супутників.
2. Оборона внутрішньої зони (високощільні міські та військові цілі)
Мета: перехоплення >90% БПЛА, крилатих ракет, снарядів малої дальності та балістичних ракет.
● Дрони-перехоплювачі з автономним відстеженням цілей та функцією пріоритезації.
● Самохідні автоматичні гармати, важкі кулемети та ПЗРК, інтегровані у мобільні батареї.
● Електромагнітні та лазерні системи протидії БПЛА. (Зараз наявні стаціонарні, у майбутньому можливі мобільні.)
● Ракетні та снарядні батареї малої дальності (наприклад, Iron Dome, NASAMS, C-RAM).
● Системи управління на основі ШІ.
3. Регіональна зональна оборона (широке охоплення стратегічних коридорів)
Мета: перехоплення >75% загроз середньої дальності.
● ЗРК середньої дальності (наприклад, Iris-T SLM, Sky Sabre, NASAMS).
● Мобільні засоби РЕБ/глушіння зв’язку.
● Батальйони дронів-перехоплювачів, адаптовані для патрулювання розширеної зони.
● Літаки з фіксованим крилом та гвинтокрили.
4. Перехоплення далекобійного та балістичного озброєння
Мета: Цілковите перехоплення загроз балістичних ракет, у тому числі класу «Іскандер» та повітряного базування.
● ЗРК далекого радіусу дії (Patriot PAC-3 MSE, SAMP/T).
● Майбутні можливості: перехоплювачі класу Arrow-3 або THAAD.
● Системи управління вогнем на основі ШІ, здатні забезпечити багаторівневу оборону проти балістичних ракет.
Наступальна протиракетна доктрина
Для надійного стримування Україна повинна мати можливість здійснювати реакцію у відповідь на пуски супротивника. Одного лише перехоплення недостатньо. Україна має послабити ворожий ракетний потенціал у самому корені.
A. Ударне озброєння (зі стаціонарних пунктів та мобільних платформ)
● Високоточні ракетні системи класу ATACMS.
● Далекобійні барражуючі боєприпаси з автономним наведенням на ціль.
● Глибока ISR-інтеграція з супутниковими та повітряними засобами НАТО.
● Інструменти на основі ШІ для прийняття рішень щодо знищення.
B. Удари по ВПК (вузли виробництва, зберігання та транзиту)
● Стратегічні ударні дрони з дальністю польоту понад 1000 км.
● Розширені можливості для саботажу, кібератак та ведення вогню на великій відстані.
● Формалізований доступ до даних союзників щодо стратегічних цілей.
Поділ на регіональні зони відповідальності
Україна має розділити свою територію на п’ять регіональних оборонних зон, що перекривають одна одну, кожна з яких зосереджена навколо головного командного центру:
● Північ (Київ)
● Південь (Одеса, Миколаїв, Херсон)
● Схід (Харків, Полтава)
● Центр (Кривий Ріг, Запоріжжя, Дніпро)
● Захід (Львів)
Кожна зона відповідальності має:
● Спеціалізований командний центр протиповітряної оборони.
● Незалежну мережу радарів та засобів виявлення.
● Багаторівневі можливості перехоплення, складські запаси.
● Виробництво, навчання та технічне обслуговування дронів-перехоплювачів.
● Можливості превентивного розгортання для проведення контрсилових ударів.
Ключові моменти
Україна не може побудувати єдину загальнонаціональну систему оборони за типом «Залізного купола». Але натомість вона має розробити низку регіональних центрів протиповітряної та протиракетної оборони. У кожному з цих центрів мають бути всі необхідні компоненти для виявлення, відстеження та перехоплення ракет і БПЛА. Досягнення стану стійкої готовності вимагатиме великої кількості складських запасів. Враховуючи те, що ці «куполи» також сприятимуть обороні Румунії, Польщі, країн Балтії та Європи загалом, фінансовий тягар має бути розподілений між Україною та її союзниками.
Переклад: Катерина Соболева, Антоніна Ящук
Редакція: Антоніна Ящук
Джерело тут
