З новим днем, мої любі
45 днів як ми соромимося радіти
Я все частіше чую і читаю: я не можу більше радіти, як це можливо після Бучі, або війна не час для гумору.
Моє серце стискається вже не тільки болем, а й жалем.
Хіба є інша можливість для радості, крім життя?
Хіба є на годиннику вічності час для гумору?
Радість – це емоція. Це не щось з етики.
Будь які емоції – це частина нашої психіки, частина повсякдення. Якщо ми якісь емоції не проживаємо розумом і тілом, ми накопичуємо іх поза свідомістю і наражаємо себе та оточуючих на вибух. Вибух, що може знести наш захист.
Якщо ми можемо радіти новому дню, сонечку або дощу – ми відчуваємо повноту життя.
Якщо ворог в нас відбирає хоч щось – він просуває свою перемогу.
Радість від запашної кави, звареної без поспіху у моїй зламаній турці (ніяк не куплю нову, не хочу з розетки, хочу з історією:)) – важлива частина мого життя. І коли я готувала дім до війни, я продумала де і як я буду чаклувати з кавою 🙂
Я пам’ятаю моменти страху, коли мене трусило і в голову приходили смішні жарти. І сміх вібрував у тілі на іншій частоті і воно переставали тремтіти.
Здатність висміяти загрозу, мені здається, еволюційний дарунок людству. Бо те, що страшне, знецінюється сміхом і вже не може так лякати. А там, де живе страх, завмирає життя.
Жарти препарують страх, змушують його аналізувати, робити рефреймінг (‘з англ, змінити рамку, тобто рамку сприйняття), роздивлятися з різних боків. А відома, зрозуміла річ вже менше викликає страху.
Зараз нас оточує гумор, часто чорний і це так природньо! Бо гумор – частина захисту нашого єства. Бо кожного дня, кожної хвилини думати про жахіття, що переживають наші люди зараз, це безвідповідально до себе, до близьких та країни.
Спробуйте відчути себе, своє тіло під час різних станів. От я в страху, от я в ненависті, от в мені росте гнів, а оце мені так, коли смішно.
Ви зрозумієте, що ненавидіти і сміятися складніше, а от потрібний нам гнів нікуди не дівається.
Я вже писала, що ненависть спалює душу.
Та ще не писала, що гумор її лікує.
Довіряйте своєму тілу, довіряйте своєму єству. Не треба множити насильства, його зараз і так забагато. Якщо ви не можете сміятися, то і не треба, значить, не час. Не можете дивитися веселі фільми, то й що? Може пізніше. Не слухаєте музику, хоч раніше жили під нею? Це дійсно нормально – змінилося саме буття, то ж і ми по-іншому себе поводимо і відчуваємо.
Але виключити себе з будь-якої радості, це виключити себе з життя.
Не смійтесь у відповідь на сум або горе людини і вам нічого соромитися!
Та це не має відношення до ворога. Сміх, чорний гумор по відношенню до того, хто прийшов тебе вбити – це страшна зброя, що забирає впевненість ворога. Наш сміх, глузування піднімає в рашистах ненависть, а це затьмарює їх розум і вони стають легкою здобиччю вже для іншою зброї.
Пам’ятаєте те не політкоректне “хто не скаче, той москаль”? Досі ображаються.
І хоч я не скакала тоді, бо думала ми близькі люди, а близьку людину не ображають, то тепер я передумала.
І саме сміх може наразити на небезпеку, якщо ви без зброї перед ворогом. Бо задача кожного українця не тільки наближувати перемогу, а і вижити назло ворогу і жити в процвітаючий європейській країні.
Бережіть і цінуйте свою радість, інтегруйте її в нове життя чи в нову країну. Знаходьте нові радощі. Бо це перемога над ворогом!
Смійтесь з мемчиків з бойовими голубами або над повідомленнями як фермери крадуть танки окупантів!
Співайте з Хливнюком і Пінк Флойдом Червону калину, або пісні про любов, якщо це тішить ваше серце.
Бережіть, цінуйте і любіть своє серце, мої любі, воно вже стільки витримало, і ще стільки потрібно пережити ❤️
Робіть все, що дає вам радість і силу! Бо це допомагає наближувати перемогу!
Сміємось і б’ємося разом з нашими героїчними #ЗСУ.
Даруємо радість світу, близьким і далеким дорогим людям!
Обіймаю вас, мої любі ❤️
Все буде Україна!💙💛
Джерело: Facebook
