Джерела багатства сучасного світу.
За даними свіжого щорічного 13-го звіту компанії Altrata «Перепис мільярдерів 2026» («Billionaire Census»), у 2025 році у світі налічувалося 3795 мільярдерів. Їхній сукупний статок становив $15,1 трильйона. Для порівняння, у 2016 році було 2397 мільярдерів із сукупним статком 7,4 трлн. За період 2006–2025 рр. кількість мільярдерів зросла більш ніж на 58%, а їхнє багатство – більш ніж удвічі. У 2025 році 29 найбагатших людей Землі (зі статком $50+ млрд.) мали $4,1 трлн. багатства, або 27% усіх мільярдерів. Для порівняння, у 2017 році їхня частка становила 7,2%. Тоді таких було десятеро. В Америці у 2025 році налічувалося 1265 мільярдерів. Це втричі більше, ніж у Китаї. Найбільше мільярдерів – у сфері фінансів та банківської справи.
Майже 40% мільярдерів володіють повністю або частково компаніями, штаб-квартири яких розташовані за межами країни їхнього проживання. Кожен п’ятий серед мільярдерів народився не в тій країні, де він живе зараз і де він став мільярдером. У США частка мільярдерів, народжених за межами США, становить майже 18%. 60% мільярдерів Лондона були народжені за межами Великобританії. Для порівняння, у Нью-Йорку таких 19%.
Одним із головних драйверів зростання багатства мільярдерів з 2023 року став бум ШІ (AI – artificial intelligence). «Рекордні обсяги приватних інвестицій, виходи компаній на біржу та стрімке зростання ринкової вартості підприємств, що спеціалізуються на штучному інтелекті, породили зовсім нову хвилю мільярдерів, чиї статки сформувалися завдяки фундаментальним моделям, хмарним додаткам, робототехніці та кібербезпеці. Крім того, оскільки статки мільярдерів, як правило, зосереджені в акціях компаній, засновники та великі акціонери провідних світових технологічних компаній стали значними бенефіціарами цього зростання, що безпосередньо призвело до суттєвого збільшення їхнього особистого чистого капіталу», – йдеться у звіті.
У 2025 році близько 5,9 млн. осіб у світі мали особисте багатство понад $5 млн. Загалом ця група людей володіє $116 трлн., що дуже близько до ВВП світу. Частка мільярдерів у цій групі становить мізерні 0,07%, але у них – 13% усього багатства мільйонерів. До групи з надвисоким рівнем достатку (ultra high net worth, UHNW) входить 557 тисяч осіб (понад $30 млн. багатства). Мільярдери становлять 0,7% цієї групи і володіють 24% багатства.
У Європі – 1081 мільярдер (28% від усіх у світі). Їхнє багатство становить $3,7 трлн. Цим людям не страшні ані торговельні та технологічні війни, ані регуляторні бар’єри, ані високі податки, ані інфляція, ані навіть конкуренція з боку малого та середнього бізнесу. На них працюють найкращі у світі консультанти, керуючі активами, інвестиційні фонди. Вони мають прямий доступ до провідних осіб, які приймають рішення у світі. У них є прямі телефони до інсайдерів економічної політики основних країн світу. Це стосується практично всіх мільярдерів світу.
Середній вік мільярдера – 71 рік. ~9% мільярдерів молодші за 50 років, а майже половина – старші за 70 років. 13% мільярдерів – жінки. 62% мільярдерів – це self-made, тобто самі створили своє багатство, а не отримали його у спадок. Близько 30% мільярдерів створили своє багатство на основі успадкованого капіталу. Частка мільярдерів, які успадкували своє багатство, у 2025 році становила 8%, а у 2020 році була 11%.
~73% портфеля середнього мільярдера припадає на акції компаній, які котируються на фондових біржах. Виходить, що мільярдери – найбільші бенефіціари стрімкого зростання котирувань фондових майданчиків. На предмети мистецтва, коштовності, колекції автомобілів припадає менше 2% їхнього багатства.
Соціальна, економічна група «мільярдери» далеко не однорідна. У ній є справжні герої підприємництва. Вони зробили себе самі з нуля. Вони відкрили нові ідеї, продукти, товари чи послуги. Вони створили потужні професійні команди. Вони знайшли ресурси на ринкових умовах, а не в коридорах синдикату «VIP-розпорядників і споживачів чужого». Вони ризикнули всім, що мали, в умовах жорсткої відкритої конкуренції. Новачків на жодному ринку, в жодній країні не зустрічають з розпростертими обіймами, не стелять їм червону килимову доріжку до регуляторів, номенклатурних, політичних шлагбаумів. Новачкам не дають пільгових кредитів, податкових преференцій чи кешбеків. Вони, як піонери бізнесу, часто ступають у невідомість, керуючись унікальною комбінацією своїх знань, розуміння Споживача та чуття. Часто помиляються. Іноді банкрутують і починають з нуля, вірніше – з цінним досвідом скоєних помилок. Таким мільярдерам, власникам і керівникам великого бізнесу – честь і повага.
Є серед мільярдерів й інші. Вони – довгострокові партнери, а часто й господарі VIP-розпорядників чужого. Вони захоплюють контроль над державою, регуляторною та правовою системою, знищують або жорстко обмежують конкуренцію і «доять» споживачів та платників податків, перетворюючи країну на територію для особистого збагачення, для вигоди своєї сім’ї та своєї мережі. Такі мільярдери – не ринкові, а політичні підприємці. Головне джерело їхнього багатства – Держава, тобто ексклюзивний доступ до певних ринків і ресурсів. Дуже часто такі мільярдери є олігархами, феодалами, диктаторами або мафіозі, тому що використовують Державу у своїх корисливих цілях. За допомогою інструментів держрегулювання вони знищують конкурентів, гарантовано мають держзамовлення та місце в держзакупівлях. Руками Держави (без неї це неможливо) вони створюють монополії або олігополії, позбавляючи споживачів свободи вибору або роблячи альтернативні варіанти дуже дорогими та складними.
Отже, сам факт наявності мільярдного статку не є однозначним знаком якості, чесного успіху Підприємця. Важко назвати співвідношення політичних і ринкових мільярдерів, але перші в останні 15–20 років, особливо після фінансової кризи кінця 2000-х, COVID-а та різкого загострення воєнних загроз, торговельних і технологічних воєн. Посилився тиск на центральні банки та уряди захищати своїх, надавати ресурси для «точок зростання» і навіть очолювати технологічну гонку. В умовах технологічної дизрупції та хайпу Держава потурала надуванню бульбашок у різних сегментах економіки. Найнебезпечнішими є процеси на фондових майданчиках, а також боргова бульбашка та турбулентність на ринку нерухомості. Немає сумніву, що політичні підприємці-мільярдери стали частиною синдикату «VIP-розпорядників і споживачів чужого». Вони втягнули у свої сумнівні проєкти центральні банки та уряди, перетворивши себе на антиринкове утворення – корпорації «too-big/important-to-fail» (занадто-великі/важливі-щоб-збанкрутувати). Сьогодні їхні корпоративні проблеми – це вже й проблеми Уряду.
Якщо здування бульбашки ШІ відбудеться до виборів у США в листопаді 2026 року, то в Америці станеться справжній політичний землетрус із високою ймовірністю повноцінної рецесії американської економіки. Ситуацію поглиблює боргова криза США. Загрозу такої фінансової лавини передбачають багато фінансистів, економістів, аналітиків, звертаючи увагу як на історичні паралелі, так і на поточний стан компаній, ціни на які втратили зв’язок із реальністю. Ніхто не знає, коли вона почнеться, скільки триватиме, якої глибини та охоплення буде. Ясно одне: кількість мільярдерів різко скоротиться. Не факт, що покарання понесуть ті самі політичні підприємці, які в рамках синдикату «VIP-розпорядників і споживачів чужого» роздували ці самі бульбашки. Висока ймовірність, що будуть інсайдери, які зуміють до фінансової бурі вийти в кеш або в інші безпечні активи, але коли фондовий ринок, багатство бізнесу скоротиться на $25–30 трильйонів, це на своїх доходах, на своїх гаманцях відчують люди майже в усіх країнах світу.
Ще ніколи ризики Великої глобальної депресії XXI століття не були такими високими. Її активно наближають уряди, які загнали свої країни в борги понад 100% ВВП, які застрягли зі своїми держвидатками на рівні 45–50+% ВВП, які одержавили інвестиційну та інноваційну діяльність, які перетворили Державу на підприємця, грубо порушивши закони економіки. Коли Велика глобальна депресія почнеться, теоретики й жерці Левіафана активно намагатимуться звалити всю вину на жадібних мільярдерів і підприємців загалом, на капіталізм, на вільний ринок. І ось тут дуже важливо бути чесним, принциповим і науково обґрунтованим. Жодна глобальна криза, жодна рецесія, тим більше депресія неможливі без активної участі та авторства Держави. Так буде і цього разу. І якщо історія чогось може нас навчити, то це того, що Держава – ворог економіки, ворог працьовитого Підприємця, ворог Споживача та західної цивілізації. Так-так, частина мільярдерів увійшла з нею у змову, але це точно не підстава відмовлятися від капіталізму на користь соціалізму. Навпаки, сьогодні світ потрібно рятувати від синдикату «VIP-розпорядників і споживачів чужого», які дискредитують ідеї свободи та капіталізму.
автор – Ярослав РОМАНЧУК,
серпень 2026
