ПРО “ГНУЧКУ” ЗАЙНЯТІСТЬ У КИТАЇ

Чер 16, 2026

Згідно з прогнозами аналітичних центрів, до кінця 2026 року чисельність працівників у сфері «гнучкої» зайнятості (також званої нестандартною) в Китаї може досягти 320 мільйонів осіб. Це означає, що «гнучка» зайнятість охопить майже половину (близько 44%) від загальної чисельності зайнятого населення країни, перетворившись із допоміжної форми на одну з основних опор ринку праці.

Згідно з державними документами Китаю, «гнучка» зайнятість – це різноманітні форми зайнятості, відмінні від традиційної моделі з повним робочим днем і постійним трудовим договором. Вона включає:

Індивідуальну трудову діяльність (самозайнятість, фриланс);
Неповну зайнятість і роботу за сумісництвом;
Нові форми зайнятості на онлайн-платформах (зокрема кур’єрів, водіїв таксі та стримерів).

Примітно, що існують розбіжності в методології підрахунку. Якщо аналітичні прогнози називають цифру 320 мільйонів осіб у 2026 році, то офіційні державні дані наразі оперують базовим показником понад 200 мільйонів осіб (із зафіксованим зростанням у останні роки). Для розуміння масштабу: у 2021 році, за дослідженнями, кількість неформально зайнятих уже становила 200 мільйонів, у 2024 році – 240 мільйонів, а у 2025 році – 280 мільйонів.

Але хто ж складає цей багатомільйонний пул працівників? Згідно зі звітами, переважно це представники сфери послуг і цифрових платформ:

Працівники сфери послуг і клінінгу: 46,8 мільйона осіб (+4%);
Кур’єри та доставники їжі: 15,9 мільйона (+6%);
Водії таксі та сервісів виклику: 37,24 мільйона;
Водії вантажного транспорту: 18,13 мільйона;
Інтернет-стримери (блогери, творці контенту): 17,46 мільйона.

Тут є ще один важливий момент: часто плутають поняття гнучкої та неформальної зайнятості. «Гнучка» зайнятість (灵活就业) в Китаї – це широке офіційне поняття, що використовується в державній статистиці. Воно описує будь-яку зайнятість, яка не вписується у стандартну модель. За коментарями експертів, Китай для зручності уніфікував поняття «неформальної», «нестандартної» зайнятості тощо в термін «гнучка зайнятість». По суті, це «парасольковий термін», який охоплює і кур’єрів, і таксистів, і стримерів, і багатьох інших працівників платформ.

Неформальна зайнятість (非正规就业) – це вже юридичне поняття, яке описує ситуацію, коли людина фактично працює на підприємстві, має робоче місце і підпорядковується правилам, але між сторонами не укладено письмового трудового договору. Така зайнятість часто залишається «в тіні» з точки зору прав і соціальних гарантій.

ПРОБЛЕМИ СПРИЙНЯТТЯ: ЯК НЕ ПЛУТАТИ ГНУЧКУ ЗАЙНЯТІСТЬ ІЗ БЕЗРОБІТТЯМ

Ключова проблема, пов’язана зі зростанням «гнучкої» зайнятості (в побуті часто вживають термін «неформальна зайнятість»), полягає в нерозумінні самого терміна. В суспільній свідомості часто існує розрив між його офіційним визначенням і сприйняттям. Багато хто схильний вважати «неформальну зайнятість» синонімом «безробіття» або «відсутності стабільної роботи». Таке сприйняття може викривляти картину ринку праці та породжувати недовіру до статистики.

Це нерозуміння посилюється окремими випадками. З’являлася інформація про можливі приписки випускників до категорії «неформально зайнятих» з метою покращення статистики працевлаштування в деяких навчальних закладах (у Китаї виші зазвичай публікують відсоток працевлаштованих випускників, що впливає на їхній рейтинг). Такі дії, якщо вони мають місце, ще більше розмивають межу між поняттями «зайнятий» і «безробітний», знижуючи довіру до реальних даних.

ГОЛОВНЕ ПИТАННЯ: ЯК ЗАХИСТИТИ ПРАВА «ГНУЧКОГО» ПРАЦІВНИКА

Основний виклик, пов’язаний зі зростанням неформальної зайнятості, полягає в забезпеченні соціальних прав цих працівників. Дослідження показують, що хоча рівень базового медичного страхування серед них доволі високий (91,5%), а страхування від нещасних випадків охоплює 86,2%, ситуація з довгостроковими гарантіями є гіршою. Лише 42,3% неформально зайнятих впевнені у своєму пенсійному забезпеченні.

Фактично склалася ситуація, коли середній рівень доходу в цій сфері може бути відносно прийнятним, тоді як система соціального забезпечення та довгострокові кар’єрні перспективи відстають. Багато хто чув, що ті ж доставники їжі можуть непогано заробляти, але це лише одна сторона — інша полягає в роботі на виснаження та невизначеності майбутнього.

Крім того, існує проблема, коли роботодавці можуть ухилятися від надання соціальних гарантій. І хоча самі працівники не завжди наполягають на їх отриманні, важливо, щоб таке ухилення з боку роботодавців було недопустимим.

ВИСНОВОК

«Гнучка» зайнятість у Китаї перестала бути нішевим явищем і перетворилася на значний сегмент ринку праці, що охоплює десятки мільйонів людей. Це потребує пильної уваги держави.

Основними завданнями є:

чітке розмежування статистики та недопущення розмивання понять;
подолання розриву між офіційним визначенням і суспільним сприйняттям;
і, найголовніше, забезпечення соціального захисту цієї величезної групи працівників, яка стала однією з рушійних сил економіки.

Дякую свіжому звіту 《2025中国蓝领群体就业研究报告》 (Дослідницький звіт про зайнятість «синіх комірців» у Китаї за 2025 рік).

І на завершення:

У 2024 році чисельність «синіх комірців» у Китаї досягла 425 мільйонів осіб. Загальна кількість стабілізувалася, але темпи зростання сповільнилися. Водночас у висококваліфікованих сегментах (наприклад, сфера оздоровчих послуг і домашнього менеджменту) зростання становило 15%, що значно перевищує темпи в кур’єрській доставці.

Серед інтернет-стримерів сформувалася «піраміда»: понад 90% перебувають у нижній її частині та змушені працювати надмірно (до 12 годин на день), щоб заробити.

У промисловості, інфраструктурі та логістиці прискорюється автоматизація: прості фізичні роботи зникають, тоді як попит на технічних спеціалістів у сфері «зеленої» енергетики зростає більш ніж на 20% щорічно.

З урахуванням скорочення працездатного населення на 6 мільйонів осіб щороку та рівня автоматизації понад 59%, очікується, що до 2030 року чисельність «синіх комірців» скоротиться до 380–400 мільйонів. При цьому частка висококваліфікованих робочих місць перевищить 60%, формуючи модель «зменшення кількості при зростанні якості» (量减质升).

У промисловості відбувається те саме, що раніше сталося в армії: навіть на базові посади потрібні освічені працівники, здатні працювати зі складною технікою.

Водночас суттєво скоротився розрив у доходах між «білими» та «синіми комірцями»: різниця зменшилася на 32,7% — з 3344 юанів у 2013 році до 2250 юанів сьогодні.

Деякі відповідні політики щодо «синіх комірців» у Китаї (2023–2025)

Таблиця демонструє 5 ключових державних документів, спрямованих на захист прав працівників:

Грудень 2023 — Міністерство людських ресурсів і соціального забезпечення: посилення стандартизації ринку праці, акцент на гнучкій зайнятості
Червень 2024 — Управління ринкового нагляду: покращення партійного обслуговування для кур’єрів доставки (інтеграція з розвитком компаній)
Вересень 2024 — ЦК КПК і Держрада: стратегія пріоритету зайнятості, вирішення структурних дисбалансів на ринку праці
Листопад 2024 — Всекитайська федерація профспілок: керівництво щодо захисту прав працівників нових форм зайнятості (оплата, відпочинок, безпека)
Січень 2025 — 8 відомств: покращення умов праці для кур’єрів (паркування, харчування, доступ до житлових комплексів)

Чотири аспекти трансформації сприйняття

Показує, як змінюється ставлення до «синіх комірців» у китайському суспільстві:

1. Корпоративна гуманістична практика

Meituan: програма захисту 8 млн кур’єрів у 3000 містах
SF Express: програма для 200 000 кур’єрів
Didi: підтримка 126 000 дітей водіїв

2. Реконструкція суспільного сприйняття

Зростання акаунтів «синіх комірців» на Douyin/Kuaishou: +210%
Хештег «Неймовірні майстри»: 12 млрд переглядів
Контент про робітничі професії отримує на 30% більше лайків, ніж про «білих комірців»

3. Культурне вираження

43% кур’єрів покоління 95+ діляться своєю роботою в соцмережах
Книга «Поет доставки» Ван Цзібін: понад 100 000 проданих примірників
Будівельники у «світловідбивних жилетах» стали модним трендом

4. Визнання соціальної цінності

Рівень поваги до професій «синіх комірців» зріс з 4,2/10 (2018) до 7,1/10 (2023)
82% вважають, що технічні працівники заслуговують на такий самий статус, як і офісні співробітники

Масштаб зайнятості основних груп «синіх комірців» (у десятках тисяч осіб)