У неділю, 8 червня 2026 року, в Перу відбувся другий тур президентських виборів, у якому змагалися права кандидатка Кейко Фухіморі та лівий кандидат Роберто Санчес.
Попередній підрахунок 100% бюлетенів засвідчив технічну нічию, однак із мінімальною перевагою Санчеса. За даними компанії Datum, Санчес набирає 50,14% проти 49,86% у Фухіморі; згідно з опитуванням Ipsos — 50,3% проти 49,7%. Офіційне опрацювання бюлетенів триває, остаточні результати ще не оголошені.
Ці вибори були вкрай запеклі за рівнем напруги та втручання зовнішніх і, навіть потойбічних, сил. США та Китай змагалися впливами на політичний клас Перу. Купувалися медіа та розгорталися шаленні ІПСО та прапагандистські кампанії.
Фігуранти навіть зверталися до шаманів для отримання заступництва духів. Наприклад після першого туру деякі перуанські шамани влаштували на березі Тихого океану ритуал, щоб передбачити результати виборів президента. За підсумками голосування духів, ставки зроблено на Кейко Фухіморі. Видно щось в них пішло не так, або результат виявиться не остаточним…
Переможець цих виборів стане лише третім всенародно обраним президентом із восьми глав держави, які правили Перу з 2016 року. Решта обіймали вищу посаду в порядку конституційного заміщення — після імпічментів або відставок своїх попередників. Для Кейко Фухіморі це четверта спроба прийти до влади: вона тричі брала участь у президентських виборах і всі три рази програвала в другому турі з мінімальним відривом. У 2011 році вона поступилася Ольянті Умалі (51,5% проти 48,5%), у 2016-му — правоцентристу Кучинські (50,12% проти 49,88%), а в 2021-му — Педро Кастильйо (50,1% проти 49,9%).
Вибори проходять за кількома ідеологічними вододілами. Це конкуренція між моделями розвитку — чинною ліберальною, яка забезпечує Перу високі макроекономічні показники з 1990-х років, і більш соціально орієнтованою. Також це політичне протистояння між політичною елітою, зосередженою в столичній Лімі, та «глибинним Перу» — індіанськими департаментами півдня та Сьєрри. Три перші місця в країні за кількістю виборців посідають «праві» Ліма (понад 8,6 млн), Ла-Лібертад і П’юра (по 1,5 млн). У лівих найбільші бастіони — Арекіпа і Кахамарка (по 1,2 млн), а також Куско (близько 1,1 млн).
Одне з головних питань на тлі цих виборів — чи припиниться парламентське «полювання» на президентів, яке тривало в Перу останні 10 років. З 2016 року від влади були відсторонені або пішли самі 6 президентів. Найдовше протрималася Діна Болуарте — майже три роки, найменше — Мануель Меріно, лише п’ять днів. Коріння ситуації — в краху системи політичних партій з 1990-х років, спричиненому частково нездатністю партій адаптуватися до нових умов, а частково — політичним «цунамі» після приходу до влади Альберто Фухіморі в 1990 році.
У 1980-ті традиційні партії Перу — APRA, «Народна дія», PPC та «Об’єднані ліві» — сукупно отримували понад 80% голосів, домінували в парламенті та забезпечували президентам надійний тил. Однак після авторитарного правління Альберто Фухіморі (1990–2000), яке підірвало інститути та систему стримувань і противаг, стара партійна система зруйнувалася. До виборів 1995 року частка традиційних партій у парламенті скоротилася з 75% до 14%. Якщо президенти після 2000 року — Толедо, Гарсіа та Умала — змогли завершити свої мандати завдяки відносно великим парламентським фракціям, то з 2016 року президенти стали легкою мішенню для опозиції.
Конгрес у новому скликанні повернеться до історичної двопалатної структури, що за логікою має ускладнити процедуру імпічменту. Крім того, як праві, так і ліві фракції, ймовірно, укладуть пакти про керованість — по суті, про підтримку майбутнього президента на випадок спроб його відсторонення від влади. Таким чином, попри мінімальний розрив між кандидатами, головним підсумком виборів може стати не стільки ім’я переможця, скільки відповідь на питання, чи вдасться Перу вийти з десятирічного циклу політичної нестабільності та парламентських криз.
огляд зробив Віталій КУЛИК
