З 30 травня по 3 червня 2026 року президент М’янми Мін Аун Хлайн здійснив свій перший офіційний візит до Індії після приходу до влади на запрошення прем’єр-міністра Нарендри Моді. Візит розпочався з прибуття делегації до Гаї (штат Біхар) та переговорів у Нью-Делі. Цей захід ознаменував новий етап у двосторонніх відносинах, які до цього обмежувалися лише короткою зустріччю лідерів на полях саміту ШОС у Тяньцзіні 31 серпня 2025 року. Незважаючи на міжнародну критику на адресу м’янманської військової хунти після подій 2021 року, Індія продемонструвала прагматичний підхід, керуючись власними стратегічними інтересами в регіоні. Для М’янми, яка опинилася в дипломатичній ізоляції з боку західних країн, Індія залишається важливим партнером, що забезпечує економічні зв’язки та політичну підтримку.
Сторони обговорили широкий спектр питань: від торгівлі та енергетики до безпеки та видобутку рідкісноземельних металів. Двосторонній товарооборот у 2025-2026 фінансовому році вже досяг 1,95 млрд доларів США. Нью-Делі та Нейп’їдо налаштовані значно збільшити цей показник, поглиблюючи економічне та інфраструктурне співробітництво.
Індія значною мірою залежить від поставок магнітів із рідкоземельних металів із Китаю, на який припадає 80-85% її потреб у цій сфері. Оскільки Пекін нещодавно запровадив жорсткі обмеження на експорт перероблених рідкоземельних металів, Нью-Делі активно шукає альтернативні джерела. Щоб зменшити цю залежність, уряд Індії схвалив пакет заходів вартістю близько 800 млн доларів США для стимулювання вітчизняного виробництва постійних магнітів. Однак для створення повного виробничого циклу Індії потрібні надійні джерела сировини. У цьому контексті М’янма стає ключовим партнером.
Ще у вересні 2025 року, за даними Reuters, Індія за сприяння Армії незалежності Качина (KIA) — одного з найвпливовіших етнічних повстанських угруповань М’янми — розпочала роботу з отримання та тестування зразків рідкоземельних мінералів. Копальні на північному сході М’янми, що контролюються KIA, вже постачають важкі рідкоземельні метали Китаю. Тепер міністерство гірничодобувної промисловості Індії доручило державним і приватним компаніям зібрати та транспортувати зразки для тестування в індійських лабораторіях на вміст важких рідкоземельних елементів, необхідних для виробництва магнітів для електромобілів. Офіційні особи KIA підтвердили, що розпочали збір зразків для Індії та погодилися оцінити можливість великих поставок.
Другим стратегічним напрямком стало прискорення реалізації Багатоцільового транспортного коридору “Каладан” (KMTTP). Цей проєкт має критичне значення для забезпечення надійного зв’язку між основною територією Індії та її північно-східними штатами. Єдиною наземною артерією, що зв’язує ці штати з рештою країни, є вузький Сілігурійський коридор (“куряча шия”), вразливий до політичної нестабільності, природних катаклізмів та логістичних заторів. Коридор “Каладан” покликаний створити альтернативний маршрут, дозволяючи доставляти вантажі морем і річкою через територію М’янми. Повний введення проєкту в експлуатацію заплановано на 2027 рік. Запуск коридору скоротить відстань між столицею Мізораму Аіджалом і Калькуттою на 700 км, що дасть потужний імпульс розвитку торгівлі та регіональній інтеграції.
Важливим аспектом переговорів стали питання безпеки. М’янма надала Індії гарантії, що її територія не використовуватиметься для діяльності, спрямованої проти індійських інтересів. Це особливо актуально з огляду на активність повстанських угруповань у прикордонних районах. Для Індії північно-східні штати залишаються зоною підвищеної складності через присутність різних сепаратистських рухів. Співпраця з Нейп’їдо в питаннях безпеки дозволяє Нью-Делі більш ефективно контролювати ситуацію в регіоні. Водночас слід зазначити, що влада М’янми сама не дуже контролює прикордонні з Індією райони, тому Нью-Делі, ймовірно, доведеться додатково домовлятися з м’янманськими повстанськими угрупованнями.
Візит Мін Аун Хлайна до Індії став демонстрацією зростаючого впливу Нью-Делі в Південно-Східній Азії та черговим підтвердженням прихильності Індії політиці “Дій на Сході” (Act East), спрямованій на поглиблення зв’язків з країнами регіону. М’янма, яка має спільний кордон з Індією завдовжки понад 1600 км, відіграє ключову роль у цій стратегії як міст між Південною та Південно-Східною Азією. Реалізація досягнутих домовленостей у найближчі роки може суттєво змінити баланс сил у регіоні Індійського океану та Південно-Східної Азії.
джерело – “Взгляд из Китая”
