Близько 80% нафтового експорту Казахстану проходить через Росію, а перебої на маршруті 2026-го року змушують скорочувати видобуток. Серпневі затримки у турецьких протоках додали до цієї залежності ще один вразливий вузол. Водночас альтернативні маршрути через Азербайджан і Китай поки не можуть повноцінно замінити КТК. Поставки через Каспій залишаються невеликими, а збільшення експорту до Китаю означатиме нову залежність від одного великого покупця та втрату європейського ринку.
Казахстанський експерт та співзасновник політичної форсайт-агенції Nightingale Int Ельданіз Гусейнов розповів для TransCaspianUA як Казахстан виходить із цієї ситуації та що слід робити країні.
1. Чотири дні очікування танкерів із казахстанською нафтою на прохід через турецькі протоки показали, що Казахстан має вразливі місця не лише на рівні Каспійського трубопровідного консорціуму, а й уже після виходу нафти з Новоросійська. Наскільки серйозною проблемою для Казахстану ви вважаєте залежність від усього цього логістичного ланцюга?
Проблема серйозна, і її структура важливіша за її глибину. Між свердловиною в Тенгізі та покупцем в Італії стоять чотири незалежні вузли. Трубопровід Тенгіз-Новоросійськ протяжністю 1 511 км. Виносні причальні пристрої біля Південної Озереївки. Готовність судновласників і страховиків працювати в північно-східній частині Чорного моря. Режим проходу Дарданелл і Босфору. Кожен вузол здатен самостійно зупинити потік.
Буферів практично немає. У разі обмеження експорту Казахстан знижує видобуток як технологічний захід, щоб не переповнити сховища. У 2026 році це відбувалося тричі.
Серпневий епізод з протоками додав вузол, де Казахстан взагалі не є стороною жодної угоди. Конвенція 1936 року зобов’язує Туреччину тримати протоки відкритими для торговельного судноплавства і водночас залишає їй повноваження з управління безпекою навігації. Астана в цій конструкції не бере участі.
Водночас важливо точно описати сам епізод. Повної зупинки не було: судна, що прямували до болгарських, румунських, грузинських і турецьких портів, продовжували рух. Підтверджень того, що у проході було відмовлено конкретно танкеру, зафрахтованому для перевезення казахстанської нафти з терміналу КТК, немає. Судно Aegean Dream простояло 4 дні. Йдеться про ризик затримки, і цього достатньо, щоб зірвати графік наливу.
Масштаб видно з річних показників. У 2025 році Казахстан видобув 99,55 млн тонн і експортував 78,7 млн тонн. План на 2026 рік знижено зі 100,5 до 98 млн тонн, втрату міністр енергетики оцінив приблизно у 5 млн тонн. Це властивість експортної моделі.
2. КТК залишається головним маршрутом експорту казахстанської нафти, і його пропускна здатність незрівнянно більша за нинішні можливості альтернативних маршрутів. Наскільки реалістично в найближчі роки істотно збільшити обсяги поставок через Азербайджан та Транскаспійський маршрут?
Нафтопровід Баку-Тбілісі-Джейхан (БТД) сам по собі не є обмеженням. Його пропускна здатність перевищує 50 млн тонн на рік. Вузьке місце розташоване раніше – у казахстанському порту Актау та каспійському танкерному флоті.
Фактична динаміка негативна. Постачання з Актау в напрямку БТД впали у 2025 році на 11% – до 1,263 млн тонн. За січень-червень 2026 року становили 704 тис. тонн проти 785 тис. тонн роком раніше. КазМунайГаз (державна нафтогазова компанія) при цьому планує зростання на 31% – до 1,7 млн тонн за підсумками року. Азербайджанські джерела називають 2,2 млн тонн у 2026 році та до 7 млн тонн до 2027-го. Плани зростають, але відвантаження знижуються.
Природу обмеження добре видно в одній деталі. Перевезення з Актау за перше півріччя 2026 року зросли до 1,095 млн тонн з 0,982 млн тонн, і КазМунайГаз пояснює приріст поверненням до роботи танкерів Taraz і Liwa після модернізації. Річний приріст маршруту забезпечили всього два судна.
Потужність порту Актау з перевалки нафти ж оцінюється у 7,5 млн тонн на рік. Додається й вимога до якості. У 2025 році відвантаження Тенгізшевройлу (найбільша нафтова компанія Казахстану з 75% західних інвестицій) в напрямку БТД зупинялися через перевищення вмісту органічних хлоридів у сорті Azeri BTC.
Маршрут Баку-Супса має проєктну потужність 7,5 млн тонн на рік. Азербайджан і Грузія підписали угоду про її повернення в експлуатацію у травні 2026 року. Тут є окрема обставина, про яку зазвичай не говорять. Супса розташована на чорноморському узбережжі Грузії, тобто цей маршрут ті самі протоки не обходить.
3. Наскільки Казахстан сьогодні залежить саме від стабільної роботи КТК? Чи можна говорити про те, що навіть за відсутності проблем безпосередньо на території Казахстану зовнішні чинники здатні створювати проблеми для казахстанського видобутку?
Так, і підтверджень цьому три за неповні вісім місяців. Січневе обмеження роботи виносних причальних пристроїв (ВПП) після атак безпілотників, липнева зупинка після ударів по танкерах 17–20 липня, серпнева затримка у турецьких протоках.
Взаємозалежність щільна. Через КТК проходить близько 80% казахстанського нафтового експорту. Казахстанська нафта ж становить близько 90% обсягу самого КТК. Водночас близько 75% експорту трубопроводу цього року спрямовувалося до країн ЄС, а Казахстан забезпечив 9,6% імпорту нафти та нафтопродуктів Європейського Союзу в першому кварталі 2026 року, увійшовши до трійки найбільших постачальників.
Безпека акваторії визначає поведінку судновласників і ставки воєнного страхування. Поведінка судновласників визначає наявність тоннажу біля терміналу. Режим проходу проток визначає, чи прибуде зафрахтоване судно вчасно. Відсутність судна означає переповнення берегових резервуарів і зниження видобутку на Тенгізі, Кашагані та Карачаганаку (найбільші родовища Казахстан).
Після ударів 30 липня по NISSOS SIFNOS біля ВПП-3 та по MARATHI за шість морських миль від берега КТК кілька разів призупиняв операції. 4 серпня група FESCO припинила роботу в районі, а одному продавцю CPC Blend знадобилося кілька спроб, щоб знайти судно під партію. Адміністративні обмеження знімаються за дні, оцінка ризику судновласником змінюється повільніше.
За повідомленнями, Україна після звернення віцепрезидента США погодилася не атакувати інфраструктуру КТК і судна, що не належать Росії та не перевозять російську нафту. Туреччина просуває синхронний мораторій на удари, що озвучив міністр закордонних справ Хакан Фідан. Казахстан перебуває наприкінці ланцюжка і не завжди може бути представлений у жодній точці, де ухвалюють ці рішення.
4. Чи можна вважати нинішню ситуацію стимулом для Казахстану прискорити диверсифікацію нафтового експорту? І який із альтернативних маршрутів потенційно здатний стати найважливішою заміною КТК у довгостроковій перспективі?»
За технічною ємністю перше місце посідає китайський напрямок. 31 липня 2026 року КазМунайГаз і китайська CNPC заявили про плани збільшити пропускну спроможність ділянки Атирау-Кенкіяк до 15 млн тонн і Кенкіяк-Кумколь до 20 млн тонн на рік. Строки реалізації не назвали. Сторони лише розпочинають розробку техніко-економічного обґрунтування. За перше півріччя 2026 року через маршрут Атасу-Алашанькоу перевезли 5,696 млн тонн, з яких на казахстанський експорт припало 659 тис. тонн. Ціна китайського варіанта – зменшення диверсифікації і втрата доступу до європейського ринку.
Транскаспійський коридор і Баку-Тбілісі-Джейхан зберігають доступ до європейського ринку та політично є пріоритетними для Астани, Брюсселя і Вашингтона. Але існують серйозні обмеження у вигляді перевезення нафти через Каспій до Баку. Більше того, частина нафти через БТД може перевантажуватися до Ізраїлю, нафтопереробні потужності якого також зазнають атак з боку «Хезболли» та Ірану, як це сталося на початку конфлікту.
