Понад 15 тисяч найманців приєдналися до лав Росії для боротьби проти України. Їх географія широка і охоплює майже всі континенти, за винятком Антарктиди. Росія активно та постійно нарощує свої зусилля з вербування – лише в Африці за перші 6 місяців 2025 року Росія завербувала більше людей, ніж за весь 2023 і 2024 роки. Ми проаналізували тисячі списків найманців та навіть окремі справи, надані проектом «Хочу жити», і дійшли висновку, що використання Росією найманців зростає у всьому світі. Це вказує на ширшу тенденцію в російській армії у 2025 році, оскільки вона все частіше шукає ресурси за межами традиційного вербування контрактників у економічно депресивних регіонах Росії.
Враховуючи, що в деяких записах відсутні ключові деталі, такі як повні імена або країна походження, для забезпечення точності ми включили лише ті справи, що містять повну інформацію, що дозволило нам виключити дублікати та віднести осіб до конкретних країн. Як наслідок, реальна кількість найманців, ймовірно, вища за цифри, представлені тут.
Зміст:
I. Географія вербування
II. Доля найманців
III. Тенденції та наслідки
I. Географія найманців
Склад найманців Росії з Африки та Близького Сходу географічно різноманітний, але Єгипет виступає головним постачальником. З понад 1200 розглянутих записів 291, тобто приблизно 25%, ідентифіковані як єгиптяни. Хоч список ще неповний, дані свідчать, що єгиптяни становлять найбільшу частку добровольців.
Це не дивно. Як третя за чисельністю населення країна Африки, Єгипет має давні зв’язки з Росією, що сягають радянської ери. З часом ці зв’язки посилювалися через взаємні економічні інтереси, включаючи туризм і будівництво АЕС, яку підтримує Росія.
Хоча єгиптяни домінують у списку, дві західноафриканські країни, Камерун і Гана, слідують за ними з 199 і 180 задокументованими випадками відповідно. Жодна з них не має глибоких політичних чи військових зв’язків із Москвою, на відміну від Малі чи Центральноафриканської Республіки, де Группа Вагнера, а тепер і Російський африканський корпус, діяли протягом багатьох років. Натомість вербування там, схоже, рухається агресивними кампаніями Росії, яка пропонує бонусі за підписання контракту, еквівалентні десятирічній зарплаті середнього працівника.
Наша команда також підтвердила ранні повідомлення про участь єменців, ідентифікувавши щонайменше 49 громадян. Як і в інших випадках, багатьох із них залучили не лише через пряме військове вербування, але й через оманливі обіцянки цивільної роботи.
Ще одне значуще відкриття – це розбіжність між Іраком та Іраном: 85 іракців порівняно з лише 6 іранцями. Незважаючи на тісне партнерство Москви з Тегераном, дані свідчать, що Іран був набагато менш терпимим до вербувальних зусиль, ніж Ірак.
Ми також були вражені обмеженою кількістю випадків із Центральноафриканської Республіки, попри довготривалу присутність і вплив Росії там. У Малі, де також активний Африканський корпус, лише 38 осіб були задокументовані як такі, що приєдналися до російської армії – лише на дві менше, ніж в Алжирі.
Щодо своїх розмірів, Гамбія є винятком: 42 підтверджені випадки в країні з усього 2,7 мільйонами населення. Для порівняння, Єгипет забезпечує найбільшу загальну кількість, але з населенням понад 115 мільйонів його пропорційна частка набагато менша.
II. Доля найманців
Ми проконсультувалися з проектом «Хочу жити», який відстежує військовополонених з усіх країн, що воюють за Росію, щоб перевірити, чи є відповідні записи. Їхні дані підтвердили кількох осіб, занесених у Росії як зниклі безвісти – найманців, які приєдналися в надії заробити грошей, але зрештою зникли.
а) Справа 1: Російські записи про зниклих безвісти включають єгиптянина Аль-Худі Амра Ашрафа Абдельбарі, народженого 8 липня 1989 року. Він підписав контракт з російською армією і служив у 2-й окремій мотострілецькій бригаді. Згідно з записом, він зник безвісти поблизу Верхньокам’янки під час штурму позицій українських сил. Деталі бою свідчать, що він пересувався пішки під час атаки і зник після удару боєприпасом, скинутим з БПЛА, 11 липня 2024 року близько 03:45.
б) Справа 2: Єгиптянин Салама Абду Аттіа Абду Хамад, народжений 2 травня 1988 року, також служив у 2-й окремій мотострілецькій бригаді. Згідно з записами, він зник безвісти поблизу Білогорівки під час пішої атаки. Деталі бою вказують, що він потрапив під артилерійський обстріл і зник о 19:00 17 лютого 2024 року.
Що об’єднує ці дві справи, та решту набору даних з 3081 записом про найманців з усього світу, так це те, що переважна більшість рекрутів призначаються на піхотні, штурмові чи інші передові бойові ролі. Це свідчить про те, що, незважаючи на обіцянки Росії про небойові посади під час вербування, такі гарантії рідко дотримуються. Найманці майже напевно опиняються на передовій, часто в пішому строю, беручи участь у штурмах українських позицій.
III. Тенденції та висновки
Найважливішою частиною нашого розслідування є не окремі випадки, а загальні тенденції, які нам вдалося виявити. Зокрема, дані вказують на те, що вербування в Африці та на Близькому Сході стрімко прискорюється.
Завдяки 1045 записам, що містять дати підписання контрактів, ми виявили наступне: у 2023 році було підписано 146 контрактів; у 2024 році – 248 контрактів; а лише за перші шість місяців 2025 року ми ідентифікували 651 випадок – це більше, ніж загальна кількість за 2023 і 2024 роки разом узятих.
Наша команда спостерігає цю тенденцію не лише в зусиллях Росії з вербування за кордоном, але й всередині країни, зокрема в слідчих ізоляторах та серед нелегальних мігрантів. Це підтверджує наші попередні висновки про зростання проблем із традиційним внутрішнім вербуванням до російської армії.
На цьому етапі ми не можемо надати точну кількість найманців, але оцінки перевищують 15 000 осіб, причому вербування продовжує розширюватися у 2025 році. Окрім тисяч північних корейців та кубинців, Росія все частіше цілиться на вразливі групи населення в «Глобальному Півдні», пропонуючи обіцянки легких грошей, романтичних стосунків, російського громадянства та інших стимулів для виконання квот вербування, встановлених Генеральним штабом. Наша команда вважає, що досягти цих цілей стає все складніше, що вказує на ширшу проблему, подібну до тієї, що була в України минулого року, коли недобір призвів до браку живої сили. Для Росії стабільне вербування є важливим для підтримки операцій – це метрика, яку наша команда продовжуватиме уважно відстежувати.
автор – FRONTELLIGENCE INSIGHT
Переклад ПолітКому
