“Можна інвестувати кудись мільйон доларів, а можна віднести в казино. Так от зараз ми мобілізуємо людей “в казино”, —
абсолютно геніальне порівняння свідка дій штурмових полків “Х” щодо комплектування “штурмовим військ” замість регулярних.
Л – логіка.
Маємо 250 тисяч СЗЧ і 50 тис дезертирів за ці 3,5 роки. Це лише зареєстровані, якщо що. Є багато такого, що не реєструють у правоохоронців. Переважна більшість з них сталась за останні 1,5 роки. За даними Уповноваженої Ольга Решетилова, більшість СЗЧ — новомобілізовані.
З одного боку, я, як людина, яка не перший рік обстоює відпочинок і право демобілізації для тих, хто воює 3,5 і більше років — підтримую максимальне покарання і повернення у військо для таких СЗЧ. Я завжди це пропагувала.
І продовжу, як тільки ми повернемось до “інвестування”, а не “поповнення казино”.
Абсолютно кожній людині — яка взагалі перебуває в соціумі, але не вакуумі — відомо, що найбільше новомобілізовані налякані двома речима:
а) стати штурмовиком/піхотинцем;
б) невизначеним терміном потрапляння у військо;
Що робить військово-політичне керівництво публічно?
1. Дає надію на терміни служби, вписує їх в законодавство. Посилаючись на Головнокомандувач ЗС України / CinC AF of Ukraine
відміняє шанс на демобілізацію. Не визначає жодних термінів перебування у війську для тих, хто взяв на себе перший удар і тягар.
2. В моменті, коли українець страшне наляканий посадою “штурмовик”, вирішує масштабувати саме цей рід військ. До того ж, називаючи це саме “штурмові війська”.
Цьому геніальному стратегу і маркетологу ЗСУ треба дати премію. Готова на цю премію ще 1% військового збору дати.
Що військове керівництво робить де-факто?
1. Новомобілізованих спочатку десь рік пріорітетно відправляємо в новостворені бригади, які не вміють воювати (150-ті і далі).
2. А потім ще 8 місяців — новобілізованих відправляємо в першу чергу в штурмові полки. А потім туди ж починаємо роздерибанювати новостворені бригади, наприклад. Бо вони, блт, виявилось не вміють воювати, і не дуже хочуть!
Яка несподіванка! “Виявилось” десь так само, як в декого “виявилось все заміновано на Запоріжжі”.
3. Досвідчені бригади регулярної армії не поповнюємо ні в якому разі! Даємо людей так — по кілька десятків в одну на місяць, щоб з жиру не бісились.
Хай піхотинці в них сидять на позиціях по 100-200 днів. Іноді, якщо пощастить, по року! Тих, хто людей виводить з оточення без наказу — звільнити, відправити бумажки перекладати! Тих, хто заводить — підвищити!
Ні, звісно, ж штурмовою посадою українців налякали воєнкори чи блогери! Вороги народу!
Звісно не те сарафанне радіо, якому люди довіряють, звісно ж, як і у всі часи більше, ніж тому, що читають чи чують в медіа.
Більшість людей на піхотних рядових посадах — селяни. Бо їх легше мобілізувати. В кожному селі люди говорять між собою. Людей шокує, що чоловік Тані чи Інни сидить на позиціях 100, 200, 300 днів і його не міняють. Або, що чоловіка Іри забрали 2 тижні тому, в нього забрали телефон, а через 2 місяці стало відомо, що він “безвісти”.
Тобто за тиждень-два від БЗВП. І що це історія непоодинока.
Скільки б ти не розказував людям потім, що посада піхотинця чи штурмовика “неодноразова”, ти людям нічого не доведеш, бо вони знають все на своєму досвіді.
На досвіді сусіда, родича, однокласника.
І військово-політичне керівництво в останні роки зробило багато для того, щоб цей досвід був, здебільшого, трагічний.
Люди вміють співставляти і аналізувати, не треба тримати їх за ідіотів.
Бо практично не поповнювати місяцями бригади оборони, а забирати майже все поповнення для встановлення прапору над грудою каміння, то на що ще ви розраховували?
1,5 роки тому на зустрічі з замами ГК і профільними відповідальними за мобілізацію з Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine нас (воєнкорів і редакторів мілітарного спрямування) запитали:
Що робити, щоб поліпшити мобілізацію?
Я тоді відповіла:
“Покарати командирів, які по-скотськи ставились до солдатів. Про покарання таких оголосити публічно”. Тоді про це задумались, але, звісно, не наважились. Я і до сьогодні все ще вважаю, що це єдиноправильний метод.
Тільки робить військове керівництво, на жаль, з точністю до навпаки. Комбригів і комбатів за яких їхні героїчні люди стоять і поважають — покарати, як мінімум, звільнити. Тих, кого особовий склад боїться і зневажає — підвищити, масштабувати.
Дайош більше “Боцманів” в керівництво ЗСУ!
“Барсуків” — зжерти!
Самі витягли зразкового піхотного командира з бригади, яка стояла на надскладному напрямку Донеччини. Його поважали і поважають більшість підлеглих і колег.
Самі поставили на посаду непіхотну, звинуватили в “неефективності”, запхали перекладати папірчики в одне з ОК.
Зжерли, крч!
Таких командирів, які мали б масштабувати ефективне, але людяне управління підрозділами, мотивувати їх продовжувати воювати — багатьох звільнили, або за протистояння єбанутим задачам, або через побоювання, що вони можуть скласти конкуренцію. Таких точно більше десятка.
А інші мають вже меншу волю протистояти.
Несправедливо непоміченим пройшло від Olha Kyrylenko повідомлення, як філігранно було зменшено вплив генерала, якого поважають практично всі його підлеглі — Михайло Драпатий – Командувач Сухопутних військ Збройних Сил України.
Добре, всі, з якими мені доводилось стикатись.
Саме тому ми цитували в своїх репортажах цих підлеглих, бо це дуже нетипово. Коли підлеглі одностайно так відгукуються про “старшого начальника”.
Нині у нього відкушено половину з того, чим управляв, роль КОСа розмита, і взагалі під питанням.
Це якщо без подробиць.
Тож, підсумовуючи.
Для того, щоб зменшити кількість СЗЧ і зробити так, щоб люди не боялись війська більше, ніж рсн, треба всього-навсього повернутись до базових налаштувань “людиноцентричності”, і припинити творити все більше хєрні.
Угу, так вважаю.
Мої 2 матеріали та похідні новини про неприйнятні методи роботи та пагубність масштабування штурмових полків лише в мене та у них прочитало близько 500 тисяч людей. Найважливіше, щоб військові, які і так знали, що відбувається, відчули, що не всі з “новою нормальністю” змирились.
Вам є куди звернутись у разі, якщо ви зіткнулись з жорстоким ставленням, на яке наші воїни точно не заслуговують!
Тепер є. Я поговорила з Уповноваженою з захисту прав військовослужбовців і їхніх родин Олею Решетиловою. Вона і її Офіс гарантують вам конфіденційність, у разі необхідності. Якщо ви стали жертвами або свідками жорстокого поводження — пишіть сюди zpv@apu.gov.ua .
Також можете писати Олі в особисті, але так може бути довше.
ПС, провсяк. Ні, якщо вас просто посилають зайняти СПшку — це не жорстоке поводження. Йдеться про те, якщо ви стали свідками чи жертвами жорстоких побиттів, ламань кінцівок, утримування в приміщенні під “прицілом”, погрозами розстрілом за невиконання, застосування наших засобів по нашому особовому складу у разі невиконання. Останній меседж по зверненням буде окремо винесений в окремий пост.
Міністерство оборони України, Денис Шмигаль, Офіс Президента УкраїниРада національної безпеки і оборони України це fyi або суто так подивитись, як мобілізаційна оборонна стратегія виглядає збоку.
В міжнародці, і послабленні РФ на її території, ми поки виглядаємо значно привабливіше.
автор – Ан Жюлак (Анна Калюжна), Воєнна кореспондентка, журналістка.
