«Починається епоха варварства, і науки слугуватимуть їй». Епоха варварства ще не закінчилася, і діагноз Ніцше сьогодні точно підтверджується. Науки так старанно намагаються задовольнити й навіть передбачити всі потреби епохи, що коли вона вирішила, що не хоче і не може мислити, їй одразу ж було надано пристрій під назвою «штучний інтелект» (для стислості — ШІ).
Назва не є прозорою, оскільки проблема ШІ полягає не в тому, що він штучний (мислення, будучи нерозривно пов’язаним з мовою, завжди передбачає мистецтво чи елемент штучності), а в тому, що він знаходиться поза свідомістю суб’єкта, який думає або має думати. У цьому він схожий на єдиний інтелект Аверроеса, який, на думку геніального андалузького філософа, був одним для всіх людей.
Для Аверроеса проблема полягала, отже, у відношенні між єдиним інтелектом та окремою людиною. Якщо інтелект відокремлений від окремих індивідів, то яким чином вони можуть поєднатися з ним, щоб мислити?
Відповідь Аверроеса полягає в тому, що окремі індивіди спілкувалися з єдиним інтелектом через уяву, яка залишалася індивідуальною. Те, що ця проблема не ставиться щодо штучного інтелекту, безумовно, є симптомом варварства цієї епохи, а також її абсолютної відсутності уяви. Якби штучний інтелект був лише інструментом, як механічні обчислювальні машини, то проблеми фактично не існувало б. Якщо ж припустити, як це відбувається насправді, що ШІ, як єдиний інтелект Аверроеса, мислить сам, то уникнути проблеми взаємин з мислячим суб’єктом неможливо.
Базлен колись сказав, що в наш час інтелект опинився в руках дурнів. Можливо, ключова проблема нашого часу має таку форму: як дурень, тобто той, хто не мислить, може вступити у відносини з інтелектом, який, як стверджується, мислить поза ним?
автор – Джорджо АГАМБЕН
12 жовтня 2025 року
переклад ПолітКом
