Сегій Жуган
Поточний політичний тиждень став платформою для подальшoї конфронтації між гілками влади та представниками політичних партій. Списи ламали навколо правил проведення президентських та парламентських виборів, а також змін до Конституції, раніше запропонованих Президентом.
6 квітня Президент В. Ющенко устами власного прес-секретаря І. Ванникової, звертаючись як до представників політичних партій так і до урядовців, наголосив на необхідності «перезавантаження політичної системи держави». Президент хоче одночасного проведення дострокових президентських та парламентських виборів. Гарант конституції вважає оновлення політичної системи держави – стратегічним суспільним пріоритетом.
Проте, розрахунок Президента на те, що «компроміс між гілками влади – це дорога із двостороннім рухом», може й не справдитися, якщо у парламенті цю аксіому зрозуміють неправильно. Однією з «правильно думаючих» політичних сил відразу ж виступила Партія Регіонів, лідер якої В. Янукович заявив, що фракція ПР готова підтримати закони щодо відкритих виборчих списків та зняття депутатської недоторканності, якщо буде прийнято політичне рішення про одночасне проведення дострокових виборів Президента та Верховної Ради.
Противником, як і очікувалося, виявився БЮТ. 6 квітня, перший заступник лідера фракції БЮТ А. Кожем’якін заявив, що фракція не згодна із одночасним проведенням дострокових виборів Президента і Верховної Ради. Скоріш за все, БЮТ переслідує лише одну ціль – якнайшвидше проведення виборів Президента, допоки Ю. Тимошенко обіймає посаду прем‘єр-міністра, яку можна використати як виграшну платформу для старту виборчих перегонів.
Депутатська група “За Україну!” теж виступає проти проведення позачергових парламентських і позачергових президентських виборів, про що на прес-конференції у Львові 8 квітня заявив голова руху В’ячеслав Кириленко. За словами Кириленка, зараз все парламентське середовище повинне боротися за вихід з економічної кризи і концентрувати свої зусилля на ухваленні відповідних законів.
Постанова Верховної Ради про призначення чергових виборів президента на неділю, 25 жовтня, вже набула чинності, після опублікування її 7 квітня в парламентській газеті “Голос України”. Тож ЦВК розпочала підготовку до процесу народного волевиявлення. За словами заступника голови виборчкому Ж. Усенко-Чорної, вони однозначно сприйняли постанову Верховної Ради про призначення виборів президента на 25 жовтня. Проте, все ж таки, залишається питання прийняття змін до закону про вибори президента та змін до держбюджету на 2009 рік щодо фінансування на підготовку і проведення виборів.
Ситуація з призначенням дати президентських виборів та можливістю дочасних парламентських перегонів, може ще й «перегратися», адже все буде залежати від рішення Конституційного Суду щодо конституційності дій парламентської коаліції та щодо формування уряду, – за відповідним поданням Президента до КС.
Правові підстави для позачергових парламентських виборів формально є: відсутня коаліція у Верховній Раді. Що ж стосується проведення дострокових президентських виборів, то для цього достатньо, згідно з нормами Основного закону, згоди глави держави.
Ні Кабінет міністрів, ні Верховна Рада не сформулювали чіткої відповіді на пропозицію В. Ющенка про одночасні дострокові вибори глави держави та парламенту. Коментарі на цю тему окремих урядовців і народних депутатів не можна вважати позицією уряду та ВР, незрозумілою залишається й ставлення до президентської ініціативи особисто Ю.Тимошенко та В.Литвина.
Тимошенко і Литвин, скоріш за все, спробують змістити акценти на парламентську постанову про призначення виборів президента на 25 жовтня. Однак така тактика може й не дати бажаного для них результату, насамперед, через те, що легітимність рішення Верховної Ради має бути підтверджена Конституційним Судом.
Коли Президент запрпонував одночасні вибор, то він звузив поле для політичного маневру представникам нинішньої «коаліції» у ВР. Верховній Раді залишається, скоріш за все, один вихід – дострокові вибори.
Слід подумати і про інші можливі варіанти розв’язання політичної кризи у Верховній Раді:
1. Чинна коаліція може зібрати 226 підписів депутатів і таким чином підтвердити своє існування згідно з вимогами Конституції. Після цього ця коаліція має прийняти рішення про призначення нового прем’єр-міністра та уряду.
2. Переформатування коаліції. Мова йде про приєднання до коаліції або комуністів, або Партії регіонів.
Однак, сподіватися на «полюбовне» вирішення такого досить вагомого питання як черговість виборів та строки їх призначення, не варто. Політична гра та протистояння, скоріш за все, буде продовжуватися доти, доки в ній не прийме активної участі парламентська опозиція, – склавши власні депутатські мандати на користь рішення про розпуск вищого законодавчого органу та призначення позачергових виборів. Питання в лише в тому: коли це станеться? Від цього і буде залежати дата можливих позачергових виборів до ВР.
