У мене тут запитували про резерви противника (маються на увазі “швидкі”, якими противник може скористатися протягом короткого часу)
Це дані, виключно, за моєю інформацією (звісно, інсайдерського характеру).
У категорії “відновлення боєздатності”, “формування” і “зосередження”, тобто включно з базовими районами відновлення:
● особистого складу – до 61 тисячі російських “тушок”
● до 45 одиниць танків (формально “боєздатні”, але насправді здебільшого в стані “ремонт”, або частково підпадають під категорію “в процесі модернізації”)
● до 310 одиниць бойових броньованих машин (ББМ), з них до 35-40% також “потребують ремонту”
● до 305-310 одиниць артилерійських систем (АС)
● до 10 одиниць реактивних систем залпового вогню (РСЗВ), практично всі “швидкі запаси” РСЗВ противника зараз – на фронті
● додатково залучити пускових установок (ПУ) оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК) на фронт противник може ще від 25 до 28 одиниць (принаймні, формально, проте реальний технічний стан їх, мені поки що невідомий)
Все це зведено в такі організаційно-штатні одиниці:
● десь до 15-16 мотострілецьких, танкових, стрілецьких, десантно-штурмових і морської піхоти полків (мсп, тп, сп, дшп і оп МП), включно з територіальними військами і мобілізаційним резервом;
● до 16-17 різнотипних (від інженерно-саперних і медично-санітарних, закінчуючи спеціального призначення і залізничних) формувань, що підпадають під категорію “батальйон”, “окремий тактичний загін” тощо;
● ну і десь до 3-4 “добровольчих” формувань, зокрема типу БАРС, ШТОРМ розміром і обсягом від роти до батальйону.
У контексті “найближчих планів” противника, завжди корисніше уважніше подивитися на його “найближчий резерв”, бо тоді стануть більш “випуклими” його спроможності та здібності в цій галузі.
Насамперед, багато про що “говорить” розподіл резервів противника за напрямками.
Тож у цій сфері справи такі:
1) ГВ “Захід”:
– угруповання прикриття кордону має в резерві мотострілецький полк (мсп) + такий самий (мсб) батальйон
– Куп’янський напрямок, тут до 5 мсп/тп і 3 мсб/тп/сб
– Лиманський напрямок, тут 1 мсп у резерві.
2) ГВ “Південь”
– Північний напрямок, тут у резерві десантно-штурмовий полк (дшп) і 2 окремі стрілецькі батальйони (осб), які являють собою, по суті, “мобілізаційні накопичувачі” і мають офіційний статус “резервний”
– На Краматорському напрямку, противник має в резерві 2 мсп і 1 мсб, в тому ж статусі, що і на Сіверському – “резервний”
– На Курахівському напрямку, в резерві тільки 3 мотострілецькі батальйони, також “резервні”
3) ГВ “Центр”
– Торецький напрямок, 1 особ “резервний”
– на Покровському напрямку – 3 мсп, “резервних” мсб\осб – 3 і 2 “тактичних загони” (до батальйону кожен) якихось “барсиків”
4) ГВ “Схід”
– Времеївський напрямок, має до 2 мсп і 3 “резервних” батальйони
– Гуляйпільський напрямок – “резервний” батальйон
5) ГВ “Дніпро”
– на Оріхівському напрямку – 1 мсп, 1 окремий десантно-штурмовий батальйон (одшб) та 1 “резервний”
– Придніпровський напрямок має 1 мсп
Усе це, нагадую, виключно про так званий резерв першої черги, тобто те, що командування противника “офіційно” може порівняно швидко ввести в бій. Бо ще існує в нього резерв, так би мовити “поза зоною свого”, або в стадії “формування”.
Хоча, реально це (мається на увазі, саме “резерв і черги”), здебільшого, переважно “м’ясо” (вже суттєво потріскане в попередніх боях), з мінімумом штатного озброєння та військової техніки (ОВТ) – його десь на танковий батальйон із “доважком” та на 9-10 мотострілецьких батальйонів.
Можливо, за невеликим винятком, щодо підрозділів і частин, які “зосереджуються і розгортаються” в рамках “нарощування зусиль” на тому чи іншому напрямку.
Типовий приклад – угруповання прикриття кордону зі складу ГВ “Захід” (а це, нагадаю, одразу 3 “незалежні” угруповання “Бєлгород”, “Брянськ” і “Курськ”), яке формально має в резерві першої черги 1 мсп і 1 мсб. А всього, насправді – десь до 800 “тушок” особового складу, від 30 до 32 танків, майже стільки ж ББМ і до 30 одиниць АС.
Тобто, по суті, являє собою “зведену тактичну групу” з двох “посилених батальйонів” з обмеженою боєздатністю, яка має, у разі “прориву кордону значними силами ЗСУ”, бути здатна першою “ефективно відреагувати” одразу на території ТРЬОХ російських прикордонних областей.
“Накладіть” ці “резерви” на “майбутній наступ на Харків” або згадайте, як рейдові дії РДК, ЛСР і Сиббата, що “не мали жодного військового значення”, змусили противника “тимчасово відмовитися від продовження наступу на Куп’янськ”.
З наведеного мною вище розподілу резервного компонента противника стає очевидним, що основний його обсяг сконцентрований російським командуванням на кількох напрямках.
● На Куп’янському, до 5 мсп\тп (це пояснюється тим фактом, що тут діє “повнокровна” танкова армія противника, а також “розгорнутий” 11-й АК, зі штатною 18-ю мсд)
● На Покровському напрямку, до 3 мсп (також зрозуміло чому, тут противник наразі “докладає головних зусиль” і діє ГВ “Центр” у складі 2 ОВА та окремої танкової дивізії)
● По 2 “резервних” мсп мають Краматорський та Вереміївський напрямки, де противник наразі проводить (або збирається найближчим часом розпочати) локальні наступальні операції для досягнення “проміжних” цілей.
У цьому відношенні показово, що на Курахівському напрямку, де противник також намагається активно “просунутися на захід”, майже все, що є, – ВЖЕ введено в бій.
Але це цілком логічно. Бо противнику потрібно якнайшвидше вийти на Курахове, бо інакше доведеться “вносити корективи” в усю кампанію 2024 року, щодо південної частини Східної операційної зони (що явно не є “бажаним” для нього).
ПІДСУМУЄМО
Обсяг і розмір “резерву і черги” противника загалом цілком співставні “по людях” із чисельністю одного з його оперативних угруповань військ (ОВ). Наприклад, ГВ “Схід” (до 53 тисяч). Однак існують певні “нюанси”:
● резервний компонент противника, по суті, “розмазаний” за всіма операційними зонами та напрямками, хоча, вочевидь, його розміщення, певною мірою, відповідає поточним планам командування противника;
● його розподіл і стан свідчать про те, що командування противника насамперед у сенсі укомплектування особовим складом і ОВТ віддає перевагу вже розгорнутому й безпосередньо введеному в бій складу і з’єднанню своїх військ, резерви, вочевидь, у цьому сенсі, доукомплектовуються “за залишковим принципом”.
Тобто, з точки зору подальшого планування та організації ведення бойових дій, командування противника, як на мене, виявляє, скажімо так, не зовсім далекоглядні підходи.
Іншими словами, воно дуже поспішає (прагнучи досягти запланованих цілей і завдань, прямо “тут і зараз”), “вкладаючись” переважно у вже розгорнуті та введені безпосередньо в бій частини і з’єднання. У той час, коли резерви, що можуть знадобитися, з огляду на ті чи інші обставини, трохи пізніше, у них – “поки що почекають”.
До чого це може призвести?
Ну, наприклад, на Покровському напрямку противник, щоб “наростити зусилля”, ВЖЕ почав вводити в бій частини і підрозділи явно недоформованої 27-ї мсд, і явно через відсутність інших резервів потрібного рівня боєздатності.
Або на Куп’янському довелося “ротувати” (по суті, вивести на відновлення) окремі підрозділи 11-го АК у базовий район і відповідно перетягувати їм на заміну з Лиманського напрямку частини й підрозділи своєї 47-ї танкової дивізії (тд), які там були зовсім не зайвими, що явно “трохи затримало” продовження наступу в районі Синьківки й Табаївки.
джерело тут і тут – гт канал “Zvиздец Мангусту”
автор: Костянтин МАШОВЕЦЬ, військовий оглядач, Група “ІнфоСпротив”
