додому Блоги ОДНОГО РАЗУ В МЕТРО…

ОДНОГО РАЗУ В МЕТРО…

355

Пару днів тому їхала в метро!

На Золотих Воротах когось притиснуло в двері!
Довго просили – “відпустіть будь-ласка, двері”. Я подумала, що у того що притиснило дверима людини, слабка реакція, тому що, ну вже дуже довго реагує..!

Коли через кілька станцій людей стало менше, я побачила чоловіка у військовій формі з дуже стомленим обличчям.
Я сиділа біля поручня, всі місця були зайняті.

Чоловік підійшов і обперся об поручень поруч зі мною на рюкзак за спиною. Він майже лежав на цьому поручні.
Сумнівів не було – людина їхала прямо з проклятої війни.., це було видно і по обличчю, і по тому, як він морщився, коли переминався з ноги на ногу.
Щось дуже боліло..!
Я боязко доторкнулася до його плеча і запитала: – “Присядіть?”

-ads-
  • “Ні.”
    Пару станцій я не знала, як заговорити.
    Сидячи мені не було видно нашивки на рукаві.
    Перед виходом знайшла 200 грн.
    Коли піднялася, побачила на рукаві – “Кіборг”..!
    Запитала: – “Ви додому?”
  • “Так.”
  • “Важко було?”
  • “Так.”
    Я не знала як продовжити розмову, але дуже хотілося обійняти, дякувати, плакати..!
    Всі втупилися на нас і стали слухати!
    Я, раптом, почала чистити його забруднену шапку зі словами – “Ой, у Вас шапочка забруднилася”!
    Руки Він тримав у кишенях..!
    Я засунула Йому в кишеню купюру прямо в руку і сказала: – “Візьміть. Купіть дружині квіти”.
    Втома з його обличчя миттєво пішла і він голосно випалив:
  • “Не треба! У мене є гроші. Ви що! Не можна!”
    Я себе відчула нерозумно і винувато..!
    Зате, нарешті, знайшлися слова: – “Це єдине, що я можу для Вас зробити!”
    Мій Герой виявився правдивішим за мене, втраченої в Києві серед зустрічаються ватNиків і священиків – сепаратистів.
  • Він сказав прямо з серця: – “Без вас, ми-ніхто”..!
    До мене возращался розум і я, ридаючи по-дитячому, видавила з себе: – “Це ми без Вас ніхто!”
    Я не змогла стримати ридань і тупо пішла до протилежних дверей, обливаючись соплями і сльозами. А Він говорив і говорив: – “Спасибі Вам. Я куплю дружині квіти”.
    Я ридала потім ще години дві..!
    У сльозах виходили невимовні слова..!
    Як багато я хотіла сказати..!
  • І не сказала..!
    Сподіваюся тільки на те, що цей Чоловік почув своїм серцем!
    Кому не лінь, репостніте ласка!
    Може Цей “Кіборг” прочитає, що Я хотіла Йому сказати багато-багато СПАСИБІ!
    Що вони у нас найкращі!
  • Що ми їх дуже любимо і дуже молимося за НИХ!
    Що ми обіймаємо їх!
    Що пісня “Землянка” відпочиває в порівнянні з нашою ніжністю і любов’ю до них.
    І нехай всі плюються, але я дуже хочу, що б Вони всі повернулися живими переможцями і виховали своїх дітей такими ж правдивими і справжніми як Вони.
  • Почуй мене, “Кіборг”, з метро..!
    Ти йдеш захищати мене від орди, а я не змогла навіть обійняти тебе!
    Але, я дуже хотіла!
    Повертайся живим, будь ласка!
    💙💖💛
    Автор: Anna Blashchuk

Джерело: Facebook

попередня стаття40 днів жахіття, гніву, болю і невимовної любові
наступна статтяПРО МАЙБУТНЄ: ВІДКРИТА ПРОПОЗИЦІЯ 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я