Сьогодні у випуску:
- Післямова до зустрічі Трамп – Си
- Шатдаун триває
- Закритість адміністрації для ЗМІ посилюється
- Можливі військові операції у Венесуелі та Нігерії
- Сенатор Елісса Слоткін про небезпеку встановлення авторитарної влади в країні
Деталі:
– Дональд Трамп оцінив на «12 із 10» свою зустріч із Сі Цзіньпіном. Чому саме 12, а не 100, 200 чи 1000? Однак результат цієї зустрічі простий: Трамп був змушений повністю відступити на вихідні позиції в тій торговій війні, яку він почав із Сі на початку березня. Він продемонстрував, що в нього відсутні будь-які важелі реального тиску на Сі Цзіньпіна, тоді як у Сі такі важелі тиску на США є: це і рідкоземельні метали, які критично важливі для американської промисловості та які більше ніде не купити в потрібній кількості, і соєві боби, які американським фермерам нікуди продавати, якщо їх не купує Китай, і літаки «Boeing», одним з найбільших замовників яких є китайські авіакомпанії.
Все повернулося туди ж, де було в березні. Щоправда, як домовилися Трамп і Сі, лише на рік. Тобто, вони домовилися про відступ у торговій війні на вихідні позиції та перемир’я на рік, яке, втім, не закріплене жодними документами.
Відносини між США та КНР будуються за тим же принципом керованої конфронтації, за яким будувалися відносини США з СРСР часів Брежнєва. Президенти Ніксон, Форд і Картер зустрічалися з Брежнєвим, двічі на рік зазвичай відбувалися зустрічі держсекретарів з незмінним радянським міністром закордонних справ Громомком. Іноді підписувалися договори про скорочення та обмеження ядерних озброєнь. Але все це було саме керованою конфронтацією, за якої СРСР прагнув розширити свою сферу впливу по всьому світу. Різниця була в тому, що США не залежали економічно від СРСР так, як залежать від Китаю. Купувати в СРСР було нічого. Це Радянський Союз залежав від імпорту американського зерна, від американських технологій. Зараз аналогічна керована конфронтація вибудована у відносинах з Китаєм, який, так само як СРСР у 70-ті роки минулого століття, прагне значно розширити свою сферу впливу. Однак, взаємозалежність економік США та КНР – двох найбільших економік світу, дуже велика. І тому різко конфронтаційні в економічному відношенні кроки, вжиті Трампом, не працюють – у Сі відразу ж знаходиться набір болючих для Трампа та США відповідних дій.
– Настає 33-й день шатдауну – часткової зупинки роботи федерального уряду через відсутність бюджету. Якщо у вівторок шатдаун не закінчиться (а жодних ознак того, що він може закінчитися, не видно), то він стане рекордним за тривалістю.
Усі шатдауни настають з однієї причини – нездатності виконавчої влади, яка контролює також принаймні одну з палат Конгресу, або взагалі не контролює жодної з них, домовитися з опозиційною до виконавчої влади партією про компромісний бюджет.
Зараз республіканці контролюють Білий Дім і обидві палати Конгресу. Але для прийняття бюджету в Сенаті згідно з його регламентом потрібно 60 голосів, яких у республіканців немає. У них 53 місця в Сенаті зі 100, при цьому один з їхніх сенаторів – Ренд Пол, голосує проти всіх бюджетів, вимагаючи різко зменшити бюджетні витрати. Республіканцям для прийняття бюджету в Сенаті потрібні голоси принаймні восьми демократів. Цих голосів немає. Просто тому, що Білий Дім не збирався взагалі узгоджувати бюджет із демократами, а республіканські законодавці слідували і продовжують слідувати вказівці Білого Дому: жодних переговорів із демократами.
Наприклад, за адміністрації Байдена шатдаунів не було, хоча Палата Представників у другі два роки президентства Байдена взагалі контролювалася республіканцями. Але Білий Дім і міністерство фінансів починали заздалегідь вести з республіканськими законодавцями переговори про бюджет і щоразу знаходили компромісний варіант, який збирав в обох палатах Конгресу необхідну кількість голосів.
47-й президент категорично відмовляється вести переговори з демократами, вимагаючи у твітах уже другий день поспіль, щоб республіканці в Сенаті змінили його регламент і скасували правило філібастеру, згідно з яким потрібно 60 голосів для відкриття та закриття дебатів щодо будь-яких законопроєктів, які не є переглядом чинного бюджету. Щоб змінити регламент, потрібна проста більшість. Однак, прес-секретар лідера республіканської більшості в Сенаті Джона Тьюна опублікувала в п’ятницю заяву, що Тьюн проти зміни сенатського регламенту.
При тому, що партія більшості, згідно з сенатським регламентом, контролює в ньому все – і порядок денний, і всі комітети, і порядок денний комітетів, правило філібастеру є для партії меншості можливістю блокувати прийняття абсолютно неприйнятних для неї законопроєктів.
Спікер Палати Представників Джонсон заявив у п’ятницю, що не можна скасовувати правило філібастеру, оскільки, якщо більшість у Сенаті отримають демократи, без цього правила вони зроблять Округ Колумбія та Пуерто-Ріко штатами, «упакують» Верховний Суд ліберальними суддями і заборонять вогнепальну зброю.
Трамп відповів на це твітом о 17:47 у суботу:
«Демократи скасують Філібастер при першій же можливості. Вони Упакують Верховний Суд, створять два штати і додадуть собі як мінімум 8 голосів виборників» «Не будьте СЛАБКИМИ І ДУРНИМИ. БОРОТЬСЯ, БОРОТЬСЯ, БОРОТЬСЯ! ПЕРЕМОЖЕМО, ПЕРЕМОЖЕМО, ПЕРЕМОЖЕМО! Ми негайно покладемо КІНЕць Шантажному Шатдауну, домолимося прийняття ВСІЄЇ нашої програми і зробимо життя американців настільки добрим, що ці божевільні політики-демократи більше ніколи не зможуть ЗНИЩИТИ АМЕРИКУ! Республіканці, ви пошкодуєте про той день, коли не СКАСУВАЛИ ФІЛІБАСТЕР!!! БУДЬТЕ ЖОРСТКИМИ, БУДЬТЕ РОЗУМНИМИ І ПЕРЕМОЖТЕ!!! Це набагато важливіше, ніж Шатдаун, це питання порятунку нашої Країни!»
Шатдаун відчувають на собі мільйони американців. По всій країні великі перебої в авіасполученні – затримуються та скасовуються щодня близько 3 тисяч авіарейсів. З 1 листопада немає грошей у бюджеті на фінансування талонів на придбання продуктів для 42 мільйонів людей, які живуть за межею бідності (суд зобов’язав адміністрацію знайти гроші). Люди починають втрачати медичні страховки або стикаються з необхідністю платити за страховку набагато більше грошей, оскільки не вирішене, як того вимагають демократи, питання про фінансування програми страхування Medicaid для людей з низькими доходами (а цією програмою користується майже половина населення) та про податкові пільги для тих, хто користується страховкою за законом про доступне медичне страхування (Obamacare). Шатдаун б’є по всіх численних компаніях, які працюють за контрактами федерального уряду – вони не отримують гроші, відповідно, і їхні працівники страждають так само, як і федеральні службовці.
Спікер Палати Представників Джонсон продемонстрував, що він не збирається шукати вихід з цієї кризи і продовжив відпустку депутатів Палати і на наступний тиждень. Палата Представників не працює з 19 вересня – вже 43 дні. Безпрецедентна ситуація – країна без бюджету, а одна з палат її парламенту не функціонує.
– Друга адміністрація Трампа – найзакритіша в новітній історії. Не публікуються повідомлення про зустрічі та телефонні розмови президента з іноземними лідерами. Не публікуються стенограми виступів президента і майже не публікуються офіційні відео тих телешоу для ЗМІ, які він регулярно влаштовує.
З 13 серпня перестали проводитися прес-брифінги в Держдепартаменті. З 15 серпня не проводяться прес-брифінги в Пентагоні.
У п’ятницю Білий Дім запровадив додаткові обмеження для журналістів, акредитованих при Білому Домі. Досі, протягом багатьох років, журналісти мали можливість вільно пройти з прес-центру в прес-зону в Західному крилі Білого Дому (де працює адміністрація), і зустрітися там з офіційними особами адміністрації. Тепер це неможливо. Тепер журналіст може отримати дозвіл пройти до Західного крила лише, якщо отримає дозвіл після поданої заявки. Це значно обмежить можливості для преси отримувати екстрені новини та коментарі представників адміністрації.
В останні дні все більше натяків на те, що США можуть вчинити військову операцію у Венесуелі для зміни режиму в цій країні. Американський флот концентрується поблизу Венесуели, адміністрацією було проведено закритий брифінг з цього питання лише для республіканських сенаторів. Останнє викликало обурення заступника голови сенатського комітету з розвідки демократа Марка Ворнера. США продовжують атаки в міжнародних водах у Карибському морі поблизу Венесуели на човни та катери, які, як стверджує 47-й президент, везуть до США наркотики. Однак, жодних доказів того, що на цих човнах і катерах дійсно перевозяться наркотики, що направляються до США, не представлено.
У суботу, о 16:43 за часом Східного узбережжя, 47-й президент несподівано погрожував війною Нігерії:
«Якщо Уряд Нігерії продовжуватиме допускати вбивства Християн, США негайно припинять будь-яку допомогу Нігерії і, цілком можливо, увійдуть до цієї нині ганебної країни, «з зброєю напоготові», щоб повністю знищити ісламських терористів, які творять ці жахливі звірства. Цим я доручаю нашому Міністерству Війни підготуватися до можливих дій. Якщо ми нападемо, це буде швидко, жорстоко і вміло, точно так само, як терористи-головорізи нападають на наших ДОРОГОГО ЦІНОЮ Християн! ЗАСТЕРІГАЮ: УРЯДУ НІГЕРІЇ КРАЩЕ ДІЯТИ ШВИДШЕ!»
– Знову до відповіді на питання, що роблять демократи. У вівторок сенатор-демократ від штату Мічиган Елісса СЛОТКІН виступила в Центрі безпеки, стратегій і технологій Строба Телботта.
Сенатор Слоткін була обрана до Сенату вперше роком раніше, на виборах 5 листопада 2024 року. При цьому вона перемогла на виборах у тому самому Мічигані, в якому в тих же виборчих бюлетенях більшість виборців віддали перевагу Дональду Трампу, а не Камалі Гарріс. До цього Елісса Слоткін була у 2019-2025 роках депутатом Палати Представників. У 2014-2017 роках вона була помічницею міністра оборони з питань міжнародної безпеки. У 2004-2007 роках вона служила в ЦРУ та в Офісі Директора Національної розвідки, у 2006-2007 роках очолювала аналітичну групу ЦРУ з питань Іраку, потім до обрання до Конгресу працювала на різних посадах у Держдепартаменті, Раді Національної Безпеки та міністерстві оборони.
Ось що сказала сенатор Слоткін у своєму виступі. Наводжу майже повний переклад, трохи скоротивши вступну частину:
«Здравствуйте. Велике спасибі за запрошення. Мене звуть Елісса Слоткін, я новий сенатор від штату Мічиган. Як вступ скажу, що, як ви чули, до того, як я почала займатися політикою, я займалася роботою в галузі національної безпеки.
А ще я, так би мовити, «дитина 11 вересня». Якраз коли сталося 11 вересня, я почала своє навчання на магістерській програмі в Нью-Йорку. І те, що сталося 11 вересня, повністю змінило моє життя. І до того часу, як дим (від терористичних атак) розсіявся, я зрозуміла, що хочу займатися національною безпекою.
Пішла, як ви чули, служити в ЦРУ. Я тричі була в Іраку, разом із військовими. Я працювала в Пентагоні та Білому Домі при двох президентах. Але до всього цього, вже наступного дня після 11 вересня, я була зайнята переводом на навчання за іншою спеціальністю, щоб зосередитися на політиці безпеки та національній безпеці».
«Я знаю, що багато хто з вас прийшов сюди, щоб обговорити стратегію національної безпеки, стратегію національної оборони, роль Америки у світі.
Дуже актуальна тема, оскільки ходять чутки, що ці стратегії переписуються і переорієнтовуються на оборону країни, а не на конкуренцію з Китаєм тощо. Звучить цілком розумно. Але ось у чому річ.
У 2025 році загрози для країни не визначаються Пентагоном і не базуються на тому, що розвідувальне співтовариство вважає найсерйознішими загрозами. Їх визначає одна людина, Дональд Трамп, і тільки Дональд Трамп. І він показує світові, наскільки він готовий застосовувати силу проти своїх ворогів.
Наша система влаштована так, щоб надати президенту, будь-якому президенту, реальні повноваження для прийняття рішень з питань національної безпеки та зовнішньої політики. І це тому, що, коли мова йде про захист нас від нападу, головнокомандувачу необхідно мати право приймати швидкі рішення. Працюючи і в республіканському, і в демократичному Білому домі, я на власні очі бачила, як приймалися ці критично важливі рішення.
Потрібна влада, щоб діяти, коли мова йде про життя і смерть. Але Трамп виставив напоказ, що у нього безліч ворогів серед американських громадян. І якщо він готовий застосувати смертоносну силу проти ворогів за кордоном, як ми бачимо, що заважає йому застосувати смертоносну силу проти його ворогів тут, усередині країни? Це питання має пробрати кожного американця до мозку кісток.
І я виступаю сьогодні з цією промовою, тому що вважаю, що саме в цьому і полягає план. Я вважаю, що Трамп готовий обрушити всю міць федерального уряду на американців, яких він вважає ворогами. Чому? Тому що в нього є одна мета: зробити так, щоб йому та подібним до нього ніколи не довелося відмовлятися від влади.
Щоб внести ясність: я кажу це не згоряча, але, гадаю, враховуючи удари в Карибському басейні, його зусилля щодо виявлення «внутрішніх терористів» та розміщення сил в американських містах, схоже, що саме до цього ми й рухаємося. Тому я хочу почати з того, що відбувається в Карибському басейні. Давайте розглянемо, що відбувається.
З початку вересня адміністрація Трампа оголосила про атаки на 14 суден (у Карибському морі). В результаті загинуло 57 осіб. Адміністрація Трампа повідомила Конгрес, що ми, американці, знаходимося в збройному конфлікті з низкою картелів, які вони назвали терористичними організаціями.
Вони стверджують, що ці удари – чесна гра, оскільки судна повні наркотиків, що контрабандою ввозяться в американські міста. На перший погляд, це здається логічним для багатьох американців. І я насправді вважаю правильним переслідування подібних угруповань, враховуючи, що наркотики кожен день роблять із жителями Мічигану.
Але ось у чому відмінність цих ударів і чому вони створюють прецедент. Президент і міністр Хегсет відмовляються повідомляти американському народові, з ким ми воюємо. Вони не називають нам імен і не говорять, чому ці люди стають мішенню.
Кілька тижнів тому комітет Сенату з озброєнь, у якому я перебуваю, отримав брифінг про ці удари. Під час брифінгу члени обох фракцій запросили в міністерства оборони назву та кількість організацій, із якими Сполучені Штати зараз ведуть війну. Вони відмовилися надати цю інформацію.
Ми запросили копію меморандуму міністерства юстиції, у якому викладається юридичне обґрунтування цих ударів. Вони відмовилися її надати. Які б не були наші розбіжності зараз, я думаю, можна з упевненістю сказати, що американський народ заслуговує знати, з ким ми воюємо, особливо якщо людей вбивають від нашого імені.
І просто для довідки: для тих із нас, хто працював під час глобальної війни з тероризмом, ми називали угруповання, проти яких боролися. Згадайте Аль-Каїду чи ІДІЛ. Конгрес знав назву кожної угруповання, яка була нашою метою.
Адміністрація в той час надавала розвіддані, що виправдовували переслідування цих угруповань, і пояснювала, чому це було законно. Але як би я не хвилювалася з приводу ударів у Карибському морі, це ніщо порівняно з моєю стурбованістю повною переорієнтацією Трампа на внутрішнього ворога. Ця переорієнтація має серйозні наслідки для застосування ним сили всередині Сполучених Штатів.
Минулого місяця президент без зайвого шуму видав указ, що наказує міністерству юстиції скласти список внутрішніх терористичних організацій. В указі дано широке визначення: групи, звинувачені в антиамериканізмі, антикапіталізмі, антихристиянстві або ворожості по відношенню до тих, хто дотримується традиційних американських поглядів на сім’ю, релігію чи мораль.
І цим групам не обов’язково бути агресивними, щоб потрапити до списку. В указі передбачалося, що міністерство юстиції може перевіряти чати, особисті зустрічі, соціальні мережі та навіть школи. Якщо говорити точніше, законодавство США про внутрішній тероризм досить хитке, в основному через Першу поправку.
Але з його власного указу, схоже, ясно, що Трамп має намір перевірити, наскільки далеко він зможе розширити рамки закону, перш ніж хтось скаже йому «ні». І якщо адміністрація не оприлюднить назви наркокартелів у Карибському басейні, можете бути впевнені, що вони не розкриють вам і назву цього нового списку внутрішніх терористичних організацій. Тільки цього разу в секретних списках фігуруватимуть не наркоторговці в міжнародних водах.
Американці будуть проти інших американців на вулицях і в домах американців. Отже, давайте розіграємо ситуацію. Що станеться з людьми з секретного списку? Наступний логічний крок – президент використовує всю повноту федерального уряду, щоб переслідувати цих американських громадян.
Теоретично, телефонні розмови людей з цього списку можуть прослуховуватися, їхні домівки можуть бути обшукані, або їх можуть заарештувати просто за незгоду з порядком денним президента Трампа. Я ніколи не думала, що мені доведеться розповідати таке про власний уряд. Подібні речі в корені неамериканські і завдають удару по самій суті нас як народу.
І ми вже бачили окремі приклади того, що це відбувається. Трамп створив принаймні дві робочі групи, цитую, для боротьби (з внутрішніми ворогами), які об’єднують людей з федерального уряду, включаючи розвідувальне співтовариство, для переслідування ймовірних ворогів Трампа. Як офіцера ЦРУ, мене нудить від думки, що співробітникам розвідки можуть доручити переслідувати американців, і це перетворить нас на сучасну державу слежки.
Використання федерального уряду проти ворогів Трампа нерозривно пов’язане із застосуванням ним сили в американських містах, як федеральними правоохоронними органами, так і армією. На сьогоднішній день президент намагався розгорнути понад 7000 бійців Національної гвардії у п’яти містах, у тому числі тут, у Вашингтоні. У серпні адміністрація розпорядилася про створення двох нових підрозділів Національної гвардії – постійних сил швидкого реагування, які можуть бути розгорнуті в будь-якій точці країни, а потім, окремо, підрозділів Національної гвардії у всіх 50 штатах, зосереджених на придушенні так званих цивільних безладів.
Зараз Трамп гранично чітко позначив свої наміри. Виступаючи в якості головнокомандувача (перед генералітетом), він доручив своєму військовому командуванню використовувати міста як, цитую, тренувальні полігони. І неодноразово він висловлював ідею застосування Закону про повстання, щоб військові підрозділи могли проводити облави, затримувати та арештовувати американців.
Президент уже розмістив у цих же містах по всій Америці підрозділи імміграційної поліції та інших федеральних правоохоронних органів. У деяких випадках федеральні офіцери діють надто вільно, що рано чи пізно може призвести до смертельної ескалації. Відео з Чикаго шокують.
Федеральні агенти витягують зброю на шосе, розпилюють сльозогінний газ по кварталах прямо перед парадом на Хелловін, ранять і навіть вбивають мирних жителів. Багато хто в масках, без форми та їздять на машинах без розпізнавальних знаків. Для тих із нас, хто служив за кордоном, це схоже на іншу країну.
Чим же усе це закінчиться? Якщо президент збирається корінним чином переглянути застосування сили в Америці, навіщо все це потрібно? Те, що я збираюся сказати, і моя теорія з цього приводу — це те, чого я ніколи не могла собі уявити. Я вважаю, що Трамп перебудовує країну, щоб утримати владу. Трамп діє за тією ж схемою, що й майже всі авторитарні правителі в історії.
Схема така: спочатку добитися обрання на посаду для вирішення законних питань, у нашому випадку — вартості життя. Опинившись на посаді, оточити себе відданими вам людьми, накопичувати владу та вплив, а потім почати використовувати їх проти ваших уявних ворогів.
Але ось у чому річ. У будь-якій авторитарній стратегії настає ситуація, коли ви досягаєте переломного моменту. Ви накопичуєте стільки влади, що розумієте: якщо ви програєте, а ваш опонент переможе на виборах, він може використати цю саму владу проти вас. Тому ви тримаєтеся за неї що є сили.
Схоже, саме такий підхід зараз використовує Трамп. І, судячи з усього, що ми бачили дотепер – атаки в Карибському морі, список внутрішніх терористів, розміщення військових та правоохоронних органів на вулицях Америки – він, схоже, закладає основу для збереження влади. Є два способи, якими це може статися, і обидва вони прямо взяті з тієї ж авторитарної стратегії.
Перший сценарій передбачає, що Трамп знайде привід, вдасться до Закону про повстання і спробує запровадити воєнний стан. Отже, вибори можуть бути скасовані, або, якщо вони відбудуться, він може оточити виборчі дільниці військовими та федеральними правоохоронними органами для залякування виборців.
Другий варіант – складніший для відстеження, але він все одно може вплинути на результат виборів: оголосивши опозиційні групи, кандидатів і обраних посадових осіб терористами чи злочинцями, та зруйнувавши інфраструктуру, необхідну для проведення конкурентних виборів.
Наприклад, Трамп може використати федеральну податкову службу, щоб позбавити демократів можливості збирати кошти. Він може подати до суду на ліві організації та поширювати дезінформацію про наші вибори. Він може дискредитувати, позбавити фінансування та змусити замовкнути опозицію, щоб у неї не залишилося жодного шансу на перемогу.
Справа в тому, що існує не один спосіб зірвати вибори. Існує не один спосіб втратити нашу демократію. Я сьогодні кидаю виклик, тому що в нашій країні існує небезпека, що це станеться.
Дозвольте мені ще раз наголосити: я не панікер. Дехто з вас, присутніх у цьому залі, працював зі мною безпосередньо. Ви знаєте, що я не говорю нічого просто так.
Не хочу пояснювати, чому я говорю про це сьогодні. Згадайте квітень 2020 року. Тоді Трамп вперше почав твітити про фальсифікацію виборів 2020 року, про те, що якщо він програє, то лише через фальсифікації.
Того часу я була в Палаті представників. Пам’ятаю, що була шокована, але тоді я поводилася досить ввічливо. Я надіслала багато листів до адміністрації.
Я говорила про це на слуханнях, але тоді я не піднімала через це достатнього галасу. Перенесімося до 6 січня 2021 року. Коли заколотники штурмували Капітолій, я забарикадувалася у своєму кабінеті і почала шукати щось, що можна було б використати як зброю.
Відбувалося те, що я вважала немислимим. Тоді в мене стався збій уяви, але зараз воно працює відмінно, і я не збираюся повторювати ту саму помилку. Але ось чого Трамп не запланував.
Воля американського народу. У американців є внутрішній барометр для речей, які звучать і пахнуть авторитаризмом. Я бачила це в Мічигані, де навіть запеклі прихильники Трампа незадоволені тим, що бачать на своїх телефонах.
Це має дати нам надію, і ще є час переломити ситуацію. По-перше, Конгресу необхідно, ще вчора, повернути собі право застосовувати силу. Мої колеги-республіканці, я дивлюся на вас.
В дусі Джона Маккейна, нам потрібно почати давати відсіч там, де ми не згодні з тим, як застосовується сила. Лідерство – це ваші дії, а не те, що ви говорите за закритими дверима. З цією метою я вношу законопроєкт «Заборона на присутність військ на наших вулицях», який надає Конгресу можливість негайно припинити військову присутність у будь-якому американському місті.
Що стосується військових, то ви також відіграєте важливу роль. Згідно із законом, існує таке поняття, як незаконний наказ, і у військових є можливість, хоча це й складно, дати відсіч. Тому що у виборі між вірністю Конституції та вірністю одній людині є лише одна правильна відповідь, і кожен із вас давав цю клятву.
Шановні ветерани, ви також можете використати свій авторитет, щоб засудити Трампа за небезпечне використання наших збройних сил. Я бачила, що багато ветеранів прийшли на акції «Ні королям». Ніколи не недооцінюйте силу вашого голосу та те, наскільки він може бути ефективним, коли ви відкрито висловлюєтеся.
І дозвольте мені сказати: якщо є ветерани, які хочуть взяти участь у цій справі, напишіть мені в особисті повідомлення. Ми знову збираємо команду. Звертаючись до лідерів наших штатів, хочу сказати: ви зобов’язані тримати оборону, захищати чесність наших виборів і протистояти тиску, який вже починає чинити адміністрація Трампа.
Звичайні громадяни можуть допомогти у цьому питанні. Ми можемо допомогти людям об’єднатися. Ваші місцеві вибори будуть важливими як ніколи.
Шановні звичайні американці, ви також можете висловитися про те, що бачите, та організувати мирні протести. Протягом усієї історії саме низові рухи були єдиним засобом, здатним дати відсіч надмірному втручанню уряду.
І нарешті, всім, хто нас слухає і дивиться: не здавайтеся.
Поколіннями ми боролися, незважаючи ні на що, щоб побудувати ту країну, яку ми маємо сьогодні, і я, жінка-сенатор, живе тому підтвердження. Мене б тут не було, якби покоління жінок до мене не боролися буквально 100 років за право голосу. Ми не можемо собі дозволити розкіш вирішити, що це надто складно.
Це країна, яку ми всі любимо. Наша країна потребує нас прямо зараз. Настав наш момент, щоб зробити крок уперед.
Дуже дякую за запрошення. Я вам дуже вдячна.
До кінця історії під назвою «Страх: Трамп у Білому Домі» (с) (назва книги Боба Вудворда, виданої в 2018 році) залишилося 1176 днів.
автор – Igor Aizenberg
