Сергій Лямець, “Економічна Правда”
Існує щонайменше десять причин, через які у МВФ можуть бути претензії до уряду. Тобто Україна просто ігнорує план дій, записаний у Меморандумі з Фондом. Можливо, це міг би бути не найгірший вихід, якби уряд запропонував свій шлях розвитку економіки. Однак на сьогодні немає нічого, крім записів у Меморандумі.
Увівторок до Києва повернулася місія Міжнародного валютного фонду. Керівник місії Джейла Пазарбашіоглу привезла з собою розчарування в українській владі та поганий настрій.
Справа йде до того, що Фонд відмовить Україні у черговому транші, і тим самим прискорить наступ в країні справжньої кризи.
МВФ спіймав на брехні
Ситуація дійсно критична. Попередній транш, схвалений Фондом в кінці липня, був отриманий обманним шляхом. Коли ще минулого разу в Україні працювала місія, уряд направив на адресу МВФ лист про наміри. Його підписав і президент. У листі, зокрема, запевнялося, що Україна заради отримання грошей виконає цілий ряд ключових умов.
Після цього були якісь рухи влади, після яких з’явився інший лист. Про нібито виконані обіцянки. Його підписала лише Юлія Тимошенко, а Віктор Ющенко свій підпис ставити відмовився. Тим не менше, лист пішов, і Фонд схвалив виділення траншу. Одному тільки богу відомо, чому.
Адже, не було виконано цілу низку попередніх умов, обговорених в Меморандумі і листі про наміри.
Перше. Уряд не затвердив законопроект про розкриття інформації стосовно власників істотної частки в банках.
Друге. Не прийнято рішення відносно Укрпромбанка і “Надра Банка”. Хоч якесь рішення, навіть про ліквідацію. У цілому, навіть НБУ неефективно виконує свої функції. З 60-ти банків, які взяли на себе зобов’язання наростити капітал після січневої діагностики, обіцянку стримали лише 18.
Третє, і вже дуже істотно. Не були підвищені тарифи на газ для населення і теплокомуненерго.
Четверта умова і теж важлива. Новий фінансовий план НАК “Нафтогаз” на 2009 рік припускає дефіцит коштів компанії на рівні 33,3 мільярда гривень. Однак у Меморандумі як максимальне значення вказана сума в 25 мільярдів. Крім того, уряд так і не розробив прогноз роботи компанії в 2010 році.
П’яте. Крім випадків, коли споживання перевищує 600 кВт, не підвищено тарифи на електроенергію.
Шосте. Досі не впроваджені численні заходи з економії бюджетних грошей та обмеження дефіциту бюджету.
Сьоме. З підприємств беруться податки наперед, але деяким надаються відстрочки (зокрема, “Украгролізингу”). І те, і інше заборонено Меморандумом з МВФ.
Восьме. Жодного кроку не зроблено на шляху до впровадження пенсійної реформи.
Дев’яте і теж важливе. БЮТ і Партія Регіонів подолали вето на закон про фінансування Євро-2012. Який, насправді, змушує Нацбанк “надрукувати” 10 мільярдів гривень на приховане фінансування бюджету.
Десяте. Уряд і Нацбанк посилено нарощують “друкування” грошей. Ще тільки початок вересня, а річні ліміти на випуск нових грошей вже перевищені.
Такі тільки десять причин, через які у МВФ можуть бути претензії до уряду і НБУ. Якщо описувати ситуацію в цілому, то Україна просто ігнорує план дій, записаний у Меморандумі з Фондом.
Можливо, це міг би бути не найгірший вихід, якби уряд запропонував свій шлях розвитку економіки. Однак на сьогодні немає нічого, крім записів у Меморандумі.
Тарифний цирк
Можна навести ще два приклади брехні, на якій Фонд може зловити Україну. Перший – випадок з тарифами, який більше нагадує детектив.
Уряд зобов’язався перед МВФ підняти тарифи на тепло, у зв’язку з подорожчанням імпортного російського газу. А ще, згідно з Меморандумом, уряд зобов’язався підвищити ціни на газ для населення.
Здавалося б, все йшло гладко. 10 червня Кабмін затвердив план заходів на 2009 рік щодо стабілізації фінансового стану НАК “Нафтогаз України”. Зокрема, він рекомендував Національної комісії з регулювання електроенергетики (НКРЕ) з 1 жовтня підвищити ціни на газ для населення і теплокомуненерго.
Натхненний МВФ 10 липня розповсюдив прес-реліз, в якому зазначив, що влада України взяли на себе зобов’язання здійснювати щоквартальне підвищення тарифів на газ.
На наступний день НКРЕ підписала постанови № 811 та № 812. Документи вводили обов’язкову 20-відсоткову надбавку до вартості газу для населення. На 20% газ дорожчав б щокварталу, поки не виріс би в ціні в 2,5 рази. Однак коли стало відомо, що МВФ схвалить виділення Україні третього траншу кредиту на 3,3 мільярда доларів, уряд відмовився від зобов’язань.
НКРЕ оголосила свої постанови фальшивими. Паралельно було зроблено заяву, що документи прийняті під тиском президента, а не за ініціативою прем’єра. Однак хитрість не вдалася, тому що до київського офісу МВФ деякі “доброзичливці” передали передали верифіковані копії постанов 811 і 812.
Тому, в остаточному підсумку, НКРЕ затвердили ці ж документи, але вже під номерами 911 і 912. Уряд таки погодився, що ціна на газ для населення і комунальників восени зросте на 20%.
24 липня НКРЕ розповсюдила заяву про те, що з 1 вересня відбудеться перше підвищення ціни на газ для населення, а з 1 жовтня – для теплокомуненерго. А 27 липня МВФ остаточно дав добро на виділення 3,3 мільярдів доларів.
Але уряд і НКРЕ не здалися. “Не буде ніякого підвищення ціни на газ для населення”, – пообіцяла прем’єр Юлія Тимошенко в серпні. У той же самий час НКРЕ знайшла привід скасувати власну постанову.
Голова Комісії Валерій Кальченко сказав, що рішення НКРЕ про підвищення ціни газу для населення і комунальників вступить в силу тільки у разі їх схвалення Федерацією профспілок. Природно, профспілки заявили, що ніяких підстав для підвищення цін немає.
Заради пристойності, Кальченко не виключив, що НКРЕ оскаржить рішення профспілок у суді. Першого вересня стала відома нова подробиця. На переговорах з місією МВФ уряд повідомив, що тарифи не вийшло підняти через протидію Секретаріату президента.
ЄВРО-2012 псує картину
Другий яскравий приклад – подолання вето президента на закон про фінансування Євро-2012 за рахунок “друкування грошей”. Недопущення прийняття цього закону було однією з попередніх умов надання третього траншу МВФ. Однак Тимошенко підійшла до цього питання творчо.
Президент наклав вето, чим, очевидно, виконав умову МВФ. Після цього, 21 серпня, БЮТ і Партія Регіонів дружньо подолали вето. Більше того, Тимошенко особисто приїжджала в будівлю парламенту, щоб за закритими дверима обговорити з “регіоналами” перелік об’єктів, які будуть фінансуватися за рахунок “надрукованих” Нацбанком грошей. Список досі не оприлюднений, що викликає цілком обґрунтовані підозри у “дерибані”.
Це лише два яскраві випадки обману. Реально ж, ключові речі, які обіцялися ще з зими минулого року, просто не виконуються. З цілком зрозумілих причин. Прем’єр Тимошенко не може прийняти умови МВФ. Їх виконання безпосередньо закреслює її перемогу на президентських виборах.
У Фонді, природно, всі це розуміють. Ймовірно, там знали і про обмани у листі прем’єра. Проте в кінці липня гроші дали – певно, щоб не провокувати нестабільність у найбільшій країні Східної Європи.
На цей раз такий варіант не пройде. У вівторок з’явилися відразу два підтвердження того, що МВФ може призупинити або зовсім анулювати програму з Україною, і не дати більше ніяких грошей.
Фонд пригрозив розірвати відносини
1 вересня зранку місія МВФ приїхала в Мінфін і уряд. Очевидно, розмова вийшла вкрай неприємною. Вдень заступник міністра фінансів Валерій Альошин зібрав прес-конференцію, на якій говорив про погане. Такого з ним не було дуже давно.
Заступник міністра передбачив важкі переговори про виділення четвертого траншу кредиту МВФ. Фонд відкрито заявив, що може припинити співпрацю з Україною. Приводом може стати те, що влада України піде на надмірне нарощування бюджетного дефіциту, і тим самим буде провокувати інфляцію.
“Нам в черговий рад доводиться повторювати деякі пояснення, які стосуються підходів Мінфіну та Мінекономіки … Це стосується і можливих показників, які необхідно буде відкоригувати в держбюджеті-2009. Мова йде і про дозволений законом про держбюджет загальний обсяг держборгу”, – сказав він.
Природно, у Мінфіні знайшлися, що відповісти МВФ. За словами Альошина, розвиток економічної ситуації в поточному році може бути направлено за кількома сценаріями. І саме про це міністерство хоче говорити з МВФ. Також воно хоче обговорювати проект держбюджету на 2010 рік – далеко не саму актуальну на сьогодні тему.
Наприклад, Альошин вказав на приватизацію. “На друге півріччя планується кілька серйозних приватизаційних процедур, в тому числі і у вересні. Це стосується конкурсу по Одеському припортовому заводу і ряду інших підприємств. Тому говорити, що до кінця року неможливо виконати план надходжень від приватизації, я б вважав, передчасно”, – сказав він.
Щоправда, заступник міністра визнав, що поки що від приватизації зібрані лише 6,5% річного плану, або 565 мільйонів гривень.
Борг збільшився на третину
Показники боргу справді страхітливі. За даними Секретаріату президента України, у січні-липні-2009 уряд наростив запозичення на 8,7 мільярда доларів, або на 35,2%. Половина цієї суми була залучена тільки за липень.
З такими темпами, на початок серпня уряд впритул наблизився до межі нарощування боргу, зазначеного в Меморандумі. При ліміті у 193 мільярди гривень, Кабмін вже залучив 185. Більше можна не позичати – межа буде досягнута за рахунок девальвації, яка автоматично зробить дорожчою валютну частину боргу.
Потрібно врахувати, що реально сума боргу вдвічі вище. Особливості бухгалтерії Мінфіну дозволяють не включати в суму боргу 10,5 мільярдів доларів або майже 90 мільярдів гривень за ринковим курсом, які вже отримані в рамках програми stand-by. Але це теж кредитні гроші, і повертати їх доведеться через три роки.
Однак і це не все. Уряд перевищив встановлений законом граничний рівень надання державних гарантій. Їх обсяг перевищив 40 мільярдів гривень, тоді як закон про бюджет передбачав 37 мільярдів.
Гарантії отримували все і вся: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (8 мільярдів гривень), ДІУ (2), “Укркосмос” (2), “Украгролізинг” (понад мільярд доларів), “Укрмедснаб” (500 мільйонів євро і 400 мільйонів доларів ), “Укравтодор” (8 мільярдів гривень) і два авіапідприємства – ХДАВП і “Авіант” (2,5).
Про більшість цих проектів не відомо взагалі нічого. А недавно Тимошенко пообіцяла ще і дати держгарантії по позиках на розвиток підприємств вугільної галузі.
Нацбанк постраждав за курс
Після Мінфіну місія МВФ поїхала до Нацбанку. Опівдні вона зустрілася з керівництвом НБУ і представниками Секретаріату президента.
Загальний негативний фон відчувався і на цьому засіданні. Представники Фонду звинуватили регулятор в тому, що він намагається утримати курс, який втримати неможливо.
В Секретаріаті відмовилися коментувати хід переговорів. Зате джерело “Економічної правди” в Нацбанку видало свою версію подій. “Сказали, що спроба штучно утримати курс закінчиться простою розтратою резервів. У Фонді вважають, що курс гривні потрібно відпускати, поки він самостійно не врівноважиться”, – розповів він.
За словами банкіра, регулятор дотримується іншої точки зору. Однак Заступник голови одного із системних банків у коментарі “Економічній правді” відзначив, що критика справедлива. “Цілком очевидно, що метод “заливання” ринку доларами не працює. Останні дві інтервенції майже на 300 мільйонів доларів всього лише дали заробити групі осіб. А більше витратити Нацбанк не в змозі”, – вважає він.
Джерело “Економічної правди” у Нацбанку визнало, що регулятор обмежений в можливостях. Більш того, одного разу він вже був близький до порушення нижньої границі золотовалютних резервів, прописаної в Меморандумі з МВФ. “Якби не півтора мільярда останнього траншу від Фонду, ми б порушили “стелю”, – відзначив він.
Що обурює МВФ
Зустріч в Нацбанку вийшла дуже жорсткою. Джерело в НБУ розповіло, як заступник голови Секретаріату Олександр Шлапак умовляв Джейлу Пазарбашіоглу дати Україні відстрочку на два тижні для проведення роботи над помилками. Проте у відповідь він почув лише нерозуміння. Що це змінить, якщо Україна вже не раз отримувала такий шанс і обіцяля провести реформи?
Він підкреслив, що відбулася різка зміна відносин місії МВФ і особисто Джейли Пазарбашіоглу до України. “По суті, зараз у Фонду є два варіанти. Перший – усе-таки дати грошей, і тим самим визнати, що виконання вимог Меморандуму не має особливого значення. Другий – влаштувати повторення лютневих подій. Тобто, відмовити нам, влаштувати міні-шок, але в такий спосіб змусити уряд хоч щось зробити для відновлення реноме”, – зазначив чиновник.
Таким шляхом свого часу пройшла Туреччина, звідки родом Пазарбашіоглу. Країна змушена була пройти через сильну девальвацію і різке зростання процентних ставок, і лише після цього зайнялася реформами. Україна теж дізналася, що таке відмова МВФ.
Взимку цього року фонд не дав уряду грошей, і виконання бюджету врятував лише Нацбанк, який “надрукував” потрібні суми грошей. До цих пір невідомо, чому на той момент виконуючий обов’язки голови НБУ Анатолій Шаповалов пішов на поступки Тимошенко.
За словами джерела в Нацбанку, розрив програми саме зараз був би найбільш небажаним. Девальваційні настрої та очікування “другої хвилі” кризи настільки сильні, що відмова МВФ від співробітництва з Україною може спрацювати як спусковий гачок.
Уряд розраховує отримати від МВФ ще 3,8 мільярда доларів до кінця року. Частина цих грошей, найімовірніше, піде на фінансування соціальних видатків. Зате якщо їх не буде, то бюджетний колапс неминучий. Тільки офіційний дефіцит держбюджету склав за підсумками семи місяців більше 15,35 мільярдів гривень. Реально ж, Нацбанк профінансував витрати уряду на десятки мільярдів.
Тобто у випадку розриву програми з МВФ утримання курсу Нацбанком стало б навіть теоретично складним. Його резерви не виростуть на чергові 3,8 мільярда доларів.
За словами представника НБУ, сьогодні в уряду є три шляхи. Перший – виконати якісь вимоги МВФ. Чого, на жаль, не відбулося до цих пір. І навряд чи тепер Фонд буде слухати обіцянки. “Джейла зрозуміла, що переконати Тимошенко вже не вдасться. Вона ж усе розуміє”, – зазначив чиновник.
Другий можливий шлях – Тимошенко вдало зустрілася з прем’єром Росії Володимиром Путіним. Успішна зустріч гарантує розрив програми з МВФ, тому що отримані від РФ гроші дозволять і далі не робити болючі для рейтингу реформи. “Залишиться тільки гадати, під які умови Росія дасть гроші”, – підкреслило джерело “Економічної правди”.
Третій і дуже ймовірний сьогодні шлях – безальтернативний розрив відносин з МВФ. У такому разі, єдиним джерелом грошей залишиться Нацбанк, який повинен буде їх просто “надрукувати”. А це гарантовані інфляція і сумнозвісна “друга хвиля кризи”.
