Про загрозу застосування Росією тактичної ядерної зброї ми (спільнота #Ашрам) сказили вже на третій день від початку війни. Якщо Путін побачить, що зриваються його плани по Донбасу і півдню України, то тактичний ядерний удар цілком можливий. Як ймовіним лишається і обмін ядерними ударами між РФ та США.
Росія має близько 6000 ядерних боєзарядів. Якщо відмінусувати навіть 1500 (саме таку обмежену кількість передбачає двостороння угода між США та Росією про скорочення стратегічного наступального озброєння), це все одно дуже багато.
Путін постійно займається ядерним шантажем, але здебільшого він використовував його для того, щоб підштовхувати Захід до переговорів або капітуляції. Те саме він зараз намагається робити з Україною – погрожуючи ядерним ударом, він підштовхує Україну або до переговорного процесу, вигідного йому, або до безпосередньої капітуляції.
Але у керівництва країни є консолідована позиція, тож навіть у випадку застосування тактичної ядерної зброї, Київ капітулювати не буде. Ця позиція була донесена до західних партнерів, які також усвідомлюють цю небезпеку і готові їй адекватно протидіяти.
На даний момент, згідно заяв Пентагону, дій РФ щодо розгортання “ядерної тріади” не відбувається. Але повністю виключати цього не можна. Якщо ядерний удар станеться, то 50-кілометрова зона від епіцентру удару буде заражена, будуть величезні руйнування та велика кількість жертв.
Скоріше за все, удару може бути завдано не по містах, а позиціях ЗСУ (зокрема – на Донбасі) чи військових базах. Також не виключається можливість удару по Чорнобильській зоні відчуження, або ж вибуху над акваторією Чорного моря.
Але, зважаючи на те, що капітуляції Києва не планується, то і ядерний удар з боку Росії не буде виправданим. Більше того, завдання морального удару та знищення живої сили також не викличе бажаного для Росії ефекту, оскільки ЗСУ не сконцентровані в одному місці (на відміну від росіян).
Однак, якщо такий удар станеться, то у світу зникне запитання про те, чи називати те, що зараз відбувається рашизмом, тобто антилюдською ідеологією Росії. Не кажучи вже про те, що це дасть привід для знищення Путіна і його режиму усіма доступними методами.
Невідомо як у разі завдання ядерного удару по Україні поводитиметься Захід. Хотілося б, аби він завдав удару у відповідь. Але не виключено й інших, асиметричних способів знищення російської “верхівки” – початок терористичної війни, завдання ракетних ударів по об’єктам, саботаж, диверсії на території противника, застосування технологічної блокади, тощо.
Знову ж таки, варто розуміти, що у Росії не так багато тактичної ядерної зброї, адже у неї на озброєнні здебільшого стратегічна, тобто міжконтинентальні балістичні ракети. Якщо розв’яжеться глобальна війна, то тоді й інші дерні країни, такі як Китай, можуть стати суб’єктом і спробувати досягти низки власних цілей (як то, наприклад, солідарній участі у нападі на спільного ворога – США). Але така імовірність невисока, бо у разі обмеженого ядерного конфлікту Китай утримається від будь-яких дій і не встряватиме у цей армагеддон.
Путін – маніяк, але він не божевільний. Він боїться – це можна спостерігати по бункерах, по довгих столах та куленепробивних кубах під час масових акцій. А якщо він боїться, то він не піде на самознищення у вигляді ядерної катастрофи для усього людства.
У той же час Росія – це держава-секта. І стан суспільної свідомості там треба розглядати саме у контексті тоталітарної секти. Апеляція до здорового глузду, людських цінностей і моралі відносно російського суспільства немає жодної доданої вартості – на 144 мільйони росіян є лише 1,5 мільйони умовно адекватних людей, у яких лібералізм закінчився на українському питанні. Тому сподіватися на революцію в РФ недоцільно – такий бунт можливий хіба що у випадку військової поразки Росії.
У випадку ядерного удару, звісно, з’явиться більше прихильників зміни Путіна серед політичної еліти, яка побачить, що для неї є персональна загроза. Адже хмара ядерного гриба долетить до російського кордону за лічені 10-15 хвилин, а там і до Москви недалеко, та й радіаційні викиди так само обов’язково будуть і на російській території. Навіть удар по Києву навряд чи спричинить зміну суспільної свідомості у Росії, тож до цього треба бути готовими.
У той же час, ядерний конфлікт – це свого роду зіткнення Люства з “прєдєлом”, межою відомого й зрозумілого, за якою знаходиться інакше, яке не проявлене. Під час такого зіткнення неминуче наша цивілізація отримує екзистенційний досвід, який призведе до зміни цінностей, етики, уявлень тощо. Світ остаточно зміниться.
Можливо ядерного удару й не станеться. Не матиме “ядерний Путін” яєць для цього. Але сам дотик до “прєдєла” у цій війни відбудеться. Бо ми їх маємо.
