Непростими є шляхи лівого руху, різноманітними є його цілі та мотиви для активності. Як приклад — «Партія за тварин» («Партія захисту тварин»; нід. Partij voor de Dieren, PvdD) — унікальна партія на лівому фланзі політичного спектру Нідерландів.
Партія була заснована 28 жовтня 2002 р. групою активістів, розчарованих тим, що інтереси тварин та природи повністю ігнорувалися партіями «мейнстріму».
Перший успіх прийшов досить швидко. На парламентських виборах 2006 р. PvdD здійснила прорив, отримавши цілих два місця з 150 у нижній палаті Генеральних штатів — нідерландського парламенту. Це був світовий прецедент — вперше партія, сфокусована на правах тварин, потрапила до національного законодавчого органу.
Відтоді популярність партії лише зростає. На виборах 2023 р. вони отримали вже три місця у Палаті представників. Вони також представлені у Сенаті, у Європарламенті та багатьох провінційних і муніципальних радах. Успіх PvdD настільки надихнув любителів наших менших братів у всьому світі, що, по-перше, за її зразком почали з’являтися інші національні зоозахисні партії, а потім на її базі було створено цілий інтернаціонал — фонд «Політика щодо тварин» (Animal Politics Foundation). Існує також Animal Politics EU — неформальне об’єднання європейських політичних партій, що виступають за права тварин.
Ключові соціально-демографічні групи прихильників PvdD — це молоді виборці (особливо 18-35 років), за професією — це вчителі, вчені, працівники культурної сфери, соціальні працівники, IT-фахівці, представники «зелених» професій.
Їхній електорат — це також протестний голос молоді проти системи, яка, на їхню думку, руйнує планету та ігнорує права інших живих істот. Партія активно працює через соціальні мережі, і її радикальна, принципова позиція імпонує молодим людям, розчарованим політикою компромісів «старих» партій.
При цьому ідеологія PvdD набагато ширша, ніж просто «захист тварин», хоча, звісно, основна ідея та, що тварини — не речі чи ресурси, а розумні істоти, здатні відчувати біль, страх і радість. Природно, що для PvdD промислове тваринництво — це велика проблема, воно для партійних ідеологів є одним із головних винуватців кліматичної кризи, забруднення навколишнього середовища та знищення лісів (які, щоб було зрозуміло, вирубуються під пасовища, сінокоси та ферми).
«Голосуйте за права тварин і нашу планету!» — агітаційна прокламація «Партії за тварин» до виборів у Європарламент 2019 р.
Але важливіше те, що PvdD розглядає експлуатацію тварин як прояв моделі капіталізму, яка, у свою чергу, заснована на безкінечному зростанні та споживанні, що в підсумку знищує планету.
Тому боротьба за права тварин і природи для зоозахисників нерозривно пов’язана з боротьбою за соціальні права. Система гноблення єдина — вона експлуатує людей, тварин і планету на користь прибутку великих корпорацій. Як наслідок, партструктура виступає за сильну соціальну державу, доступну охорону здоров’я, рівні права для всіх, справедливу міжнародну торгівлю та підтримку країн, що розвиваються. Ще вони виступають за впровадження прямої демократії шляхом проведення регулярних консультативних референдумів, за безумовне право на житло тощо.
До речі, PvdD займає послідовно критичну та негативну позицію по відношенню до НАТО. Партія розглядає НАТО, перш за все, як військовий альянс, який нав’язує глобальну мілітаризацію, гонку озброєнь та конфронтацію між блоками. Мета партії — розпуск НАТО.
Важливий аспект: ставлення «аматорів» тварин до війни в Україні. Позицію PvdD можна назвати «засуджуємо агресію, але проти військового рішення». Депутати партії послідовно голосували проти поставок озброєння Україні (наприклад, проти відправки танків Leopard 2 та літаків F-16). Вони вважають, що накачування зброєю лише посилює ескалацію, призводить до більших людських жертв і не веде до довгострокового миру.
За таку позицію PvdD зазнає жорсткої критики, у тому числі з боку частини нідерландських лівих.
Найцікавіше проаналізувати розбіжності між «Партією за тварин» та партією «Зелені Ліві» (GroenLinks, GL) — традиційних «зелених», які давно прописалися у вищому дивізіоні нідерландської політики. Очевидно, що поява на політичній сцені PvdD — це наслідок розчарування багатьох еко-соціалістів щодо цієї політсили, яка деградувала до звичайної системної партії.
PvdD та GL часто опиняються по один бік барикад, але між ними проявляються фундаментальні ідеологічні та стратегічні відмінності. Члени GL часто дивляться на PvdD як на «сектантських» і непрактичних ідеалістів, які ніколи не зможуть реально керувати країною. Тоді як члени PvdD бачать у GL «продажних» політиків, які розмивають свої принципи заради політичної кар’єри.
Не менш кумедні стосунки любителів тварин із Соціалістичною партією (SP) — провідною лівою формацією в країні, яка, до речі, має витоки в маоїстському русі. На перший погляд, у них багато спільного, особливо в соціально-економічній сфері. Але є й розбіжності, які переважують усі точки дотику. Головна з них — сільське господарство та права тварин. Як говорилося, PvdD бачить в інтенсивному тваринництві одну з головних загроз екології, здоров’ю та етиці, SP ж звично розглядає фермерів (особливо дрібних та сімейних) як частину робітничого класу, людей праці, яких традиційно захищає партія.
Це призвело до прямого ідеологічного зіткнення. PvdD звинувачує SP у тому, що та захищає систему, яка завдає шкоди планеті, тваринам і, у довгостроковій перспективі — самим фермерам. SP, у свою чергу, звинувачує PvdD в «елітарній» політиці, яка не враховує соціально-економічні наслідки своїх «проєктів» для сільських регіонів.
У підсумку, їхній конфлікт — це наочне втілення суперечки про те, що важливіше для лівих у XXI ст.: захист традиційних економічних інтересів трудящих чи радикальна екологічна трансформація. На даний момент «моста» між цими двома позиціями в Нідерландах не існує, як немає його й в інших регіонах, де ліві намагаються вибудовувати свою політику з урахуванням нових викликів і де назрів конфлікт між «старими», орієнтованими на традиційні уявлення про працю, класову позицію та справедливість, і «новими новими» лівими партіями — з їхньою екологічною та феміністською орієнтацією.
Так чи інакше, «Партія за тварин» — це набагато більше, ніж просто «зоозахисники». Що, у свою чергу, показує, як, здавалося б, побутові настрої, що виростають із жалю до наших менших братів, через ідею захисту їхніх прав сьогодні можуть приводити людей до глобальних ідеологічних позицій про екологічну та соціальну справедливість.
Боротьба з політичним “мейнстрімом” приводить їх до заперечення реальної політики, зокрема необхідності антиінмеріалістичної боротьби та військового захисту буржуазно-демократичної Батьківщини від російського рашистського імперіалізму. Вони доброваільно потрапляють у пастку російської дезінформації та ретранслюють російські наративи з різноманітних немейнстрімних “кролячих нір”.
З цікавого, до речі: молодіжна партійна організація PvdD називається PINK! («РОЖЕВІ!»). Офіційно заявлено, що назва походить від нідерландського слова, що позначає корову, яка старша за теля, але ще не повністю дозріла. Але, ймовірно, тут є й ще один сенс — те, що вони зовсім не класичні «червоні», хоч і за справедливість, але й з місцевими «зеленими» їм уже не по дорозі.
Нажаль лівий рух хворіє або негативною геополітикою, вбачаючи загрозу людству виключно від американського та європейського імперіалізму та неоколоніалізму, при цьому солідаризуючись з російським імперіалізмом, або перетворюються на ось таких ліво-ліберальних «рожевих хом’ячків». Хоча й цікавих з точки зору практичної партології.
зібрав і переклав – Антон ДАЛМОН
