Неодноразово у своїй історії російський режим намагався зруйнувати сусідні держави, щоб зміцнити власну владу. Сьогодні ми знову стаємо свідками чергової хвилі подібних планів, спрямованих на Україну. Проте ці мрії, навіть якщо їх активно виношують у коридорах Кремля, приречені залишитися в категорії фантазій.
Так, українські ЗМІ, з посиланням на джерела в розвідувальних структурах, повідомили про існування російського плану розподілу України на три частини. Цей документ, ймовірно підготовлений Міністерством оборони РФ, розглядає сценарії розвитку воєнно-політичної ситуації у світі до 2045 року. Згідно з планом, Україна мала б втратити свій суверенітет: частина територій відходить до Росії, центральна Україна стає маріонетковою державою, а західні області визначаються як «спірні території», долю яких Кремль планує обговорювати з Польщею, Угорщиною та Румунією.
Як казав класик, «це ж було вже». У українській новітній історії можна пригадати з десяток спроб нашого божевільного сусіда розділити Україну. Один з найяскравіших прикладів – технологія російських політтехнологів на виборах 2004 року, згідно з якою Україна поділена на «три сорти». Ця ідея базувалася на навмисному наголошуванні культурних і мовних відмінностей між регіонами країни. Захід України описували як радикально націоналістичний і “проєвропейський”. Центр, зокрема Київ, — як невизначений у своїх політичних уподобаннях. Схід і Південь — як російськомовні регіони, орієнтовані на Росію.
Цей пропагандистський наратив мав на меті посіяти розкол у суспільстві та дискредитувати ідею єдиної України. Хоча ці спроби не мали значного успіху, їхній вплив відчувався у політичних дискусіях у наступні роки.
Не варто забувати і про Харківські угоди та концепцію федералізації України, за якою регіони мали отримати більше автономії, зокрема можливість визначати мовну політику та зовнішньополітичний вектор. Мета кремлівських ляльководів була зрозумілою: створити залежність окремих українських регіонів від Росії та послабити центральну владу України.
Ще одна технологія росіян – заклики до “самовизначення” Закарпаття та Буковини. Так, останні років 15 Росія періодично намагалася використати етнічні меншини для дестабілізації прикордонних регіонів України. Так, у Закарпатті російські медіа поширювали тези про “пригноблення угорської громади”. На Буковині Росія намагалася розпалювати сепаратистські настрої серед румуномовного населення. Ці спроби здебільшого залишилися на рівні інформаційних провокацій, однак вони підтверджують постійні намагання Кремля розколоти Україну.
Так будь-які спроби поділити Україну приречені на провал, і цьому є кілька причин:
По-перше, українська стійкість. Не з плану Банкової, а реальна національна стійкість. Україна не лише вистояла в умовах повномасштабного вторгнення, але й продемонструвала здатність мобілізувати ресурси, об’єднати суспільство та отримати підтримку міжнародної спільноти. Самі росіяни визнають, що їхній сценарій втратить будь-яку актуальність, якщо Україна зможе зберегти свою незалежність.
По-друге, несприйняття подібного розподілу Заходом. Росія прагне донести свої плани до нової адміністрації США через лояльні уряди, однак сучасний світ дедалі більше схиляється до ізоляції РФ. Особливо після “підвищення ставок” у вигляді міжконтинентальних балістичних ракет, ядерної доктрини тощо. Навіть, якщо припустити різні сценарії “заморозки” – це не про розподіл. Країни НАТО та ЄС надають Україні військову, економічну та політичну підтримку, а будь-які ідеї співпраці з Кремлем дедалі більше сприймаються як токсичні. Перезавантаження відносин з кремлядю не буде. Принаймні, поки ми чинемо спротив.
По-третє, ймовірним є розпад самої Росії. Якщо розподіл України виглядає малоймовірним, то перспективи розпаду самої Російської Федерації – виглядають цілком реально. Голова ГУР МО Кирило Буданов ще у 2022 році зазначив, що у Росії є два можливих варіанти майбутнього: розпад на окремі держави чи кардинальна зміна еліт і політичного курсу. Обидва сценарії передбачають втрату контролю над національними регіонами, які прагнуть самостійності.
Буданов висловлював думку, що розпад Росії міг би стати ключовим фактором для встановлення стабільного миру в Європі та світі. Такий сценарій не лише знищив би загрозу нових агресій, але й дозволив би народам Росії вирішувати свої долі самостійно.
Паралельно з главою ГУР, у нас з Ігорем Душиним навіть з’явилася ідея карти постросії. Кому цікаво – сюди ( тут, тут, тут, тут).
Цікавою є реакція на карту. В Україні вона викликала захоплення, в Росії – істерику через побоювання, що такі ідеї можуть знайти відгук серед національних меншин та регіональних еліт всередині РФ. На Заході карта була сприйнята з інтересом, оскільки розмови про можливий розпад Росії давно присутні у світовому аналітичному дискурсі.
Заслуговує на увагу і карта самого Буданова, яка висіла в його кабінеті. У липні 2023 року вона була продана на аукціоні за рекордні 14 мільйонів гривень. Виручені кошти пішли на закупівлю безпілотних комплексів для українських військових.
Ідея миру через справедливий розподіл Росії знаходить підтримку не лише серед українців, але й на глобальному рівні. Суспільство втомилося від російської агресії та прагне стабільності. Розділена, демілітаризована та демократизована Росія стала б гарантом стабільності у світі. Тож замість того, щоб мріяти про розподіл України, Кремлю варто замислитися про те, як запобігти власному колапсу. Однак це вже інше питання, яке навряд чи отримає відповідь у коридорах російської влади.
Розпад імперій спочатку був лише картою мрійників. Візією того, яким має бути Майбутнє. Навряд чи все відбудеться по нашій карті. Але сама її наявність програмує наступні кроки, як нас так і ворога у потрібному для нас напрямку.
Україна буде ключовим елементом у новому світовому порядку. Збереження її незалежності не лише підриває амбіції Кремля, а й формує нові умови, за яких розпад самої Росії виглядає неминучим.
Джерело тут
