Всім привіт!
Перший день нового місяця… але деякі речі ніколи не змінюються.
***
ПОВІТРЯНА/РАКЕТНА ВІЙНА
Однією з найприємніших речей, яку я виявив сьогодні вранці в соціальних мережах, був твіт від когось, хто, нарешті, був настільки добрим (насправді: милосердним), що перевірив запаси зенітно-ракетних комплексів (ЗРК) Збройних Сил України.
Висновки цікаві: більшість систем, які все ще перебувають у резерві, за своєю природою є системами малої дальності, дуже мало систем середньої дальності, і ще менше систем великої дальності (хоча, так, це все відносно: С-300В все ще більше, ніж IRIS-T або SAMPs у всьому НАТО, разом узятих…) Щось на кшталт «хороших новин» полягає в тому, що маса обладнання, про яке йдеться, базується на технологіях 1970-х років; модернізація систем, про які йдеться, вимагає висококваліфікованого персоналу, якого в Росії поки що бракує; в той час як 75-й арсенал вже працює на повну потужність і, таким чином, не може сильно прискоритися. При цьому залишається незрозумілим, якими є запаси ракет, що залишилися.
Я щиро вдячний за такі зусилля: на щось подібне не вистачило б ні часу, ні нервів. Вклонившись на знак подяки, можу лише зробити висновок, що я дуже чекаю на подібний огляд щодо ЗРК, якими керують ЗС РФ.
З точки зору операцій… росіяни продовжують виснажувати українські ЗРК, щоночі закидаючи в повітряний простір України безперервні потоки ударних БПЛА «Шахід». Головною новиною у цьому контексті є те, що тепер деякі з «Шахідів» також оснащені системами StarLink.
У свою чергу, вчора рано вранці українці завдали удару по складу зберігання ракет «Кинжал» на авіабазі «Єйськ». Стверджують, що загинув і генерал-лейтенант Дворніков (колишній командувач російськими військами в Україні).
***
Курськ… 28 і 29 вересня ВДВ, розгорнута навколо меншого виступу на західній стороні, в районі Глушково, провела кілька контратак на Веселе: втратила кілька БМД і відступила.
На схід від Кореневого ЗСУ продовжували покращувати свої позиції на пагорбах над Крем’яновим, Шептухівкою та Каучуком. Звідси легше підривати все, що росіяни намагаються відправити в бік уламків 810-ї ОМБр, оточеної в районі Крем’янова, наприклад.
Зі східного боку… з’явилися відео, що підтверджують контроль ЗСУ над Камишівкою: «дуже дивно», враховуючи, що ЗСУ контролює дорогу на Льгов на захід від неї і пагорби на схід від неї вже щонайменше чотири тижні… З південного боку… ну, вибачте, не можуть не викликати посмішку повідомлення про те, що росіяни «повернули “Уланок”: це сталося ще два тижні тому, а “відеопідтвердження” з’явилося тільки зараз. Інакше вони не змогли б штурмувати і відвоювати Борки…
***
Харків… Судячи з українських повідомлень, комусь із супермозків – чи то в московських «ментів», чи то в штабі ОК «Південь» – спало на думку відправити механізовану штурмову групу 82-го мотострілецького полку у складі 17 МТ-ЛБ, 3 ББМ і понад 100 чоловік особового складу в атаку на (руїни) Агрегатного заводу у Вовчанську. Яке ж було здивування, коли ЗСУ розгромили цю комедію, а тим часом зачищали розкиданих вцілілих. Відео та відео-стилі, що вийшли в результаті, повні частин тіл, тому, можливо, вам краще перестрибнути через наступні «ілюстрації»…
Приємно» бачити, що ВСРФ “засвоїв” всі уроки 2,5 років, останніх 10 років, а потім і Грозного: одна лише ідея цієї операції гідна не менше, ніж Пудинг.
***
Куп’янськ-Сватове… росіяни продовжують штурм Кругляківки: 115-та мехбригада ще тримається. Ні Дональд, ні я не розуміємо однієї речі про ЗСУ тут – і в кількох інших секторах: чому немає контратаки у фланг росіян? Звичайно, завдяки своєму проникненню в Піщане, росіяни забезпечили собі вищі висоти на північ від цього села. Але це не повинно означати, що по них неможливо вдарити з підконтрольних ЗСУ висот з південного боку. І все ж, ЗСУ просто не пересуваються сюди: просто утримують позиції. Так само, як і в багатьох інших випадках. Принаймні, таке враження складається: єдині дві бригади ЗСУ, які проводять регулярні тактичні контратаки, – це 3-я штурмова і 47-а мехбригада. Якщо це намагаються робити інші підрозділи, то результати безглузді, лобові контратаки без жодного виграшу, які призводять лише до власних втрат – і до того, що генерали позбавляються «неприємних» підлеглих…
***
Торецьк і Покровськ… бої там точаться безперервно, а ЗСУ перебувають під масованим тиском. Тим не менш, росіяни насправді не наступають. Навпаки: у Торецьку вони все ще намагаються прорватися по вулиці Центральній; а на схід від Покровська, після того, як вони утримують більшу частину Гродівки, Красного Яру та Новогродівки, вони не наступають.
Наміри росіян щодо Селидового тим часом зрозумілі: вони зрозуміли, що не зможуть взяти його фронтальною атакою, і тому зараз атакують на північ і південь від нього – але в західному напрямку. Очевидно, намагаючись захопити Кара-Даг до 15-го Нового року.
Атаки росіян на Гірник, Острівське та Курахове за останні кілька днів характеризуються, насамперед, ще більшими втратами в живій силі та бронетехніці.
***
Вугледар… Це тим часом дуже нагадує кінець битви за Алеппо восени 2017 року. Хіба що погода трохи краща: ще не холодно…
Дійсно, зараз навіть ряди 72-ї мехбригади розпадаються.
По суті, росіяни продовжили наступ з трьох боків (з напрямків Водяного, Пречистівки та Павлівки). Що найгірше, і як пояснюється тут, вихід тим часом знаходиться під постійним артилерійським та мінометним обстрілом. Тобто те, що залишилося від 72-ї, все ще перебуваючи у Вугледарі, має величезні проблеми при спробі вийти. Як завжди, евакуація відбувається невеликими групами, але з 10 осіб (в середньому) в кожній групі, вийти вдається лише 3-4…
Не дивно, що росіяни присутні у східній частині міста, а 5-а танкова і 37-а мотострілецька дивізії, схоже, перебувають у процесі входження і в західну частину міста.
фото 7
Не хвилюйтеся: нікому з української сторони не спало на думку ввести хоча б один свіжий батальйон, провести якусь контратаку (наприклад, на північний фланг російського наступу на Вугледар з боку Пречистівки) або допомогти витягти 72-гу. Навіщо це робити в той час, коли у 72-ї закінчується продовольство, медикаменти та пальне, і, схоже, вона була змушена залишити велику кількість поранених, які потребують евакуації?
Замість цього, на тлі хаосу, що виник, Генштаб займається заміною командира бригади на полковника Олександра Охріменка (який наразі є командиром одного з механізованих батальйонів бригади). Ймовірно, тому, що в кращих традиціях ЗСУ вже повним ходом йдуть типові українські дріб’язкові чвари.
Наприклад, «офіцери 72-ї» мали б скаржитися, що це Мар’яна Безугла «неправильно повідомила про ротацію цієї бригади як про виведення», причому зробила це публічно, тим самим давши росіянам знати про зручний момент часу. Після цього ЗС РФ перекинули підкріплення і атакували силою, і саме тому (зруйноване) місто зараз знаходиться на межі провалу…
Панове, на якій планеті ви жили ще тиждень тому?
Для орієнтації: ніхто, як я, не знав про заплановану ротацію (принаймні) десь 20-22 серпня (вибачте, не пам’ятаю точно). Гаразд, я не повідомляв про це публічно, але: якби я знав про це, як ви думаєте, наскільки «безпечним» був цей план від російського ГРУ?!?
І який ідіот все ще думає, що це перший раз – коли-небудь, коли-небудь, коли-небудь – росіяни атакували під час планової ротації підрозділів ЗСУ?
Вибачте, але: Я вже ситий по горло цією нісенітницею. Це все одно, що кричати глухому, що за його спиною небезпека, а потім дивуватися, чому він не відреагував вчасно.
Якщо це взагалі можливо, то мені просто цікаво почути, наскільки сильно хтось там хоче звалити всю провину на нього – і таким чином позбутися одного з найгучніших критиків системної некомпетентності «Генштабу-У»? Тому що я просто не можу повірити, що якийсь серйозний, професійний військовий офіцер намагається пояснити, що Безугла тепер несе відповідальність за системну некомпетентність і слабку внутрішню безпеку у вищих ешелонах ЗСУ.
А як щодо того, як легко можна було б уникнути цієї катастрофи, якби Генштаб виконував свою роботу? Наприклад, подбати про вчасну ротацію повністю виснаженої 72-ї мехбригади? Або написати цю кляту нову доктрину, щоб всі офіцери ЗСУ були підготовлені відповідно до досвіду цієї війни – а не на основі 70 з гаком років радянського досвіду Другої світової війни – і щоб не виникало проблем при кожній черговій ротації підрозділів?
І нарешті: чи дійсно «ми» повинні «обговорювати» все це публічно, місяцями, знову і знову – тому що інакше ніхто ніколи не візьметься за реформування цього бардаку, відомого як Генштаб і ЗСУ? Або що?
…а потім люди дивуються, чому в масу бригад ЗСУ не може набратися достатньо добровольців…
переклад ПолітКом
