Україну та Азербайджан пов’язує багаторічна дружба. У складний період початку 1990 рр. саме наша країна простягнула Азербайджану руку допомоги, зокрема військової. Значною мірою це допомогло тоді відбити агресію і забезпечити незалежність країни.
Доводилося особисто неодноразово переконуватися в тому, що два народи і дві держави завжди з особливою повагою ставилися до територіальної цілісності один одного. І ось тепер війна прийшла в Україну, і українські азербайджанці стали до лав ЗСУ, щоб відстояти незалежність і територіальну цілісність їхньої для багатьох нової Батьківщини.
І, звісно, ніхто з них не забуває свою історичну Батьківщину, з якою вони пов’язані багатьма зв’язками, зокрема й родинними. І це наочно видно з діяльності простих людей і громадських об’єднань.
Про це ми говорили з головою Асамблеї національностей України та головою Об’єднаного Конгресу Азербайджанців України (ОКАУ) Ровшаном ТАГІЄВИМ.
– Азербайджанці щільно інтегровані в українське суспільство. Йде війна, як багато українських азербайджанців воює в лавах ЗСУ?
– В Україні ще за радянських часів проживало, навчалося і працювало багато азербайджанців. У 2014 році, як громадян України, так і тих, хто мав посвідку на проживання, було близько 500 тис. осіб. Зараз через війну їх менше, але кілька тисяч азербайджанців воюють у лавах ЗСУ, бо їхній обов’язок захищати свою країну. На жаль, близько 100 з них загинули. І це тільки ті, про кого знає конгрес. Насправді їх набагато більше.
– Як Об’єднаний Конгрес азербайджанців України допомагає Силам Оборони, бере участь у волонтерській допомозі нашим бійцям, як планується надалі розвивати цю допомогу?
– З перших днів війни всі наші регіональні організації долучилися до роботи з допомоги ЗСУ. Нещодавно закарпатська організація передала нашим військовим автомобіль для перевезення поранених і сотню дронів. І це тільки один із прикладів. Така робота ведеться в усіх областях, містах та інших населених пунктах.
Передається продовольство, медичне обладнання, лікарські препарати. Ведеться робота зі створення реабілітаційних центрів для поранених бійців, яким було зроблено операції і які цього потребують.
На сьогодні нашу допомогу ЗСУ надано на мільйони доларів, і ця робота триватиме й розширюватиметься.
Ворог завдає ударів по інфраструктурі, по об’єктах енергетики. Разом із державними структурами Азербайджану за участю посольства Азербайджану в Києві та посольства України в Баку надається допомога у відновленні об’єктів енергетики. Передаються генератори, трансформатори, кабель, дроти та інше обладнання для відновлення енергетики.
Ворог замінував значну частину окупованої території. В силу її звільнення виникає проблема розмінування. І тут Азербайджан теж приходить на допомогу. В Україну поставляються машини та інше обладнання для розмінування. В Азербайджані це добре розуміють, бо там теж доводиться розміновувати територію Карабаху після возз’єднання з рештою країни після останньої війни.
Усе це потребує великих матеріальних і фінансових витрат, але конгрес разом з азербайджанською державою йде на це, бо це наша країна і вона зараз відбиває агресію сильного і озброєного противника.
– Як конгрес бере участь у розвитку дружніх зв’язків між народами України та Азербайджану. Як вони підтримуються в умовах війни?
– Наші культурні та наукові зв’язки, в яких бере активну участь азербайджанська діаспора в Україні, завжди були міцними та різноманітними. Кажуть, що коли говорять гармати, то музи мовчать.
І тим не менше, навіть під час війни знаходяться можливості для культурних зв’язків і таких заходів.
У Софіївському соборі в Києві поряд з іншими були представлені роботи азербайджанського художника Расіма Сейдінова. Війна так чи інакше, але закінчиться, а культурні та наукові зв’язки наших країн знову наповняться глибоким і широким змістом. І азербайджанська діаспора України братиме в цьому найактивнішу участь.
