З новим днем, мої любі
72 дні наші босі ноги ступають по осколках минулого життя
Вчора був вітряний ранок і такий яскравий день. В моєму саду так мрійливо гудуть бджоли, що я кілька разів помічала, що просто стою біля дерева чи куща і посміхаюсь.
Мене завжди захоплювала ідея вулика.
Сам будиночок, зроблений людиною зі зручностями і для рою, і для пасічника. Неймовірні соти, що їм задрить і наслідує математик і архітектор. Дивовижна спільнота індивідуальностей і ролей, що виглядає, як єдиний організм. Так, у бджіл є індивідуальність, є навіть песимісти. І все одно вони можуть діяти, як единий, неподільний рой, з єдиним серцем. Соціальна структура, де виживання спільноти залежить від відповідальності і натхненності кожної бджоли – трутня, робітника, няньки, воїна, будівельника, розвідника, лікаря, матки, коханця, трунаря. Кожного разу утворюється необхідна мерехтлива спільнота, бджоли змінюють ролі, я впевнена, щоб бути щасливими. Не так давно встановили, що якщо бджола поєднує декілька ролей, то вона змінює хімію мозку, щоб виконувати нову роботу. Це дивовижно.
Шовкова зелена трава холодить босі ноги і дає відчуття заземленості і дому. І там, краєчком, зачепає відчуття миру. Але воно було таке примарне, мерехтливе, просто промайнуло і лягло далі, в містину чекання.
Так хочу на марш вишиванок!
Щоб йти вулицями безпечного міста, роздивлятися гарні вбрання, посміхатися незнайомцям, дякувати ветеранам російсько-українською війни, співати наш Гімн Свободи, тримаючи руку на серці і не стримуючі сліз.
А після нашою перемоги, ми будем співати натхненно Калину і Байрактара. І Лєнта за лєнтою буде не тільки згадкою про визвольну боротьбу українців, а й пережитим досвідом.
Нехай живуть захисники і мирні Маріуполя 🙏
Віримо у наші #ЗСУ і наближуємо нашу перемогу!❤️
Обіймаю вас, мої любі!❤️
Все буде Україна!💙💛
Арт від Оля Гайдамака
Джерело: Facebook
